
Фото Христини Соломончук
Тут вчаться дружити. Чим займаються вихованці реабілітаційного центру «Джерело»
Вони малюють, співають, танцюють, роблять манікюр та збирають колекції іграшок – старанні та наполегливі у будь-яких починаннях. Розповідаємо про те, як звичні речі перетворюються на хобі та роблять вихованців центру «Джерело» щасливими.
Читайте також: Звичні речі, як хобі. Чим займаються вихованці львівського центру «Джерело»
Софія. Колекціонерка щенят
Софійці 9, вона усміхається і старанно розкладає частину своїх іграшок із мультфільму «Щенячий патруль». Збирає колекцію дівчинка уже давно: усе почалося з маленьких пластмасових іграшок, тепер же тут є і м’які герої мультфільму.
«Щодня Софійка привозить в центр різні іграшки із колекції, а під час релаксації завжди обирає тваринку, з якою лежатиме – це вже як незмінна традиція. Ці іграшки дуже важливі для неї – вона знає їх поіменно і нам теж доводиться їх вчити. Ми граємо таку гру: Софія показує іграшку, а ми вгадуємо її ім’я. Така атракція тішить Софійку і ми від того теж щасливі», – каже вихователька Галина.
Прокидається Софійка дуже рано, її забирає спеціально обладнаний автобус і відвозить до «Джерела». Дорога триває близько 1,5 години, адже водій збирає усіх діток по Львову. Тож за цей час дівчинка встигає і поспати, і послухати музику, і втомитися від дороги.
День Софійки, як і всіх інших діток у «Джерелі» починається із ранкового привітання: діти разом із вихователями обговорюють, хто сьогодні присутній на заняттях, а кого немає, яка погода за вікном і який день тижня. Усе це – у формі гри. Пані Галина розповідає, що під час привітання вони визначають настрій кожної дитини, якщо хтось сьогодні сумує чи вередує – треба підбадьорити, порозмовляти, забавити.
Значна частина денних активностей залежить від настрою дитини, тому вихователі до кожного шукають підхід.
Далі усе за складеним педагогами планом: у «Джерелі» діти вчаться малювати та друкувати на спеціальних комп’ютерах, мають уроки музики, соціально-побутової адаптації та ознайомлення із навколишнім середовищем. Окрім цього, тут практикують казкотерапію.
«Софія дуже наполеглива. На заняттях з малювання завжди старається виконати роботу якнайкраще, ми підтримуємо її наснагу і лиш наприкінці допомагаємо зі складними елементами – домальовуємо штрихи “рука в руку” (це така техніка, коли вихователь тримає дитину за руку і вони разом виконують певні дії)», – розповідає вихователька Анна.
«Джерело» – це також про соціалізацію та дружбу. Діти мають можливість спілкуватися з однолітками, вихователями, тут вони знайомляться та вчаться робити, на перший погляд, звичайні та прості речі, але для кожного це – життєва необхідність.
Софійка має найкращого друга – Артура, разом вони бавляться, дівчинка охоче ділиться з ним іграшками зі своєї колекції. Лише при згадці про Артура Софія починає усміхатися.
Ліза. Майстер манікюру
Лізі 10, ось уже 3 роки вона щодня відвідує «Джерело». У дівчинки багато захоплень – вона завжди тяжіє до вивчення чогось нового, проте найбільше їй подобається усе, що пов’язано із темою краси.
2 місяці тому у Лізи з’явилося хобі – робити манікюр. Дівчинка щотижня приходить із новим кольором нігтів, придивляється до манікюру інших діток з групи, а вихователькам навіть малює нігті кольоровими олівцями та фарбами. Колір обирає під настрій.
«Ліза терпелива та наполеглива. Подивіться, як вона робить манікюр виховательці – кожен пальчик намалює, ніколи не лишить роботу. Те ж стосується й інших занять: якщо складає гру – завжди доробить до кінця. Якщо щось не вдається – ніколи не здасться, старається», – каже вихователька Ольга.
«Ліза любить бути гарною, мама щодня робить їй різні зачіски, гармонійно підбирає вбрання. Дівчинка має старших сестричок, тому хоче бути схожою на них. А якщо їй зробити комплімент – відразу усміхається», – розповідає пані Ольга.
У «Джерелі» Ліза комунікує з усіма дітьми, їй подобається бути в компанії – так вона соціалізується та вчиться дружити.
«Ліза дуже любить ходити в “Джерело”, вона аж світиться, коли вранці заходить сюди, відразу хоче гратися з дітками. Тут вона завжди зайнята, завжди щось робить – коли інші діти можуть дивитися мультики – вона займається чимось корисним: складає пазли, гру-вкладанку (шукає отвори для відповідних фігур) чи розглядає книжку», – розповідає вихователька Ольга.
Яна. Дівчинка-пісенька
Яні 9 років, вона дуже активна та непосидюча дівчинка, має багато хобі – малює, співає і танцює.
«Яна – дуже комунікабельна дитина, любить і дуже потребує уваги. А ще непосидюча, їй усе цікаво й усе потрібно відразу: трохи помалювала, тепер треба поспівати, а ще ж книжок скільки цікавих є. Словом, дівчинка має багато енергії, за цим запалом потрібно встигати», – розповідає вихователька Марія.
Музика – одне із захоплень Яни, особливо їй подобається співати українські народні пісні, пританцьовувати. Мультфільми теж обирає саме музичні.
«Якщо Яна чогось хоче – завжди цього досягає. Саме у малюванні вона показує свій характер – запальний і владний. Для творчості найчастіше обирає яскраві кольори, а малює швидко та різкими рухами», – розповідає пані Марія.
З книжками ж усе навпаки – з ними дівчинка завжди поводиться акуратно, гортає кожну сторінку, довго роздивляється малюнки і показує ілюстрації.
«Яна завжди просить, щоб хтось сидів біля неї, разом з нею дивився книжку. Вона вміє проявляти любов і однаково вміє приймати – їй подобається обійматися», – каже вихователька Марія.
«Є дітки, які захоплюються однією справою, Яна ж має багато хобі і в кожному проявляє себе по-різному»,– розповідає пані Марія.
Вихователька Галина каже, що у «Джерелі» діти отримують і розвиток, і соціалізацію, і любов.
«Що би не сталося – ми як дзвіночки – швидко передаємо інформацію одне одному і розв’язуємо будь-які проблеми. Саме тому діти щасливі ходити в центр, а ми щиро цьому радіємо», – говорить вихователька.
Заняття у Центрі Джерело для Софії, Лізи та Яни – це можливість росту, прогресу та розвитку. Тут діти разом вчаться, соціалізуються та отримують багато любові. Який би настрій не був у дітей – тут на них завжди чекають, підтримують, вчать та люблять.
Як допомогти «Джерелу»?
Друзі Джерела – це спільнота небайдужих людей, які своїми щомісячними внесками підтримують роботу центру. Кожен щомісячний платіж на будь-яку суму робить великі справи: це ще один відновлений візок для дітей, день роботи реабілітолога, вихователя чи навіть звичайний набір матеріалів для розвитку. Однак саме це зробить вихованців «Джерела» щасливішими, адже благодійність – це не про великі гроші. Долучайтесь і ви – станьте Другом Джерела!
Проєкт «Друзі Джерела. Розвиваємо спільноту благодійників» впроваджується за фінансової підтримки Zagoriy Foundation.
Благодійний фонд Zagoriy Foundation створений у 2015 році Глібом, Катериною та Володимиром Загоріями. Фонд на довготривалій основі підтримує важливі ініціативи та бере участь у заходах, спрямованих на популяризацію благодійної діяльності. Пріоритетним напрямом діяльності Фонду є розвиток культури благодійності. В цьому напрямку Фонд системно впроваджує сталі проєкти й окремі активності.
Маріанна Світящук
Фото Христини Соломончук
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- «Йшов на роботу і впав». Львів'яни масово травмуються через ожеледицю
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку
- Що чекає на Львівський медуніверситет. Інтерв'ю з новим ректором
- Чи зрозумів Папа, що відбувається в Україні? Про візит кардинала у москву, війну, МП
- У Львові збудують муніципальний кампус. Як зміниться один із районів міста
- Львів тестує безготівкову оплату. Як це працює та що з е-квитком
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- «Парк не має стати заднім двором». Що буде з Погулянкою та як її варто змінити
- Інвестиції у завтра. Чому ІТ-освіту не можна ставити на паузу
- Не забудуй берега річки селища свого. Репортаж із підтопленої Східниці
- «Розпад Росії неминучий». Інтерв’ю з Янушем Буґайським та Уляною Супрун
- Везли у багажниках. Як поблизу Львова рятують травмованих під час війни птахів
- А вони відчинені? «Рейд» львівськими укриттями
- Підземний паркінг, або Остання крапля терпіння для ЮНЕСКО
- Замість підсумку шкільного року. Чи працюють у школах Львова басейни та що можна зробити
- «Львову бракує зеленого каркаса». Що не так із повітрям у місті та як це змінити
- «Ми чекали, що буде війна у Львові». Розмова з добровольцем Ярополком Пшиком
- Для України вірогідними є чотири сценарії. Два з них позитивні
- Пікнік на галявині та ніяких «подяк». Якими є випускні за кордоном
- Що не так із реабілітацією військових та чому це стосується кожного
- Привид «Люсії», або Чому у Львові знесли історичну віллу
- У музей або під асфальт. Як Львівщина позбувається радянських пам’ятників
- Гривня за квадратний метр. Що відбувається з комунальним майном Львівської облради
- «Усе буде добре, мамо». Розмова з тими, що втратили синів на війні
- Галина Крук: Коли нас перестануть запитувати, хто наш Достоєвський?
- Складено рейтинг 200 найбільших компаній Львівщини за виторгом за рік
- Місце пам’яті. Як Львів створює нове військове кладовище
- Довга історія короткого моста, або чому Рясне може стати «островом»
- «Король пішов на війну». Як Львів святкуватиме День міста