
Фото:theukrainians
Він дуже поспішав жити. In memoriam Остап Лозинський
Вона дружила з іконописцем Остапом Лозинським, провідувала його у лікарні напередодні смерті. Тоді, каже, вона ще сподівалась, що він ще побореться, що його втримає та волосина з голови Митрополита. Але він помер 6 січня, перед Святвечором, у час, який так любив, і коли збирав у своїй майстерні величезну мистецьку родину колядувати.
«Він був, як воїн з бою, або як зморений голодом чоловік», – каже вона. Іванка Крип’якевич розповідає, що намагається пригадати його обличчя у той останній день його життя, щоб намалювати портрет.
Художниця додає, що приголомшена, говорить спокійно, пригадує…
Остап і кулінарія
Його захопленням була кулінарія. Він робив прекрасний холодець, пік завиванці, маківники, пампухи, робив пару відер куті і до неї всякі несамовиті присмачки. Він запрошував до себе на Різдво всіх, хто міг прийти. Приходили переважно художники зі своїми дружинами, дітьми. У його майстерні, що на вулиці Лисенка, ніде було яблуку впасти і було дуже весело. Я ніколи не була на тих святкуваннях, але бачила фотографії. Для того, щоби зробити фото тих всіх людей, то треба було з пів години, щоби їх всіх розмістити. Одні вилазили на фотелі, крісла, було три-п’ять рядів. Хтось сідав на підлогу, хтось лягав, щоби всіх було видно. Усі колядували. Остап був добрим батьком для художників. Для мене Остап був другом.
Остап і Національний музей
Він мріяв стати директором Національного музею. І це була не просто мрія якогось хлопчака, він пропрацював там добрий десяток років. Він знав його від підвалу до горища, знав всі фондосховища. І він був дуже щасливий там. Він розвивався, писав наукові праці, реставрував. Він мав бачення для оновлення того музею. Хотів його перетворити у живий музей. Вважав, що попередня система зашкарубла, відстала. Розробив спеціальну програму оновлення. Розповідав, як в Києві відбувалось голосування, як обирали керівника. Там було декілька нечесних ходів і він не отримав підтримки. Це дуже сумна історія. Остап дуже важко це пережив. Він нікому не говорив, що йому прикро, сумно, але він був розчавлений.
Остап і старожитності
Він рятував старожитності. Його батько – колекціонер, ріс серед краси. Робив експедиції, переважно до Криворівні, їздив туди щоліта. Він мав якийсь дар, відчував, де є те, що йому потрібне. Просто заходив у хати і бачив, що десь в куті валяється стара вишиванка, десь старе розп’яття лежить під церквою, десь якісь кахлі. Він привіз автентичні кахлі з 19 століття, що їх десь замурували. Вони були вимазані вапном. Він чесно купував ці речі, не робив з того якогось нечесного гендлю. У нього в хаті був музей. Я була там, і в майстерні була. Стіни у нього завішані старими прекрасними речами, які його надихали. Я думаю, що варто зробити у Львові музей Остапа Лозинського.
Остап і жінки
Він був страшенно веселий. Бабця Оленка, що приймала його в Криворівні, любила його. Він завжди чарочку з нею вип’є, і комплімент зробить, скаже «ви так прекрасно виглядаєте». А бабці Олені вісімдесят з гаком років. Остап дуже побожно відносився до жінок, з величезною повагою. Я коло нього розцвітала, гарно почувалась. Кожна жінка розцвітає, коли біля неї перебуває справжній чоловік. Він мав таке гарне виховання, міг поцілувати жінці руку, подати плащ. Ми з ним разом працювали, я мала щастя робити з ним замовлення в каплиці Стрітення Господнього в УКУ і хочу, щоби його відспівували там. Він залишив у цих стінах свій автопортрет, його обличчя, наскільки знаю, є в одного із пророків у тій каплиці.
Тепер Остап знову збирає усіх на Різдво, щоправда цього разу іншим способом. Прийдуть кілька тисяч людей, точно. Смерть Остапа – то велика втрата, як Модеста Сосенка чи Олекси Новаківського.
Остап відчував, що життя коротке, намагався встигнути усе. Він дуже спішив жити, стільки всього робив. Я йому вчора казала: «Остапе, ти зробив книжку про Євгена Лисика, то вже такий труд», а він каже: «Ти ще не бачила цієї моєї нової книжки про народне мистецтво». Він відчував. Декілька років тому зробив дуже дивний, сильний, емоційний твір, який називався «Тривога». То було з десять картин у ріст Людини, які він намалював чорною і білою фарбою тільки. Там дуже мало було кольорів, може десь трохи червоного. Цей цикл був дуже успішною виставкою, і її одразу купили чи до Варшави, чи кудись. Але друзі кажуть, що на відкритті власної виставки у вересні він був інакший – скорботний, тривожний. І тепер вони розуміють, що він щось відчував.
Роман Ламанський, Вікторія Савіцька
Фото Ірини Середи для The Ukrainians
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Понад 300 тисяч жертв. Як Львів страждав від радянської та німецької окупації
- Шкодуємо, що не виїхали раніше. Історії дітей, яких рятують у Львові
- «Компроміс вичерпався». Історик про те, чому Україна вже не може святкувати 9 травня
- «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян
- «Бог залишив мене живою, тому мушу жити». Історія медсестри, яка підірвалася на снаряді
- Проблему з пальним можна вирішити, – експерт
- Несправжній Козак. Що буде із майном соратника Медведчука у Львові
- Великдень у Львові та селах відзначали по-різному. Старі фото та традиції
- Космічна магія Великодня. На згадку про писанкарку Ганну Косів
- «Такої кількості ще не було». Як волонтерська кухня передає паски на передову
- Купити авто в Європі. Як через новий закон виник ажіотаж на кордоні і ринку
- Історія повторюється. У чому феномен пісні «Ой, у лузі червона калина»
- Швидкі рішення, піт і сльози. Експерти про те, як відбудовувати Україну
- «Хто буде Карфагеном – Москва чи Київ?» Ярослав Грицак про війну за існування
- Важливо, щоб Папа не зустрівся з Кірілом, або Як Україні перемогти росію у Ватикані
- Львівщина може забезпечити сіллю пів України, але будуть проблеми з олією
- «Треба передусім назвати путіна злочинцем», – отець-доктор Михайло Димид про Папу, війну і жертви
- «Навіщо фінансувати культуру, коли війна?» У Львові оживає театральне життя
- «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян
- Маємо почати говорити про втрати. Психолог про втому та другий місяць війни
- «Недооцінювати загрозу білоруського удару не варто», – Остап Кривдик
- «Не хочу говорити однією мовою з окупантами». Історії переселенців, які перейшли на українську
- «Мова – це зброя, але не головна». Історик Ярослав Грицак про те, як росія нищила українську
- «Стане великим багатосферним хабом». Як Львів трансформується у час війни
- Як в Україні проходить загальна мобілізація та кого не призиватимуть
- «Якби я змогла забути російську, була б щаслива». Історія харків’янки, яка почала спілкуватися українською
- Залежить від заправки. Яка ситуація із пальним на Львівщині
- Дихати, тренуватися, гуляти і спати. Як переживати стресові ситуації
- Битва за Оперу. Що відбувається із конкурсом на директора головної сцени Львова
- «Це краще, ніж ховатися у підвалі». Львів’янки про те, чому вирішили проходити військовий вишкіл
- «Росія – ворог, який точно програє». Юрій Підлісний про загрозу і наступ
- «Українці скуповують не сірники і гречку, а зброю». Володимир В’ятрович про протистояння з Росією
- «Путін – божевільний, а Росія лежить у паралічі», – експрофесорка МДУ Олена Волкова
- Львівські готелі. Кому належать і чи є там російський бізнес
- Як убезпечити свій акаунт і що потрібно знати про ворожі хакерські атаки
- «Вимкнені телефони, є жива черга». Як працює Генконсульство Росії у Львові
- «Мій вітер повідчиняв усі вікна її життя». Історія кохання політв’язня Зеновія Красівського і правозахисниці Олени Антонів
- «Це загальноєвропейська справа». Іноземці, які лишаються у Львові, попри можливе вторгнення Росії
- «Замість страху та паніки моя відповідальність полягає в тому, щоб бути в Україні», – американець про те, чому він не евакуюється у США
- Усе почалось з пані Наді. Як бабусі з пансіонату «створили» власний бренд шкарпеток
- «Кожен має відчути нерв театру, тоді він успішний». Василь Вовкун про прорив у Львівській опері
- У Львові хочуть зберегти віллу «Сонячну» і відкрити тут музичну галерею
- Проректор, пластун та маркетолог. Історії тих, хто вже записався у Львівську тероборону
- Куди полетіти зі Львова. Еґер – вода, вино і соляна гора
- Львів і його райони. Звідки походять назви та де з’явились перші будинки
- Перехворіють усі. Завідувачка Covid-відділення вважає, що коронавірус може перейти в сезонну хворобу
- За два тижні львів'яни зможуть записуватися на військово-медичні навчання
- Як Винниківське озеро стало «басейном»
- «А хіба інші нації теж їдять сало?» Кілька думок про розвиток української кухні
- Раджу сісти і написати свій план. Психологиня про те, як не впадати у відчай через війну
- «Майдан не може вирішити все – ми мусимо вирішувати», – Мирослав Маринович
- «Був зруйнований, наче Троя». Як на Львівщині три родини викупили занедбаний палац і відновлюють його
- Куди полетіти зі Львова. Всі столиці Литви
- У пошуках свого коріння. Як віднайти предків
- «Остап знову збере усіх на Різдво». Як львівський художник гуртував у себе сотні колядників
- Різдво для Давидка. Історія маленького героя, якому вперше в Україні імплантували стимулятор діафрагми
- Три історії львівських підприємств, яким допомогла COVID-19 Бізнес-клініка
- Чи зникне взимку сніг. Розмова із кліматологом
- Як українці святкують Різдво в Кракові. Фоторепортаж
- «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня
- Історія Церкви святого Миколая у Львові, або Як змінювався храм часів XIII століття
- Кожна п’ята дитина відчуває страх, що на неї наїде машина. Як підвищити безпеку біля шкіл
- Їх застануть ще наші правнуки. Чому одноразові підгузки – це погано і як перейти на багаторазові
- «Я тішився, як дитина в Діснейленді, коли відкрив Львів», – власник арткафе Te Amo Lviv
- Перезмінка о 5-ій ранку. Як батьки Юрчика зі СМА борються за життя сина
- «Став серцевиною». Історія першого Гарнізонного храму України
- «Нам треба збільшити рівень очікування до змін у державі», або Чого бракує економіці сьогодні
- Гідність, інклюзивність та рівність. Яким буде America House Lviv і коли його відкриють
- Нас називають «поспішайки». Як у Львові доглядають передчасно народжених дітей
- Діти самі роблять тести. Як у різних країнах світу дбають про школярів
- «Росія зчитувала наші дані». Львівський розробник про український аналог додатку для військових
- Писала серед карпатських гір. Листи молодої письменниці до своєї сім'ї
- Водіям тут не місце, або Що передбачає новий План мобільності Львова
- Wizz Air запускає нові рейси зі Львова та готується випередити МАУ. Інтерв’ю з президентом
- «Ресторанів з локальною кухнею буде все менше». Чому у Львові закрилася відома «Ґвара»
- Куди полетіти зі Львова: вікенд у Ґданську – місті, що стало феніксом
- Житло на заводі. Як у Львові на місці фабрик виросли «семицвіти»
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До центру реабілітації диких птахів
- «Я не можу підвести маму». Історія дівчинки, яка об’єднала Львів
- Скільки цьогоріч платитимуть львів’яни за опалення. Пояснення експертів
- Не алкоголь. Якими є основні причини автотрощ на Львівщині та хто їх створює
- «Не-святий-святий». Історія мученика Омеляна Ковча
- І стіни заговорили. На Вірменській знайшли кам’яницю, в якій жив король
- Ті, які повертають до життя. Перемоги львівських лікарів
- «Навчилась заново ходити». У Львові 6 місяців боролись за життя керівниці штабу протидії Covid-19
- «Після 18:00 у нас безлюдно». Дипломат порівняв карантин у Львові та Празі
- Лікарі розповіли, чи відрізняється лікування вакцинованих та невакцинованих пацієнтів
- «Це ми допустили такий стихійний туризм» або Як перестати нищити Карпати
- Інцидент із Cat Cafe у Львові. В яких умовах тут живуть коти
- Маршрут двоколісним. Що цікавого можна побачити на шляху від Брюховичів до Жовкви
- В Україні тестують Covid-паспорти та думають, що робити зі школами
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. 99 маршрутів. Онлайн-мапа
- «Ми знаходимо їхні рештки на смітниках». Чому на Львівщині зупинились перепоховання вояків
- Потужна версія Covid-19. Чим небезпечний штам коронавірусу «Дельта»
- «Люди почали вкладатися в українське», – Kozak System у Львові
- «Як кампуси Google, Apple, Amazon». Що SoftServe будуватиме на Хуторівці у Львові
- Як не добігти до трагедії. Аналіз нещасного випадку на Львівському півмарафоні
- Споруди-залишенці. Що буде з давнім костелом та монастирем на території ЛАЗУ
- Випадкові люди можуть отримати землю в селі, а селяни, які з діда-прадіда там живуть – їм зась
- Львівський Шанхай. Репортаж з мікрорайону Під Голоском, який забудовують «вікно у вікно»