
Фото: Маркіян Лопачак
«Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
Споруда довжиною 41 метр, шириною 22.5 і висотою 26 метрів може вміщувати одночасно близько трьох тисяч людей. Храм розписаний у світсько-релігійних та релігійних мотивах: від життя Станіслава Костки – до біблійних сцен. Автентичні фрески виконані Франциском та Себастьяном Екштайнами. Вони упродовж 10 років розписували стіни релігійної споруди.
Читайте також: Львівський храм, який має двох патронів і брата близнюка в Римі
У храмі останній спочинок знайшли представники відомих і заможних родів Яблоновських, Дідушицьких, Сенявських, Потоцьких, Замойських, Вижицьких, Казановських та інших знатних львів’ян. За кількістю цих поховань храм не поступається жовківському костелу св. Лаврентія, який вважається «малим Вавелем».
У підземеллі храму і досі можна оглянути залишки будинків, які колись знаходились на його місці. Деякі археологи відносять їх до княжого періоду (XIV ст.).
Цікаво, що розп’яття Ісуса Христа, яке знаходиться у правій наві храму, до Першої світової війни було чорного кольору. Матеріал, з якого воно виготовлене – це ебенове дерево, яке вважається чи не найдорожчим у світі. За деякими оцінками вартість 1 кубометра такого дерева сягає близько 100 тис. доларів. У скульптурі Христа вдалось реалістично передати будову тіла. Сучасного ж вигляду вона набула уже після Першої світової. Розп’яття настільки цінне, що радянська влада намагалась вивезти його до Санкт-Петербурзького Ермітажу. Втім, завдяки небайдужим людям, святиню вдалося залишити у львівській церкві.
Винятково унікальний експонат храму – індивідуальна капличка. Невеличке приміщення призначалося для молитви лише однієї особи. Всередині вона розписана біблійними мотивами, які заклеєні папером Австрійського періоду – аркуші із математичними формулами, записи латинською, грецькою та німецькою мовами, газети тощо. З якою метою це було зроблено – сьогодні достеменно невідомо. Подібних каплиць збереглось донині дуже мало.
Ікона-триптих Богородиці – одна з найбільших святинь храму. За деякими даними вона походить з XVII ст. і є найважчою іконою у Львові, адже є «шафового» типу; товщина зображення близько 30 см. Виконана вона з дерева. На бокових «дверцятах» зображені чотири євангелісти. У зачиненому стані на зовнішній стороні «дверцят» зображено сцену Благовіщення. Триптих перебував у забутті аж до 2011 року, тому його вивчення з історичного та мистецького боку тільки розпочинається.
Читайте також: Нацбанк випустить пам'ятну монету на честь Гарнізонного храму у Львові. Фото
Є відомості, що свого часу храм відвідували одразу два найвідоміших гетьмани України: Богдан Хмельницький, який навчався в єзуїтській колегії, та Іван Мазепа. Стосовно останнього є певні дискусії, бо лише один єзуїтський історик Станіслав Зєлєський згадує, що гетьман завітав до храму 1707 року, «рятуючись від нудьги», просив, щоб «казання було коротким», а опісля просто роздивлявся інтер’єри.
Орган – окрема дивовижа, пов’язана із військом. В австрійські часи, коли храм вважався гарнізонним, до складу труб внесли рідкісний 16-футовий духовий регістр Gvardian, завдяки якому орган набув звучання, наближеного до справжнього військового оркестру. Збереглись також дерев’яні орнаментальні та скульптурні оздоби у стилі рококо. Близько двох тисяч труб органу були виготовлені як з металу, так і з дерева різної довжини. У радянський період орган був пошкоджений.
Історики свідчать, що у першій половині ХХ ст. у храм двічі потрапляли артилерійські снаряди, проте обидва рази вони не вибухали. Уперше це трапилось 1919 року, вдруге 1939-го, коли від попадання зайнявся дах, який повністю згорів. Відповідно, аж до 1959 року святиня була без даху. Склепіння перекрили тимчасовою бляхою, яка лише частково рятувала від негоди. Повноцінне накриття відновили під час реставрації.
З середини 70-х років минулого століття храм використовували, як сховище для 2,5 млн книг та видань бібліотеки ім. В. Стефаника.
І лише 2011 року для фонду знайшли інше приміщення. Втім, мало хто вірив, що книги вдасться перевезти у короткі терміни. Та до проблеми долучився начальник видового військового навчального закладу генерал-лейтенант Павло Ткачук і святиню було вивільнено.
«Для нас – нового покоління захисників незалежної України – віра у значущість покликання офіцера-патріота, переконання у справедливості жертовної боротьби за свободу свого народу, за його право на власний вибір щасливого життя – чи не найголовніша чеснота. Саме у стінах Гарнізонного храму, під душпастирською опікою священнослужителів, з вірою в істинність обраного шляху і переконань формується нова еліта війська», – каже генерал-лейтенант Павло Ткачук.
Коли на Майдані з’явилися перші поранені, за два дні у храмі вдалося зібрати понад 1 млн. гривень. За весь період – приблизно чотири мільйони. А за час війни на потреби війська передали понад 30 мільйонів гривень. Цю місію вважає надважливою отець Тарас Михальчук, нинішній настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
«Упродовж історії, зокрема, у часі Революції Гідності, наш храм став саме серцевиною організаційних моментів, які допомагали волонтерам відряджати охочих до Києва, щоб узяти участь у подіях, що відбувались на Майдані. Також у храмі, який служив цілодобово, постійно відбувався збір необхідних речей, ліків. А коли розпочалася російсько-українська війна, саме за зібрані у храмі кошти, було придбано бронежилети, кевларові шоломи та багато інших потрібних речей, яких так бракувало нашим захисникам. До речі, коли суспільство побачило прозоріть усіх цих процесів, те, наскільки багато вдається зібрати коштів, і усе це передається на фронт, чимало співвітчизників переосмислили своє бачення капеланства», – розповідає настоятель Гарнізонного храму.
У 2015 році у Гарнізонному храмі розпочались масштабні реставраційні роботи. Понад 20 науковців з України та Польщі працювали над відновленням фресок, фасаду. Для відтворення понад 1000 кв. м унікальних розписів, які належать до світової спадщини ЮНЕСКО, задіяли одне з найбільших риштувань в Україні вагою у 38 тонн і майже 3,5 тис м3 об’єму.
У церкві над вівтарем можна побачити розпис земної кулі із зображенням екзотичних звірів, назв країн світу і навіть Велику Китайську Стіну. Фрагмент є своєрідним нагадуванням про місійну справу єзуїтів, котрі відвідали чи не всі континенти світу. На зображенні можна знайти невідреставрований фрагмент, який спеціально залишили для порівняння з первісним виглядом фрески.
Храм відчинився 6 грудня 2011 року до 20-ї річниці Збройних Сил України. Троє однодумців: отець Степан Сус – перший настоятель церкви, а нині Владика Патріаршої Курії УГКЦ, отець Тарас Михальчук, який є настоятелем Гарнізонного храму, головою «Центру військового капеланства» та отець Андрій Хомишин – синкел у справах капеланства військових, ув’язнених, студентів, сиріт – доклали чимало зусиль, аби це сталося. Тривалий час храм був чи єдиним в країні із статусом гарнізонного, доки 2017 року не освятили Військовий храм Стрітення Господнього, в якому служать також священники гарнізонного храму.
«Сьогодні храмом опікуються священники, військові капелани. Усі вони належать до «Центру військового капеланства» Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви. Також військова святиня стала центром душпастирювання для інших капеланів, зокрема, студентського капеланства, яке опікується дітьми-сиротами тощо. Тож Гарнізонний храм став символом, знаковим місцем, яке об’єднало капеланські структури довкола себе», – підсумував отець Тарас Михальчук.
Нагадаємо, Гарнізонний храм свв. апостолів Петра і Павла, що у Львові на вулиці Театральній, 11, святкує 10-ліття з дня відкриття. З цієї нагоди упродовж трьох днів у храмі відбуватимуться заходи. Програму ви можете прочитати тут.
Галина Миронович
Фото Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла та з відкритих джерел
Вибір Твого міста
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча