
Фото: Маркіян Лопачак
«Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
Споруда довжиною 41 метр, шириною 22.5 і висотою 26 метрів може вміщувати одночасно близько трьох тисяч людей. Храм розписаний у світсько-релігійних та релігійних мотивах: від життя Станіслава Костки – до біблійних сцен. Автентичні фрески виконані Франциском та Себастьяном Екштайнами. Вони упродовж 10 років розписували стіни релігійної споруди.
Читайте також: Львівський храм, який має двох патронів і брата близнюка в Римі
У храмі останній спочинок знайшли представники відомих і заможних родів Яблоновських, Дідушицьких, Сенявських, Потоцьких, Замойських, Вижицьких, Казановських та інших знатних львів’ян. За кількістю цих поховань храм не поступається жовківському костелу св. Лаврентія, який вважається «малим Вавелем».
У підземеллі храму і досі можна оглянути залишки будинків, які колись знаходились на його місці. Деякі археологи відносять їх до княжого періоду (XIV ст.).
Цікаво, що розп’яття Ісуса Христа, яке знаходиться у правій наві храму, до Першої світової війни було чорного кольору. Матеріал, з якого воно виготовлене – це ебенове дерево, яке вважається чи не найдорожчим у світі. За деякими оцінками вартість 1 кубометра такого дерева сягає близько 100 тис. доларів. У скульптурі Христа вдалось реалістично передати будову тіла. Сучасного ж вигляду вона набула уже після Першої світової. Розп’яття настільки цінне, що радянська влада намагалась вивезти його до Санкт-Петербурзького Ермітажу. Втім, завдяки небайдужим людям, святиню вдалося залишити у львівській церкві.
Винятково унікальний експонат храму – індивідуальна капличка. Невеличке приміщення призначалося для молитви лише однієї особи. Всередині вона розписана біблійними мотивами, які заклеєні папером Австрійського періоду – аркуші із математичними формулами, записи латинською, грецькою та німецькою мовами, газети тощо. З якою метою це було зроблено – сьогодні достеменно невідомо. Подібних каплиць збереглось донині дуже мало.
Ікона-триптих Богородиці – одна з найбільших святинь храму. За деякими даними вона походить з XVII ст. і є найважчою іконою у Львові, адже є «шафового» типу; товщина зображення близько 30 см. Виконана вона з дерева. На бокових «дверцятах» зображені чотири євангелісти. У зачиненому стані на зовнішній стороні «дверцят» зображено сцену Благовіщення. Триптих перебував у забутті аж до 2011 року, тому його вивчення з історичного та мистецького боку тільки розпочинається.
Читайте також: Нацбанк випустить пам'ятну монету на честь Гарнізонного храму у Львові. Фото
Є відомості, що свого часу храм відвідували одразу два найвідоміших гетьмани України: Богдан Хмельницький, який навчався в єзуїтській колегії, та Іван Мазепа. Стосовно останнього є певні дискусії, бо лише один єзуїтський історик Станіслав Зєлєський згадує, що гетьман завітав до храму 1707 року, «рятуючись від нудьги», просив, щоб «казання було коротким», а опісля просто роздивлявся інтер’єри.
Орган – окрема дивовижа, пов’язана із військом. В австрійські часи, коли храм вважався гарнізонним, до складу труб внесли рідкісний 16-футовий духовий регістр Gvardian, завдяки якому орган набув звучання, наближеного до справжнього військового оркестру. Збереглись також дерев’яні орнаментальні та скульптурні оздоби у стилі рококо. Близько двох тисяч труб органу були виготовлені як з металу, так і з дерева різної довжини. У радянський період орган був пошкоджений.
Історики свідчать, що у першій половині ХХ ст. у храм двічі потрапляли артилерійські снаряди, проте обидва рази вони не вибухали. Уперше це трапилось 1919 року, вдруге 1939-го, коли від попадання зайнявся дах, який повністю згорів. Відповідно, аж до 1959 року святиня була без даху. Склепіння перекрили тимчасовою бляхою, яка лише частково рятувала від негоди. Повноцінне накриття відновили під час реставрації.
З середини 70-х років минулого століття храм використовували, як сховище для 2,5 млн книг та видань бібліотеки ім. В. Стефаника.
І лише 2011 року для фонду знайшли інше приміщення. Втім, мало хто вірив, що книги вдасться перевезти у короткі терміни. Та до проблеми долучився начальник видового військового навчального закладу генерал-лейтенант Павло Ткачук і святиню було вивільнено.
«Для нас – нового покоління захисників незалежної України – віра у значущість покликання офіцера-патріота, переконання у справедливості жертовної боротьби за свободу свого народу, за його право на власний вибір щасливого життя – чи не найголовніша чеснота. Саме у стінах Гарнізонного храму, під душпастирською опікою священнослужителів, з вірою в істинність обраного шляху і переконань формується нова еліта війська», – каже генерал-лейтенант Павло Ткачук.
Коли на Майдані з’явилися перші поранені, за два дні у храмі вдалося зібрати понад 1 млн. гривень. За весь період – приблизно чотири мільйони. А за час війни на потреби війська передали понад 30 мільйонів гривень. Цю місію вважає надважливою отець Тарас Михальчук, нинішній настоятель Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.
«Упродовж історії, зокрема, у часі Революції Гідності, наш храм став саме серцевиною організаційних моментів, які допомагали волонтерам відряджати охочих до Києва, щоб узяти участь у подіях, що відбувались на Майдані. Також у храмі, який служив цілодобово, постійно відбувався збір необхідних речей, ліків. А коли розпочалася російсько-українська війна, саме за зібрані у храмі кошти, було придбано бронежилети, кевларові шоломи та багато інших потрібних речей, яких так бракувало нашим захисникам. До речі, коли суспільство побачило прозоріть усіх цих процесів, те, наскільки багато вдається зібрати коштів, і усе це передається на фронт, чимало співвітчизників переосмислили своє бачення капеланства», – розповідає настоятель Гарнізонного храму.
У 2015 році у Гарнізонному храмі розпочались масштабні реставраційні роботи. Понад 20 науковців з України та Польщі працювали над відновленням фресок, фасаду. Для відтворення понад 1000 кв. м унікальних розписів, які належать до світової спадщини ЮНЕСКО, задіяли одне з найбільших риштувань в Україні вагою у 38 тонн і майже 3,5 тис м3 об’єму.
У церкві над вівтарем можна побачити розпис земної кулі із зображенням екзотичних звірів, назв країн світу і навіть Велику Китайську Стіну. Фрагмент є своєрідним нагадуванням про місійну справу єзуїтів, котрі відвідали чи не всі континенти світу. На зображенні можна знайти невідреставрований фрагмент, який спеціально залишили для порівняння з первісним виглядом фрески.
Храм відчинився 6 грудня 2011 року до 20-ї річниці Збройних Сил України. Троє однодумців: отець Степан Сус – перший настоятель церкви, а нині Владика Патріаршої Курії УГКЦ, отець Тарас Михальчук, який є настоятелем Гарнізонного храму, головою «Центру військового капеланства» та отець Андрій Хомишин – синкел у справах капеланства військових, ув’язнених, студентів, сиріт – доклали чимало зусиль, аби це сталося. Тривалий час храм був чи єдиним в країні із статусом гарнізонного, доки 2017 року не освятили Військовий храм Стрітення Господнього, в якому служать також священники гарнізонного храму.
«Сьогодні храмом опікуються священники, військові капелани. Усі вони належать до «Центру військового капеланства» Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви. Також військова святиня стала центром душпастирювання для інших капеланів, зокрема, студентського капеланства, яке опікується дітьми-сиротами тощо. Тож Гарнізонний храм став символом, знаковим місцем, яке об’єднало капеланські структури довкола себе», – підсумував отець Тарас Михальчук.
Нагадаємо, Гарнізонний храм свв. апостолів Петра і Павла, що у Львові на вулиці Театральній, 11, святкує 10-ліття з дня відкриття. З цієї нагоди упродовж трьох днів у храмі відбуватимуться заходи. Програму ви можете прочитати тут.
Галина Миронович
Фото Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла та з відкритих джерел
Вибір Твого міста
- Сир у багажнику, щоб прилаштувати на визрівання, – звичне явище
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни
- Операція «Релокація». Як урятувати економіку України
- «Я постійно думав: хто, як не ми». Останнє інтерв’ю Дмитра Пащука
- «Хороша освіта нам потрібна не менше, ніж армія»
- «Далі буде ще дорожче». Скільки коштує житло у Львові
- Як зміниться площа Міцкевича у Львові та хто за це заплатить
- Динамічність у мистецтві. Де у Львові працює унікальний виставковий центр Home of Arts
- «Ходимо вдвох». Як у Львові працюють інспектори з паркування
- У Києві зникає садиба Терещенків. Чи є шанс на порятунок
- Як трамвайне депо у Львові стає креативним простором. Репортаж
- «Ми збирали кошти на відновлення будинку, коли росіяни ще стояли під Києвом»
- В Україні – дефіцит цибулі. Звідки її імпортують та яка ситуація з іншими продуктами
- За що треба платити в Першому ТМО. Розмова з керівництвом лікарні
- «Мене врятувала ікона». Репортаж з будинку у Києві, який постраждав 25 лютого
- «Все складається, щоб навесні ми пішли у контрнаступ», – військовий експерт
- «Хто я в цій війні». Настоятель гарнізонного храму Тарас Михальчук
- «Хто я в цій війні». Хірург Гнат Герич
- Едвард Лукас: «Шансів на розпад російської федерації зараз більше, ніж колись»
- «Виробіть нові документи!» Юрист про повістки, мобілізацію та військовий облік
- Чи потрібен нам День української жінки? Оксана Кісь про пропозицію нових свят
- «Власта» є частиною історії міста, у цьому ми вбачаємо цінність
- Сам пише казки. Як десятирічний Мартин живе без гаджетів
- Боєць Мирослав Откович: «На передовій життя більше, аніж у тилу»
- Як забудовують Львів та чим зможуть пишатись наші онуки
- Львів гуде. Чи готові підприємці ділитися генераторами та як отримати компенсацію
- «Діти – то святе». Педіатр Ярема Возниця про те, що варто знати батькам
- Проїзд площею Ринок. Кому та за яких умов видають перепустки
- «Українці – це спів». Уляна Горбачевська про моду на українське у світі
- Як зміняться парки та озера Львова. Відверта розмова з очільницею управління екології
- Цілюща вода. Як Моршин намагається зберегти свої джерела
- Як хочете «прохалявити», згадуйте хлопців і дівчат на фронті. Розмова з викладачем-добровольцем
- Чути дзвони та коляду. Як у Львові переосмислювали Різдво
- Майкл Каппоні: Модульні будинки для ВПО – не завжди добре. Чим їх замінити?
- Місія Львова – допомагати. Як місто пережило рік та що далі
- «Страшно, коли відправляєш посилку, а людини вже нема». Інтерв’ю з Лілією Ступницькою
- Незламні люди. Як львівʼяни працюють з кафе та коворкінгів. Репортаж
- «Їдуть машиною і відключають світло». Інтерв’ю з речницею «Львівобленерго»
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- «Треба змінювати стиль календаря, а не дату Різдва». Інтерв'ю з богословом
- Крафтовий сирник добра. Вісім найкращих рецептів
- «Святий Миколаю, принеси подарунки нашим захисникам. Нічого іншого не хочу»
- Неестетичні білборди. Чому у Львові вирішили демонтувати рекламу
- Куди поїхати на вихідні зі Львова: до одного з найстаріших українських міст
- «Хотів бути Левом через Львів». Як військові обирають свої позивні
- Як швидко оплатити комунальні послуги, не виходячи з дому. Інструкція
- «Пункти незламності» у Львові. Де у вашому районі випити кави та підзарядитись
- Що має побачити кожен львів’янин: храм Святого Архистратига Михаїла
- За рік «скурив» айфон. Чому підлітки повірили, що курити безпечно
- Львів матиме два реабілітаційні центри. Чим вони відрізняються і як працюватимуть
- Безпечне навчання. Як діяти під час різних загроз учням у школах і студентам у вишах
- Від цього часто залежить життя людини. Що має бути в домашній аптечці
- «Нам бракує порядку, дисциплінованості й тиші». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- «Тут ти все одно на чужині, навіть якщо є дорога елітна школа». Плюси і мінуси навчання за кордоном
- Арештована пам'ятка. Що відбувається з Будинком вчених у Львові
- «Треба однією рукою відстрілюватися, а другою не упустити майбутнє». Юрко Назарук про допомогу військовим і школу
- «На щиті» замість «Груз 200». Як у ЗСУ позбуваються радянської спадщини
- Чи зросте вартість проїзду та як курсуватиме транспорт з осені. Розмова з Орестом Олеськівим
- Право на щастя. Історія подружжя, яке всиновило десятьох дітей
- Міста мають знати, що робити, якщо ракета влучить у ТЕЦ, – експерт
- «На Сихові розвиваємо молодь, яка не знає, чим зайнятись». Як працює центр Young Dovzhenko
- Громадський простір, комунальний ринок і ТЦ. Як зміниться локація на перехресті Петлюри – Садової
- Нам потрібно вижити. Павло Шеремета про руйнування мереж, втрати і бізнес
- Новий бізнес на Львівщині. Які галузі сьогодні є у пріоритеті
- Треба бути оптимістом. Юрій Андрухович та Генрі Марш про війну, творчість і українців
- Люди змінюють час, а не навпаки. Дорж Бату про новий роман «Коко 2.0»
- Знайшли чоловіка через відео на ютубі. Історія родини, яка евакуювалася з Лисичанська до Львова
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- Як росія створює псевдоукраїнські канали в Телеграмі і чим він небезпечний
- Полтва, можливо, найбрудніша в Україні. Що у нас з річками та чому це важливо для вступу в ЄС
- Як у вишах працюють військові кафедри і що варто змінити
- Проблема з укриттями. Як вчитимуться львівські студенти в умовах війни
- «Мусимо швидко перемогти, щоб українці повернулися додому». Яка ситуація з міграцією на Львівщині
- Бандерівська замість московської. Як Україна та інші країни перейменовують ковбасу, сир і пиво
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До Свірзького замку та ренесансного костелу
- Автомобілі подорожчають до осені майже на третину. Експерт про повернення мит
- Трамвай поїде швидше. Як може змінитися вулиця Вітовського у Львові
- «Маємо заявок на тисячу осіб щодня». Чому чоловікам стало важче перетнути кордон
- Що має виконати Україна, щоб увійти до Євросоюзу
- Зміна постачальника газу. Чому ми стаємо клієнтами «Нафтогазу»
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До старовинного села над річкою
- «Треба довести, що ми боремося з корупцією». Що дасть Україні кандидатство в ЄС
- Кава з душею і кардамоном. Історія херсонця, який у львівському парку варить каву
- «Можемо мати цілу генерацію невпевнених у собі дітей». Чим небезпечний російський YouTube
- Чи справді в Україні виник дефіцит техніки і яка ситуація на ринку
- «Здолає дорогу той, хто йде». Як переселенці на Львівщині знаходять роботу
- Що відбулося із УПЦ МП? Інтерв’ю з митрополитом Філаретом
- Російський бізнес у Львові та області. У кого можуть вилучити майно
- «Львів'яни – чудові», або Як переселенці з Маріуполя відкрили у Львові ресторан
- Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
- Добродії на пів мільйона, або Що відбувається у справі Матиса і Шпитка
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції