Фото: 72 ОМБр
Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі
Шахтарське місто Вугледар створили 60 років тому посеред голого степу в Донецькій області. Його оборона тривала з листопада 2022 року. Росія здійснювала численні атаки, щоб захопити місто, але досі це не вдавалося. Після поразки взимку 2023 року російські війська змінили тактику, згодом почали обходити Вугледар з флангів. 2 жовтня оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця» повідомило, що Сили оборони України вийшли з міста: «зазнавши великих втрат унаслідок тривалих боїв, противник не полишив спроб захопити Вугледар». Іван Тимочко пояснює, як це може вплинути на хід війни, яку тактику застосовують росіяни, які наслідки мають українські удари по складах у Росії та як допомогли нам літаки F-16.
Як писало ВВС, Вугледар утримували близько 2 тисяч бійців 72 ОМБр,
але вони дуже втомлені, бо обороняли місто фактично два роки без ротації | Фото: libkos
Сьогодні увага всіх прикута до Вугледара, який довелося залишити. Чи є докладніша інформація про цю ситуацію?
Цей вихід готували декілька днів. Він планово тривав уже тоді, коли було зрозуміло, що втримати місто буде дуже важко. Звичайно, це тримали в таємниці. Ворог намагався оточити місто з флангів, а в лобових атаках прорізатися в центр міста, пробував вийти на околиці міської забудови. Росіяни наступали за підтримки своєї бронетехніки, розрахунок був усе-таки на довгі кидки в глиб самого міста, щоб не було змоги координувати підрозділи під час виходу.
Виводити війська з такого міста кількісно надзвичайно складно, оскільки є дуже величезні ризики потрапити під масовані удари, є величезні ризики плутанини, щоб не було ні дружного вогню, ні фрагментації підрозділів.
Окрім того, доводиться виводити з ладу об’єкти, які ворог міг би використати як місця для складування, зберігання техніки чи щоб проводити там накопичення для наступних штурмів. Це теж потребує часу й великого професіоналізму, щоб команди, які виконують ці завдання, не завдали шкоди собі та своїм військам. Роботи дуже багато: мінування, прикриття підрозділів під час виходу, розташування на нових позиціях, вибудовування й розширення лінії оборони.
Супутниковий знімок Вугледара станом на кінець вересня 2024
Які можуть бути подальші дії російських військових після виходу ЗСУ з Вугледара?
Тут, власне, й виникає питання, чи буде ворог намагатися виходити з Вугледара й наступати на ЗСУ на цьому напрямку, чи намагатиметься прорватися на Боголюбівку, чи в бік Дніпропетровщини, чи Запоріжжя. Однак в останні рази ми спостерігали, що ворог суттєво активізувався на Времівському і Старомайорському напрямках, що південніше від Вугледара.
Також поки що не знаємо, чи перекине ворог свої сили в район, скажімо, Курахового, бо Покровський напрямок для нього на цьому етапі дуже важливий. А бойові дії Вугледар – Курахове – Покровськ завжди потрібно було розглядати саме так, а не брати окремо якийсь населений пункт.
Доволі складна ситуація, абсолютно погоджуємося, ніхто цього приховує, але маємо розуміти, що нема ніякої зради чи поразки, бо оборона Вугледара тривала з листопада 2022 року. Це невелике промислове містечко з 15 тисячами населення було збудоване порівняно недавно, зі своїми нюансами шахтного містечка і перевагами в розташуванні – на підвищенні, що давало можливість серйозно спиняти ворожі війська. Але за стільки часу бойових дій зрозуміло, що руйнування Вугледара колосальні: та інфраструктура, яка раніше могла використовуватися для ефективної роботи військ, або зруйнована, або взагалі втратила свій функціонал.
Просування російських військ на Вугледар згідно з даними мапи DeepState станом на 2 жовтня 2024
Тобто тут ворог, з одного боку, зайде в місто-руїну, а з другого, чи матиме він можливість скористатися тими умовами, тими об'єктами, якими користувалася Україна, – питання дуже відносне. Крім того, ще навіть незрозуміло, чи буде ворог, наприклад, і надалі застосовувати таку кількість авіації та артилерії в цьому напрямку, яку використовував до цього, чи все-таки перекидатиме її в глиб лінії фронту, чи намагатиметься якусь частину військ відправити на Курщину.
Тут дуже багато невідомого, але станом на сьогодні немає жодної публічної інформації про оточення Збройних сил чи про взяття там великої кількості особового складу в полон.
Як зрозуміло з інформації, яка є в публічному просторі, саме задля уникнення ризику потрапляння в полон наших військових і ухвалене остаточне рішення про те, що Вугледар треба залишити. Тобто це був один із найважливіших критеріїв для ухвалення такого непростого рішення?
Задля уникнення оточення передусім.
З того, що ви кажете, я роблю висновок: поки що нема розуміння або бачення, наскільки швидко росіяни можуть рухатися після захоплення Вугледара. Тобто немає якихось даних, які могли б вказувати на те, чи будуть вони закріплюватися всередині, чи плануватимуть подальші активні дії?
Насамперед вони закріплятимуться. Наступні штурмові підрозділи будуть рухатися. Просто питання в напрямку, який буде визначений.
Це також залежатиме від того, наскільки наші збройні сили після виходу з Вугледара зуміють укріпитися, розосередитися й вибудувати логістику та інфраструктуру для підтримки наявних сил. Чи будуть додаткові резерви і чи резерви вже були – це поки що військова таємниця.
І це дуже добре, бо пригадуємо, якого негативного результату набула інформація, коли стало відомо, що 3-ю штурмову бригаду перекинули під Авдіївку: вони ще не встигли прийти, а політики вже розповідали про маршрути, шляхи, напрямки, куди вони мають рухатися. І до чого це тоді призвело?..
Вугледар | Фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
Судячи з тактики, яку застосовують росіяни, ви вже легко торкнулися використання авіації, КАБів, ФАБів тощо. Останніми днями, тижнями вони не перестають закидати позиції бомбами?
Довкола Вугледара в останні дні росіяни намагалися створити перевагу артилерії, тобто робили, умовно кажучи, десять пострілів на один український. Ворог має декілька видів, типів керованих авіабомб: ФАБи, КАБи, намагалися бити й ракетами. Тобто всю зброю, яку могли задіяти, там задіяли. Як штурмову авіацію, так і дальню або стратегічну. Для них це було вже політичне питання, їм був потрібен політичний результат, а втрати й ресурси не важливі.
В цілому у нас зараз співвідношення до ворожої артилерії один до двох, один до трьох. Так, із їхньою перевагою, але ми розуміємо, що це не та перевага, яку ворог раніше мав: було і один до 70-ти, і до 80-ти, і до 20-ти.
24 вересня DeepState опублікував кадри масованої атаки Росії на Вугледар
Ви маєте на увазі політичне рішення після успішної Курської операції з нашого боку?
Однозначно. Взагалі росіяни намагалися мінімізувати витік інформації з Курщини, применшити загрози для себе, трагедію для їхнього населення, адже воно потрапило під контроль Збройних сил України. А от Покровський напрямок і Вугледаро-Кураховський вони демонстрували нібито як напрямок, який є стратегічним рішенням всієї війни.
Окупувавши Донеччину й Луганщину, вони принаймні зможуть заявити, що завдання «СВО» щодо «звільнення народу Донбасу» виконане, а там уже під це зможуть пропагандистськи підтасовувати будь-які речі.
Чи активізуються росіяни на Курщині?
Так, звісно. Вони там уже активізувалися. Зараз там тривають серйозні бойові дії. Але сил і засобів для того, щоб накопичити, зокрема, людський ресурс, рівноцінний із Покровським напрямком, не можуть.
На Курщині вони намагаються підтягати війська й вибудовувати свою оборону. У них там теж дуже багато викликів: переформатування логістики, додавання в льотні шляхи авіації. Але поки що дуже рано говорити про їхню перевагу на цьому напрямку чи зупинення наших військ у просуванні.
Повернімося до авіабомб, про які ми згадували. Наскільки нове озброєння, зокрема літаки F-16, та нещодавні українські удари на знищення російських арсеналів здатні вирішити цю ситуацію і зупинити або применшити ворожу тактику бомбардувань аж до випаленої землі?
F-16 – це, по суті, повітряне судно. Для того, щоб уражати цілі на території росії, потрібне відповідне озброєння. Ті самі ракети, та сама масовість цієї авіації. На цьому етапі ми не маємо такої великої кількості, яку би хотіли. І знову ж таки є обмеження союзників у наданні відповідних ракет і дозволів завдавати ударів по російській території. Це дуже серйозно сковує.
Для того, щоб авіація працювала на максимум, її потрібно піднімати на відповідну висоту. А це кілометри, десяток кілометрів. І на такій висоті будь-яке повітряне судно стає дуже вразливим. Отже, для того, щоб F-16 працювали на максимальних висотах, потрібна максимальна система повітряної оборони або система радіоелектронної підтримки. А для цього потрібно значно більше обладнання, аніж є.
Щодо знищення арсеналів, то такі удари серйозно впливають на російську військову машину. В арсеналах відбувається не тільки складування снарядів, а й їхнє обслуговування, ремонт, зміна тактико-технічних характеристик. Тобто це свого роду фабрики, на яких вони цю зброю не просто зберігають, а готують до експлуатації, перевіряють стан, модернізують. Відновити після ударів такі склади неможливо. Тобто якщо відбувається підрив великої кількості боєкомплектів, то це обмежує виробничі потужності Росії в майбутньому.
До речі, згадаймо наш удар день чи два тому по Єльську, по аеродрому, де було знищено 60 «Калібрів». Росія таких ракет може випускати до п’яти на місяць. А якщо врахувати, що було пошкоджене й додаткове обладнання і особовий склад, то це збитки для них на мільярди доларів. І це те, що російська промисловість на цьому етапі не спроможна відновити чи поставити в стрій. Тобто в плюс вони вже точно не спрацюють так швидко. І це обмежить ракетні удари ворога по всій території України.
Але знову ж таки арсеналів у ворога понад сотні. І якщо ми навіть знищили три-п’ять, то розуміємо, скільки їх ще залишається. Так, у перспективі це серйозно впливатиме на якість виконання бойових завдань російською армією. Бо, для порівняння, коли ми знесли 15–20% від загальної кількості російських нафтопереробних станцій, у них реально почалася криза з бензином, вони навіть припинили його експорт.
Якби нам вдалося знищити бодай 10–15% російських складів, особливо ракетних військ і артилерії, а таких складів у них близько 30-ти, то це дуже вплинуло б.
Також маємо розуміти, що дуже важливо докласти всіх зусиль, щоб вивести з ладу їхню стратегічну авіацію. Це ті самі Ту-160, навіть важкі бомбардувальники Су-34, Су-35, які нам завдають шкоди не менше. Ті самі МіГи, які несуть «Калібри». Тобто є над чим працювати. Тим паче ми бачимо, що ворог переходить на здешевлення боєкомплекту, бо якщо раніше ракети використовували масовіше, то тепер вони переходять на бомби. Бомби неточні, але порівняно з ракетами дешевші. Тобто ворог ставить не на якість, а на масу, що теж вказує на певні проблеми.
Текст: Софія Шавранська
Розмовляв Сергій Смірнов
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
Війна і наступ Росії
- Думала про самогубство і вагітною потрапила в полон. Про медикиню Мар'яну Мамонову
- «Потрібні можливості, а не пільги», – ветеран-«мрієлов» Андрій Каспшишак
- Якою буде нова Україна. Розмова з Віталієм Портниковим і Ярославом Грицаком
- «У нас немає культури роботи з ментальним здоров'ям»
- «Важкий день для Львова». Репортаж з вулиці, де загинуло семеро людей
- «Цивільним треба включатися у війну», – Павло Коваль про війну та ветеранів
- «Завтра може все змінитись і кожному доведеться хапати зброю»
- Повістки, відстрочка, штрафи й ТЦК. Усе про зміни в мобілізації в Україні
- «Я дуже не хотів би, щоб це перейшло на рівень «не воював – не мужик»
- «Я хотів повіситись, але вдома чекали діти», – ветеран, що пережив полон
- Зібрав 7 мільйонів і пішов воювати. Історія добровольця
- Два роки тому на Львівщині загинуло щонайменше 60 військових. Кого за це судять
- «Повернути своє життя». Як відновлюють будинки на Стрийській після прильоту ракет
- Як Львів пережив масовану повітряну атаку. Деталі і коментарі
- «Казав, що має кілька патронів». Мати полоненого «азовця» чекає на його повернення
- Друга зима в окопах. Чи можлива ротація бійців, які давно воюють
- Новий етап війни, Або що відбувається на фронті
- Удар «шахедів» по Львову. Що летіло на Львівщину та куди влучили
- Віталій Портников: «Вагнер» у білорусі не для того, щоби бавитися в пасочки
- «Я пів року не бачив сонця і неба». «Азовець» Святослав Сірий про війну і полон
- «Я пішла шукати кицю – так і зберегла своє життя»
- «Я міг залишатися дома, але я тут», – викладач УКУ, який пішов на фронт
- «Хто я в цій війні». Волонтерка військового госпіталю Наталія Арестова
- «Хто я в цій війні». Медична кураторка патронатної служби «Азов» Дзвінка Сіра
- Як минув рік повномашстабної війни для Львова: спогади, цифри, фото
- «За рік бійці втомилися, але в них є місія». Інтерв’ю з військовим психологом
- «Я тут заради сім’ї та країни». Історія бійця з книжкою Тімоті Снайдера
- «Бійців з окупованих територій навколішках не проводжають». Історія польської волонтерки
- Віталій Портников: «Українці завжди робили свій вибір»
- Без світла, але без вас. Як львів'яни рятуються у випадках знеструмлення
- «Війна оголила правду про нас», – волонтерка Устя Стефанчук
- Як бізнес у Львові готується до блекауту та кому потрібні генератори
- Танкіст, який звільняв Ізюм: «Ми знаємо наші танчики до кожного гвинтика»
- Що означають масові ракетні обстріли та до чого готуватись. Прогноз експерта
- «Чоловік багато зробив, аби Маріуполь був українським», – дружина «азовця»
- Віталій Портников: «Формула перемоги у цій війні очевидна»
- «Ядерний удар, обмін полонених та мобілізація – це політична гра путіна», – експерт
- «Мамо, хто, як не я?». Історія азовця «Калини» з Львівщини, якого звільнили з полону
- «Моя роль – благословити сина і чекати на нього», – мама героя
- Влада з волонтерами не конкуренти. Яким є рішення для порозуміння
- Мама азовця: «Син просив, щоб ми молилися за них щодня»
- На чий бік стане світ? Аналіз промов Зеленського та путіна з початку великої війни
- «День Незалежності для росії – як кістка в горлі, треба бути готовим до всього», – експерт
- Двоє навіть поплили через річку. Як на кордоні ловлять ухилянтів та що на них чекає
- «Ми намацали больові точки противника». Військовий експерт про зміну стратегії на війні
- Переродження. Історія львівського панк-рокера, який вчиться бути військовим лікарем
- Наш прапор – мирний, але з кров’ю стає червоно-чорним. Історія Іванки Крип’якевич-Димид про сина-героя
- «Уявіть, що війна буде тривати десять років». Микола Савельєв про передову і тероборону
- Воїн світла. Спогади про героя Тараса Жеребецького
- «Я божеволію». Як рідні шукають зниклих безвісти військових і куди їм звертатися
- «Кожен чимось жертвував, щоб вивезти поранених за кордон». Історія фельдшерки
- «Потрібно бути готовими». Військовий експерт про наступ білорусі і ескалацію на сході
- Яку зброю Україні передають союзники та що потрібно ще для перемоги
- «Треба йти до кінця» – львів’янка Оля Біщук, яка воює у складі тероборони на cході України
- «Він був таким крутим чуваком». Сестри Артемія Димида про Героя і війну
- «Той, хто вмів літати». Спогади про Героя Артемія Димида
- Як у Львові оцифровують підбиту російську техніку. Репортаж із 3D-студії
- Острівець освіти. Як українські вчителі відкрили у Румунії школу для біженців
- 100 днів опору. Історії захисників, які наближають нашу перемогу
- «Коли є питання життя і смерті, то є бажання продовжити рід». Як війна впливає на стосунки
- «Все дуже складно». Олексій Францкевич про можливе вторгнення Білорусі
- Шок пройшов. Як нам спільно відбудовувати Україну
- «Україна знову має годувати світ». Що може змінитися для нашої держави у червні
- «Цінності важливіші за інтереси». Валерій Пекар про те, як Україна змінює світ
- Броня перемоги. Хто виготовляє бронежилети для військових і як їх перевіряють
- «Британці пишаються Україною». Найстаріший волонтер світу у Львові підтримав українців
- Які ракети запускає росія на Львівщину і чому не всі вдається збити
- «Це нова піхота, за якою – життя». Як зберегти тероборону і що треба у ній змінити
- Я не знав, чи у мене залишилися очі. Історія львівського розвідника
- Це вже не війна, а полювання. Мама пораненого азовця зі Львова про бій за «місто Марії»
- Є дві речі, на які ти маєш вплив під обстрілами. Історія «джавелінщика»
- «Зарубати слона кинджалом». Чому бійців з тероборони відправили у «гарячі точки»
- «Ми опинилися в 1944-му році». Віталій Портніков про уроки Другої світової війни
- «Наше головне завдання – вижити». Директорка «Території терору» про історію опору
- «Хочу дихати своїм повітрям і допомагати вдома». Історія біженки, яка повернулася додому
- Російський фарфор і раритетні ікони. Що знайшли в будинку «імператора» Козака у Львові
- (Не) їдуть без екіпіровки. Чи забезпечує держава військового всім необхідним
- Що зміниться для України, якщо путін офіційно оголосить війну. Прогноз експерта
- 1 травня: чи варто його святкувати, а чи скасувати як елемент радянщини
- Слава Україні! Історія прикордонника, який підірвав себе заради побратимів
- «У Бога закінчилося терпіння». Психолог про «затяжну» війну і як вона змінить українців
- «Ці рани надто глибокі». Як у село біля Маріуполя прийшли окупанти
- «Щоби забрати поранених вночі, ми їдемо навпомацки». Як воює парамедик із «Госпітальєрів»
- Взяти Одесу вони точно не зможуть. Політолог про ймовірне вторгнення з Придністров’я
- Гроші, робота, освіта. На що можуть розраховувати біженці з України за кордоном
- «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн
- Будуть масивніші бомбардування. Експерт про 9 травня, цілі росії і новий виток війни
- «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. З росією буде те саме», – Мирослав Маринович
- Чому у XXI столітті люди здатні на таке насильство? Військовий капелан про путіна, росіян та Європу
- «Захищав людей у маршрутці й на вулиці». Спогади про оператора і воїна Юрія Олійника
- Чи вигідна Україні мирова з росією. Реакція експертів
- «Ми не можемо продати нашу свободу за тимчасову уявну безпеку», – Святослав Вакарчук
- Леви охороняють Львів, або Як місто рятує свої пам’ятки
- 12 днів у підвалі. Історія маріупольця, якому вдалося евакуюватися до Львова
- «Кожен позов, кожне невиконане росією рішення, є ще одним доказом для всіх», – правник
- Гуманітарка має стати на рейки. Як і хто координує допомогу на Львівщині
- «Фото та відео руйнувань дуже важливі для міжнародного суду над Росією», – юрист
- «Наші діти подорослішали на роки». Репортаж з колишнього дитбудинку у Львові
- Це мільйон доларів на день. Андрій Садовий про переселенців та життя у час війни
- Чи можна буде засудити Росію в Гаазі. Політолог-міжнародник про російсько-українську війну