Цілу ніч і з самого ранку у центрі Львова чулись звуки гупання. Через особливу акустику на вузеньких вуличках ці звуки інколи лякали своєю схожістю на вибухи під час російських атак. Брили замерзлого снігу на дахах не витримували плюсової температури і підступно та гучно сповзали по нахилених дахах з металевою покрівлею і падали. У січні розголосу набули два випадки у Львові, коли госпіталізували постраждалих від ударів брилою – 16-річного хлопця з черепно-мозковою травмою та перелом плеча та 20-річного чоловіка, який потрапив в реанімацію. «Твоє місто» пройшлося вулицями Львова із майстровою Галиною Кудь і подивилось, як прибирають сніг у місті.

У вівторок, 27 січня, о 7:30 ранку я поспішаю на вулицю Сербську – бічну від Площі Ринок – в офіс Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (яке люди за звичкою досі називають ЖЕКом). Там очікую почути відповідь: чи можна попередити прикрі випадки з травмами від буруль і брил льоду. А заодно дізнатися, що заважає оперативно чистити вулиці від снігу та криги, щоб люди не падали й не ламали руки-ноги.

Поспішати вдається не завжди, бо окремі частини вулиць у самому туристичному центрі залишаються слизькими та горбистими від давно випалого, але так і не прибраного снігу. По тротуару йти ризиковано – він хоч і почищений, але де-не-де трапляються ділянки, щільно вкриті прозорим льодом (вже згодом я таки дізнаюся, звідки беруться ці крижані острівці).

Та й зрештою тротуари нині є зоною підвищеної небезпеки, адже саме на них із дахів падають брили льоду чи бурульки. Хоча, як повідомила Львівська міська рада, цього тижня щодня у місті працювали 35 бригад з автовишками та альпіністами, однак, вочевидь, навіть цього недостатньо, щоб очистити всі дахи.

Очищення даху на навислого снігу на вулиці Сербській

«То просто прийшла зима, нічого страшного не сталося»

О 7:45 у ЛКП «Старий Львів» починається нарада. Головуючий одразу береться за тему падіння брил льоду та бурульок.

«У нас триває зміна погоди. Знову на ніч передають мороз. Тому прошу звернути особливу увагу на бурулі. Працюємо, як і в попередні дні. Сьогодні о 9 ранку приїде автовишка – беремо найбільш небезпечні об’єкти», – доповідає директор ЛКП Олег Білоус.

Уточнюю в заступника директора Андрія Пеха, за яким принципом обирають «найбільш небезпечні» будинки. Він пояснює: попередньо майстри обходять свою ділянку і оцінюють, де ситуація найкритичніша. А також паралельно реагують на звернення мешканців на гарячу лінію.

Проте ключовий наш сьогоднішній спікер – не директор і навіть не його заступник. За столом, де вирішується доля бурульок і снігових брил, а разом із ними й залишків снігу на дорогах, найбільшу увагу привертає майстриня дільниці Галина Кудь. На ній яскрава шапка з єдинорогами, за якою її впізнають не лише мешканці центральних вулиць, які вона обслуговує, але й особисті підписники. Адже між організацією роботи двірників Галина активно веде свою сторінку у соцмережах під іменем “Цьотка Галька зі Львова”.

За сім років блогерства вона назбирала 50 тисяч підписників із різних міст та країн, але у Львові найбільшу популярність здобула в останні місяці. Під час снігопадів у іронічному та жартівливому тоні вона записувала відео на захист важкої праці комунальників.

«Всі пишуть, що нічого не почищено. А ми замахались, що страшне. Я кипіла (від коментарів – Ред.), як той факел, до мене можна було прикурювати папіроси…. Не нервуйтеся, не психуйте, то просто прийшла зима, нічого страшного не сталося!», – зверталась Галина в одному з своїх відео до львів'ян. Це звернення навіть продемонстрував львівський міський голова Андрій Садовий на своєї публічному звіті, запросивши Галину на сцену для персональної подяки.   

Перша зима та перший сніг майстрової «Цьотки Гальки»

Галина працює в комунальній сфері лише з червня 2025 року. Тобто це її перша зима і перший сніг на посаді відповідальної за його прибирання.

У юності вона мріяла про медичну освіту, але «в 90-ті роки була така ситуація, що без грошей у медичний не вступиш». Пішла працювати продавчинею. А згодом поїхала на заробітки в Італію, щоб назбирати грошей на квартиру. Повернувшись врешті в Україну з виконаною місією, вже почала шукати роботу у Львові.

«Але це було складно. Це зараз усюди бракує людей і вже беруть навіть пенсіонерів. А раніше у 40 було важко знайти роботу. Куди не зверталася, як тільки чули, що мені більше сорока років, казали “Ми вам перезвонимо” – і все. Я вже була в розпачі, думала знову їхати за кордон», – пригадує Галина.

Зрештою, каже, «по блату» влаштувалася на автозаправці. Проте згодом зрозуміла: їй там нудно. Мовляв, робота одноманітна, з клієнтами спілкуєшся одними й тими ж завченими фразами.

«Я ніколи не думала, що працюватиму в комунальній сфері. Але мені це подобається, бо це робота з людьми, треба постійно щось вирішувати. Навіть якщо нервуєшся, зате ти постійно в русі, бо це все – то життя», – натхненно описує свою роботу Галина.

Галина Кудь часто посміхається і жартує, бо її робота їй подобається

Чому так довго вивозять сніг з вулиць

«Ну якщо глянути вгору… Подивіться, там нічого не видно, немає “шапки” (скупчення снігу, яке нависає з даху – Ред.). А воно раз – і впало», – реагує Галина.

Стоячи на Сербській, пригадую, як ще два тижні тому тут майже вся вулиця, окрім тротуарів, була засипана снігом, який тиждень не прибирали. Питаю, чому він так довго лежав.

«А ви зараз побачите, скільки то часу займає», – анонсує вона наш похід на вулицю Лесі Українки, де саме працює техніка і вивозить сніг.

«Але неможливо все забрати одразу. У нас купа вулиць! Це не лише сам центр навколо Площі Ринок, є ще ділянки на Замарстинівській, Чорновола, Хмельницького і так далі. Але ми вже давно збираємо сніг з вулиць – ну подивіться навколо, тут усе вивезено», – захищає Галина своїх колег, які відповідають за чистку доріг та вивезення снігу.

До 27 січня сніг з вулиці Лесі Українки не вивозився з початку снігопадів

Галина додає: основна проблема – у дефіциті кадрів. Зокрема, бракує водіїв і трактористів. Як і, зрештою, двірників, які щодня з 5–6 ранку лопатами та льодоколами чистять доріжки для пішоходів.

На її дільниці працює вісім двірників, а потрібно ще троє. Охочих бракує не лише через низьку зарплату.

«Це важка робота, особливо взимку. Попрацюєш годину з лопатою – і вже мусиш відпочити, бо сніг важкий», – додає Галина, нагадуючи, що середній вік двірників, які тут працюють, – від 65 років. Тобто це люди, які, вийшовши на пенсію, якої не вистачає на життя, шукають додаткових заробітків.

«Якщо мене звільнять, я подякую»

«Най дасть якусь поміч! Я не дам ради то довбати. Я не дам ради!», – сварливим тоном двірничка Леся скаржиться Галині, поспішаючи в бік офісу ЛКП. Йде просити підмогу на боротьбу з заледенілими шматками старого снігу на тротуарах. 

У лютому мине п'ятдесят років, як вона працює двірничкою. Каже, що сваритися ні з начальством, ні з мешканцями не боїться, бо якщо її звільнять, то «лише подякує».     

«Я з п'ятої години вийшла на роботу, світла нема, покрутилась, а браму ті бізнесмени позакривали! А я там поставила долбало і лопату, думала, що буду довбати, а взяти не змогла», – скаржиться на власників приміщень на її ділянці пані Леся.  

Водночас, відключення світла і темні вулиці її в роботі не зупиняють: «А що мені не видно, що то лід? Довбаю підряд і всьо!».

На запитання, щоб б сказала людям, які сваряться за, на їх думку, погане прибирання, знову згадує «бізнесменів». Мовляв, власники приміщень мають взяти лопату і хоча би п’ять метрів тротуару біля себе самостійно прибрати.  

«А вони навіть коврика біля порогу не потріпають», – вихованим строгим тоном додає вона.   

Звідки беруться крижані острівки на тротуарах

На Друкарській зустрічаємо двірника Сергія, який вперто і гучно працює льодоколом по тротуарній бруківці. Йому 68 років, він має третю групу інвалідності. 

«Сергію, чуєте? Як подовбете, беріть лопату і йдем на Лесі Українки, там є техніка, вони забирають сніг», – дає нові задачі двірнику Галина.

«Та я маю під 43-тім (будинком - Ред.) потім бути! І мені ще тут довбати і довбати!», – обурено і голосно реагує Сергій. 

«Добре! Подовбайте і потім прийдете. Чули?!», – Галина підвищує голос, бо в Сергія проблеми із слухом. У відповідь він лише незадоволено мовчить, розуміючи, що додаткової роботи йому не уникнути.     

«Я його розумію, бо це його територія, і він хоче, щоб вона була чиста. Це для нього важливіше, ніж йти згортати сніг не на свою вулицю», – пояснює Галина. 

Галина і Сергій під час хвилини мовчання

Лід на цьому місці Сергій довбе не вперше. Проте через танення снігу краплі з даху за морозну ніч утворюють все нові і нові крижані острівки. Власне, часто, коли перехожі бачать слизькі ділянки на тротуарах під будинками, це не завжди означає, що тут давно ніхто не прибирав. Це замерзло те, що накрапало з даху.  

«А сваряться часто з вами двірники?» – питаю.

«Ну та чого не сваряться. Але я не кричу на них, бо у більшості – це люди старшого віку, як мої батьки. І стараюсь з ними по-людськи. Бо не уявляю, якби на моїх батьків хтось кричав», – пояснює Галина. 

«Садовий на виборах обіцяв підняти зарплату, але маємо вісім тисяч»

На Лесі Українки трактор уже другу годину ковшем розбирає кучугури, які зібралися тут з перших снігопадів. Сніг вантажать на самоскид, який далі поїде на площу Міцкевича. Там його скидають в каналізаційні стоки.

Біля трактора з посмішкою нас зустрічає низенького зросту тендітна пані Дара в помаранчевій спецкуртці та чорній елегантній шапці. Вона радіє, що врешті вулицю розгрібають від завалів, через які з нею неодноразово сварилися мешканці. 

Згрібати сніг їй допомагають три чоловіки в сірій спецформі – це маляри ЛКП, яких залучили на підмогу. 

Зона відповідальності пані Дари – вся вулиця Лесі Українки та 14 житлових під'їздів. 

«Найважче – це зима. Люди наносять сніг у під'їзди, їх важко мити. Бо треба наноситися води. Тепер мешканці давати воду не хочуть, і я мушу її носити постійно на гору», – ділиться пані Дара.     

«Зате восени тут легше, – уточнює Галина, – Тут  немає дерев, і відповідно, опалого листя восени. Бо, буває, що двірникам треба намести по двадцять 240-кілограмових мішків листя».   

Пані Дара радіє, що нарешті з її вулиці вивозять сніг

Критикам Дара радить спробувати роботу двірника самим – “без вихідних, без свят і відпустки”. І нагадує, що в її ЛКП є вакантні місця двірників. 

«Коли Садовий (мер Львова – Ред.) йшов на вибори п'ять років тому, обіцяв зарплату двірникам 10 тисяч гривень. Ми тоді мали мінімальну зарплату – шість тисяч», – пригадує пані Дара. 

Проте виконання обіцянки двірники не дочекались. Зараз у них і далі мінімальна зарплата, яка по Україні складає трохи більше восьми тисяч гривень.    

«Що мене тут тримає? Ну я вже пенсіонерка, куди мене ще візьмуть на роботу?», – відповідає Дара, при цьому, продовжуючи посміхатись.   

«Я ледь ногу не зламала!»

На іншому краю вулиці Лесі Українки, не чекаючи моєї реакції, Галина сама звертає увагу на величезні бурульки на доволі високому будинку.  

«Ми не могли їх зняти, бо через незабраний сніг сюди не могла приїхати автовишка», – пояснює вона. 

Бурульки на Лесі Українки

Оперативному прибиранню снігу, крім браку рук, перешкоджають і припарковані авто. То ж де-не-де трактор може проїхати лише через половину вулиці. 

Та сама історія із чисткою дахів: якщо внизу є припарковане авто, комунальники не можуть почати роботу. Бо збиті брили чи бурульки можуть пошкодити транспорт, а за це його власник може вимагати матеріальної компенсації. 

Тому якщо не вдається знайти власника автомобіля, щоб той перепаркувався,  залучають навіть поліцію. Вона розшукує його контакти по базі за номерними знаками.     

«Півтори тижні тому я звідси забрав машину, бо сказали, що будуть прибирати. Але не прибрали! Поставив до Домініканського собору. Там уже сказали забрати, бо будуть прибрати, але і там не прибрали. Зараз буде те саме?», – обурюється водій, якого попросили не паркувати авто на непочищеній від снігу частині Друкарської.

«Та мусимо вже сьогодні сюди доїхати, бо вже є на техніка на місці. Хіба не встигнуть…», – заспокоює його Галина, пояснюючи що прибирання снігу з Лесі Українки займе чи не весь день. 

Вже за десять хвилин до неї підходить сваритися інша місцева мешканка старшого віку. Галина якраз огороджувала попереджувальною стрічкою тротуар на перехресті Вірменської та Друкарської. Щойно тут впав великий шматок мокрого снігу з даху. 

«Я ледь ногу не зламала! Та почистіть нам вулицю! Найстрашніша вулиця! А якби я зламала ногу, то в суд би на вас подала!», – свариться вона. 

«Добре, добре, почистимо», – спокійно реагує Галина. 

Каже, що люди сварливі люди її з рівноваги не виводять. 

«Ну а що змінить, якщо я їм почну щось пояснювати, казати, що бракує людей. Я не знаю, як їм довести, що ми працюємо. Я ж не буду будити мешканців о шостій ранку, щоб пішли подивилися, хто що робить. А якщо до восьмої ранку знову випаде сніг, як ти їм доведеш, що ми перед тим біля її будинку чистили?», – пояснює, чому не заводить суперечки з обуреними мешканцями, Галина.  

«Будемо збивати “Шахед” лопатою та сніжками»

Ми стоїмо в кінці Вірменської, якраз в тій частині вулиці, яка досі була вкрита замерзлим брудним снігом. Галина апелює до аварії трубопроводу, через яку тут стікала вода, і чекали, коли проведуть ремонтні робіти. Обіцяє, що сьогодні-завтра цю частину вулиці таки дочистять. 

Непочищена частина вулиці Вірменська

Забігаючи наперед: наступні два дні тут працював і трактор, і самосвал. Але найбільше вразила на цій ділянці Вірменської чистка дахів, свідком якої довелось стати.

Автовишка приїхала сюди вже за кілька годин після нашої розмови з галиною. Роботи почалися якраз перед тим, як у Львові сповістили про повітряну тривогу через ворожий “Шахед” на підльоті до міста. А коли моніторингові канали повідомили, що  безпілотник уже в центрі Львова, працівник ЛКП якраз піднімався на люльці крану.   

На моє запитання, чи він знає про «Шахед», він лиш жартівливо відповів: «Будемо збивати лопатою та сніжками». 

Чистка дахів на у Львові під час повітряної тривоги і прольоту “Шахеду” над центром

Ця зима стала найважчою для українців за час повномасштабної війни. Не лише через масовані російські обстріли енергетичної інфраструктури, але й погодні умови. У Львові, зокрема, вже і не вгадаєш, чи більший ризик постраждати від «Шахеда», чи від брили снігу на голову. Або ж просто травмуватися  від падіння на кризі. 

Славнозвісне відео з двірничкою Олею, яка прибирала сніг біля пам'ятника Степану Бандері, куди 15 січня впав російський “Шахед”, викликало шквал дискусій, чому комунальники працюють під час повітряних тривог. 

«Якщо є реальні загрози, то керівництво нам всім пише, щоб ніхто до відбою не виходив на роботу. Але то старші люди, вони вперті. Якось після обстрілів мені двірник Сергій розповідав, як бачив, якщо щось летіло. Я питаю, а що він в той час робив? А він: «Та я підмітав». Вони махають лише рукою, що нічого страшного не станеться», – розводячи руками, пояснює Галина.    

Колега вже відомої на всю України двірчиник Олі пані Люба потім на місці подій  пояснювала журналістам, що не було як робити перерву в роботі. Бо випало дуже багато снігу, і через це гаряча лінія міста «червоніла» від скарг громадян.  

На прощання просимо Галину щось сказати львів'янам, які незадоволені прибиранням. Вона у звичному жартівливому тоні і сміхом каже: «Трішечки терпіння, і то ся зробе». 

Мар’яна П’єцух

Фото авторки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.