
Фото: [email protected]
«Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
Занедбаний у радянські часи і в перші роки незалежності палац Яблоновських-Бруницьких зараз переживає період відновлення. Викупили і вдихнули у нього нове життя три родини. Не менш цікавим поблизу палацу є й дендропарк, на території якого чимало цінних дерев (у тому числі п’ятистовбурний платан, якому близько 200 років і який не має аналогів у Європі). Нові власники не лише ремонтують палац, а й дбають про рідкісні дерева, розчищають територію і запрошують у гості.
Тогочасний мистецький стиль і стіни з «рибками»
Як розповів Тvoemisto.tv історик, директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов, палац розташований у найстарішій частині села Підгірці, на узгір’ї, де з ХІІІ століття простежуються горизонти оборонного укріплення.
У XVII столітті ці оборонні укріплення втратили своє значення. Почало розвиватися озброєння, все стало переходити на інший рівень. Приватними будівлями почали володіти стрийські старости. Одним із них був майбутній польський король Ян ІІІ Собеський. Довгі роки саме родина Собеських володіла всіма маєтностями, але не зуміла втримати їх у своїх руках і виставила на продаж.
Читайте також: Що відомо про палац дідуся Шептицького, де знімали серіал «Кава з кардамоном»
Право власності набула родина Яблоновських. Польський магнат Юзеф-Александр Яблоновський у 1734 році почав роботи з упорядкування колишнього оборонного укріплення та відновлення будівлі для своєї першої резиденції, використавши мистецький стиль зведення заміських будинків у сільській місцевості, спрямований на комфорт і усамітнення.
«Юзеф Яблоновський цікавився астрономією, геральдикою, мав велику колекцію книжок і картин. Також він був великим меценатом і просто успішною людиною, але хотів відійти від міського гамору й оселитися у сільській місцевості, для чого скупив землі та почав будівництво», – розповідає історик.
Палац із бібліотекою на 1100 томів та галереєю гетьманських портретів, з мурованими фільварками і стайнями, фонтанами, каскадами і парком, прикрашеним скульптурами, обійшовся князеві в майже 200 тисяч злотих. Саме в цей час Юзеф Яблоновський у Підгірцях заклав палацово-парковий комплекс.
«Будівельні роботи тривали досить довго – близько 20 років. Коли Юзеф Яблоновський придбав маєток, то так і писав: «Придбав місцевість, що зруйнована,наче Троя». Але зумів цей палац повністю відбудувати. До речі, перекриттям слугував акваріум із дивними морськими створіннями», – каже Микола Закусов.
У майбутньому польський магнат Юзеф передав маєтності братові, а сам переїхав до Липська (теперішній Лейпциг), де продовжив успішну кар’єру. Проте невдовзі родина Яблоновських продала палац, і довгі роки ці маєтності стояли пусткою.
Найдовше парком і палацом володіла родина баронів Бруницьких. Вони майже 150 років безперервно, передаючи із покоління в покоління, дбали про нього. Наприкінці XІX століття палац набув довершеного вигляду. Тепер ця споруда належить до стилю історизму, триповерхова, оточена двома вежами. У палаці були системи водовідведення, водопостачання й газифікації.
У 1939 році, з приходом радянської влади, коли рід Бруницьких уже відійшов, у палаці почали розміщувати сільськогосподарську техніку, згодом була школа-інтернат, рибгосп. Палац розграбували, частина речей потрапила до рук місцевих мешканців.
Читайте також: Як виглядає палац Гредлів, у якому планують відкрити туристичний центр Карпат
Історик стверджує, що роки безгосподарності призвели до запустіння і знищення палацу.
«Навіть під час військових дій палац не бачив такого знищення, як за роки безгосподарності. Особливої руйнації він зазнав у перші роки незалежності України», – веде далі Микола Закусов.
З його слів, тішить вціліле підвальне приміщення. Там досі можна натрапити на залишки посуду, меблів, книги, поштівки, а також приватне листування, датоване ХІІІ століттям.
Зберегли й відбудували
За словами керівника управління об’єктів культурної спадщини Львівщини, пам’яткознавця Василя Петрика, палац у Підгірцях не має статусу державної пам’ятки. Він є пам’яткою місцевого значення, тому його можна приватизовувати. Спочатку, у 90-их роках, це зробили одні власники, а згодом, у 2014 році, другі.
«Об’єкт не внесений законодавчо у перелік об’єктів, на яких заборонена приватизація, відтак такі об’єкти можна приватизовувати або ж продавати на аукціоні», – пояснює Василь Петрик.
Зараз палац належить трьом родинам, які мають прізвища Герга, Берник, Онишкевич. Двоє з них є жителями цього села, третя родина зі Львова.
У скільки їм обійшовся палац, як і те, скільки витратили на його реконструкцію, власники не воліють розголошувати, але пишаються, що повернули життя історичній пам’ятці.
Зі слів Світлани Герги, палац був дуже зруйнований. Вона не могла дивитися, як пам’ятка занепадає, тож почала працювати над її збереженням і відновленням.
«Хоча палац до нашого придбання перебував у приватній власності, він був у жалюгідному стані – просто руїни. Не було ні вікон, ні дверей, дах обвалився, дерев’яні балки понищені, перекриття між поверхами майже не було, на даху росли триметрові дерева, які ми викорчовували. Усюди – грибок . Тут колись був рибгосп, у якому розводили мальків», – каже Світлана Герга.
Зараз палац має зовсім інший вигляд. Тут уже відремонтували дах, стелю, дві бокові вежі й тераси, а також укріпили стіни, реконструювали деякі кімнати.
Читайте також: Як на Львівщині відроджують Тартаківський палац. Фото
Відверто кажучи, повністю відновили лише цокольний поверх. Тож попереду ще чимало роботи. Світлана Герга зазначає, що, попри те, це вже справжній палац із ремонтом, розкішним інтер’єром і меблями.
«Палац дуже цікаво збудований – на схилі. Якщо дивитися з центрального входу, можна побачити два поверхи, а якщо ззаду – три. Саме там завершили ремонт на цокольному поверсі, де відкрили дві кімнати для огляду й фотосесій. Загалом у палаці понад 60 покоїв. Роботи ще багато, усе виконуватимемо поступово», – запевняє співрозмовниця.
З її слів, у палаці намагаються відновити тогочасний інтер’єр і побут. Для цього самі власники на антикварних ринках і в магазинах купують речі. Дещо приносять самі тамтешні жителі.
«Намагаємося максимально зберегти автентичний вигляд. Але є проблема, бо якщо зовнішній вигляд можна відтворити за фото, то уявлення, як палац виглядав усередині, жодного. Тобто світлин внутрішнього оздоблення палацу немає. Стараємося брати й запозичувати інтер’єр у інших львівських чи закордонних палаців», – зазначає Світлана Герга.
Парк із унікальним платаном
Співвласниця Підгорецького палацу признається, що при його купівлі їх цікавило не так саме приміщення, як дендропарк, розміщений поруч. А він тут унікальний: є не лише пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття – у ньому ростуть рідкісні породи дерев.
Сам дендропарк займає площу більш ніж 8 га і розташований навколо палацу. Тут є грабова алея, збережені старі сходи, літня ротонда, а також ставок. У самому парку є рідкісні рослини, буки, клени, модрини, ялиці, платани, а також дерева, яким, здавалось би, не підходять наші кліматичні умови.
Наш платан унікальний: це найбільше дерево, що не має аналогів у Європі. В нього п’ять стовбурів і йому більш ніж 200 років», – каже Світлана Герга.
Читайте також: На Львівщині археологи знайшли давні мури замку XVII століття. Фото
Як зауважує Микола Закусов, дендропарк, на відміну від палацу, є пам’яткою державного значення. Насадження у різні роки сюди завозили із багатьох куточків світу. Зокрема, один із баронів Бруницьких займався плодовими деревами і саме в Підгірцях їх висаджував.
Двічі на рік тут проводять Дні довкілля задля прибирання парку. Цієї весни планують організувати акцію з відновлення насаджень та присвятити її висаджуванню магнолій.
Палац уже чекає на відвідувачів
Восени 2021 року палац у Підгірцях відкрили для відвідувачів. Наразі сюди можна потрапити лише за дзвінком на номер: 097 143 84 08.
Зі слів Світлани Герги, фіксованої ціни за вхід у палац немає – можна скласти пожертву у скриньку при вході. Також тут можуть провести екскурсію, і кошти за цю послугу скерують на облаштування парку.
Ольга Шведа
Фото із ФБ сторінки Підгорецький палац, photo-lviv.in.ua, ma[email protected], nyouto4ka
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча