Фото: 72 ОМБр

Фото: 72 ОМБр

Як росіяни захопили Вугледар і що буде далі

951 0
Українські підрозділи вивели з Вугледара Донецької області, щоб зберегти особовий склад, військову техніку та зайняти позиції для подальших боїв. Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко в програмі «Твого міста» пояснює, що відбувається на цьому напрямку та які можуть бути подальші дії.

Шахтарське місто Вугледар створили 60 років тому посеред голого степу в Донецькій області. Його оборона тривала з листопада 2022 року. Росія здійснювала численні атаки, щоб захопити місто, але досі це не вдавалося. Після поразки взимку 2023 року російські війська змінили тактику, згодом почали обходити Вугледар з флангів. 2 жовтня оперативно-стратегічне угруповання військ «Хортиця» повідомило, що Сили оборони України вийшли з міста: «зазнавши великих втрат унаслідок тривалих боїв, противник не полишив спроб захопити Вугледар». Іван Тимочко пояснює, як це може вплинути на хід війни, яку тактику застосовують росіяни, які наслідки мають українські удари по складах у Росії та як допомогли нам літаки F-16. 

Як писало ВВС, Вугледар утримували близько 2 тисяч бійців 72 ОМБр,

але вони дуже втомлені, бо обороняли місто фактично два роки без ротації | Фото: libkos

Сьогодні увага всіх прикута до Вугледара, який довелося залишити. Чи є докладніша інформація про цю ситуацію?

Цей вихід готували декілька днів. Він планово тривав уже тоді, коли було зрозуміло, що втримати місто буде дуже важко. Звичайно, це тримали в таємниці. Ворог намагався оточити місто з флангів, а в лобових атаках прорізатися в центр міста, пробував вийти на околиці міської забудови. Росіяни наступали за підтримки своєї бронетехніки, розрахунок був усе-таки на довгі кидки в глиб самого міста, щоб не було змоги координувати підрозділи під час виходу.

Виводити війська з такого міста кількісно надзвичайно складно, оскільки є дуже величезні ризики потрапити під масовані удари, є величезні ризики плутанини, щоб не було ні дружного вогню, ні фрагментації підрозділів.

Окрім того, доводиться виводити з ладу об’єкти, які ворог міг би використати як місця для складування, зберігання техніки чи щоб проводити там накопичення для наступних штурмів. Це теж потребує часу й великого професіоналізму, щоб команди, які виконують ці завдання, не завдали шкоди собі та своїм військам. Роботи дуже багато: мінування, прикриття підрозділів під час виходу, розташування на нових позиціях, вибудовування й розширення лінії оборони.

Супутниковий знімок Вугледара станом на кінець вересня 2024


Які можуть бути подальші дії російських військових після виходу ЗСУ з Вугледара? 

Тут, власне, й виникає питання, чи буде ворог намагатися виходити з Вугледара й наступати на ЗСУ на цьому напрямку, чи намагатиметься прорватися на Боголюбівку, чи в бік Дніпропетровщини, чи Запоріжжя. Однак в останні рази ми спостерігали, що ворог суттєво активізувався на Времівському і Старомайорському напрямках, що південніше від Вугледара.

Також поки що не знаємо, чи перекине ворог свої сили в район, скажімо, Курахового, бо Покровський напрямок для нього на цьому етапі дуже важливий. А бойові дії Вугледар – Курахове – Покровськ завжди потрібно було розглядати саме так, а не брати окремо якийсь населений пункт.

Доволі складна ситуація, абсолютно погоджуємося, ніхто цього приховує, але маємо розуміти, що нема ніякої зради чи поразки, бо оборона Вугледара тривала з листопада 2022 року. Це невелике промислове містечко з 15 тисячами населення було збудоване порівняно недавно, зі своїми нюансами шахтного містечка і перевагами в розташуванні – на підвищенні, що давало можливість серйозно спиняти ворожі війська. Але за стільки часу бойових дій зрозуміло, що руйнування Вугледара колосальні: та інфраструктура, яка раніше могла використовуватися для ефективної роботи військ, або зруйнована, або взагалі втратила свій функціонал.

Просування російських військ на Вугледар згідно з даними мапи DeepState станом на 2 жовтня 2024

Тобто тут ворог, з одного боку, зайде в місто-руїну, а з другого, чи матиме він можливість скористатися тими умовами, тими об'єктами, якими користувалася Україна, – питання дуже відносне. Крім того, ще навіть незрозуміло, чи буде ворог, наприклад, і надалі застосовувати таку кількість авіації та артилерії в цьому напрямку, яку використовував до цього, чи все-таки перекидатиме її в глиб лінії фронту, чи намагатиметься якусь частину військ відправити на Курщину.

Тут дуже багато невідомого, але станом на сьогодні немає жодної публічної інформації про оточення Збройних сил чи про взяття там великої кількості особового складу в полон.

Як зрозуміло з інформації, яка є в публічному просторі, саме задля уникнення ризику потрапляння в полон наших військових і ухвалене остаточне рішення про те, що Вугледар треба залишити. Тобто це був один із найважливіших критеріїв для ухвалення такого непростого рішення?

Задля уникнення оточення передусім.

З того, що ви кажете, я роблю висновок: поки що нема розуміння або бачення, наскільки швидко росіяни можуть рухатися після захоплення Вугледара. Тобто немає якихось даних, які могли б вказувати на те, чи будуть вони закріплюватися всередині, чи плануватимуть подальші активні дії?

Насамперед вони закріплятимуться. Наступні штурмові підрозділи будуть рухатися. Просто питання в напрямку, який буде визначений.

Це також залежатиме від того, наскільки наші збройні сили після виходу з Вугледара зуміють укріпитися, розосередитися й вибудувати логістику та інфраструктуру для підтримки наявних сил. Чи будуть додаткові резерви і чи резерви вже були – це поки що військова таємниця.

І це дуже добре, бо пригадуємо, якого негативного результату набула інформація, коли стало відомо, що 3-ю штурмову бригаду перекинули під Авдіївку: вони ще не встигли прийти, а політики вже розповідали  про маршрути, шляхи, напрямки, куди вони мають рухатися. І до чого це тоді призвело?..

Вугледар | Фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

 

Судячи з тактики, яку застосовують росіяни, ви вже легко торкнулися використання авіації, КАБів, ФАБів тощо. Останніми днями, тижнями вони не перестають закидати позиції бомбами?

Довкола Вугледара в останні дні росіяни намагалися створити перевагу артилерії, тобто робили, умовно кажучи, десять пострілів на один український. Ворог має декілька видів, типів керованих авіабомб: ФАБи, КАБи, намагалися бити й ракетами. Тобто всю зброю, яку могли задіяти, там задіяли. Як штурмову авіацію, так і дальню або стратегічну. Для них це було вже політичне питання, їм був потрібен політичний результат, а втрати й ресурси не важливі.

В цілому у нас зараз співвідношення до ворожої артилерії один до двох, один до трьох. Так, із їхньою перевагою, але ми розуміємо, що це не та перевага, яку ворог раніше мав: було і один до 70-ти, і до 80-ти, і до 20-ти.

24 вересня DeepState опублікував кадри масованої атаки Росії на Вугледар

Ви маєте на увазі політичне рішення після успішної Курської операції з нашого боку?

Однозначно. Взагалі росіяни намагалися мінімізувати витік інформації з Курщини, применшити загрози для себе, трагедію для їхнього населення, адже воно потрапило під контроль Збройних сил України. А от Покровський напрямок і Вугледаро-Кураховський вони демонстрували нібито як напрямок, який є стратегічним рішенням всієї війни.

Окупувавши Донеччину й Луганщину, вони принаймні зможуть заявити, що завдання «СВО» щодо «звільнення народу Донбасу» виконане, а там уже під це зможуть пропагандистськи підтасовувати будь-які речі. 

Чи активізуються росіяни на Курщині?

Так, звісно. Вони там уже активізувалися. Зараз там тривають серйозні бойові дії. Але сил і засобів для того, щоб накопичити, зокрема, людський ресурс, рівноцінний із Покровським напрямком, не можуть.

На Курщині вони намагаються підтягати війська й вибудовувати свою оборону. У них там теж дуже багато викликів: переформатування логістики, додавання в льотні шляхи авіації. Але поки що дуже рано говорити про їхню перевагу на цьому напрямку чи зупинення наших військ у просуванні. 

Повернімося до авіабомб, про які ми згадували. Наскільки нове озброєння, зокрема літаки F-16, та нещодавні українські удари на знищення російських арсеналів здатні вирішити цю ситуацію і зупинити або применшити ворожу тактику бомбардувань аж до випаленої землі?

F-16 – це, по суті, повітряне судно. Для того, щоб уражати цілі на території росії, потрібне відповідне озброєння. Ті самі ракети, та сама масовість цієї авіації. На цьому етапі ми не маємо такої великої кількості, яку би хотіли. І знову ж таки є обмеження союзників у наданні відповідних ракет і дозволів завдавати ударів по російській території. Це дуже серйозно сковує.

Для того, щоб авіація працювала на максимум, її потрібно піднімати на відповідну висоту. А це кілометри, десяток кілометрів. І на такій висоті будь-яке повітряне судно стає дуже вразливим. Отже, для того, щоб F-16 працювали на максимальних висотах, потрібна максимальна система повітряної оборони або система радіоелектронної підтримки. А для цього потрібно значно більше обладнання, аніж є.

Щодо знищення арсеналів, то такі удари серйозно впливають на російську військову машину. В арсеналах відбувається не тільки складування снарядів, а й їхнє обслуговування, ремонт, зміна тактико-технічних характеристик. Тобто це свого роду фабрики, на яких вони цю зброю не просто зберігають, а готують до експлуатації, перевіряють стан, модернізують. Відновити після ударів такі склади неможливо. Тобто якщо відбувається підрив великої кількості боєкомплектів, то це обмежує виробничі потужності Росії в майбутньому. 

До речі, згадаймо наш удар день чи два тому по Єльську, по аеродрому, де було знищено 60 «Калібрів». Росія таких ракет може випускати до п’яти на місяць. А якщо врахувати, що було пошкоджене й додаткове обладнання і особовий склад, то це збитки для них на мільярди доларів. І це те, що російська промисловість на цьому етапі не спроможна відновити чи поставити в стрій. Тобто в плюс вони вже точно не спрацюють так швидко. І це обмежить ракетні удари ворога по всій території України.

Але знову ж таки арсеналів у ворога понад сотні. І якщо ми навіть знищили три-п’ять, то розуміємо, скільки їх ще залишається. Так, у перспективі це серйозно впливатиме на якість виконання бойових завдань російською армією. Бо, для порівняння, коли ми знесли 15–20% від загальної кількості російських нафтопереробних станцій, у них реально почалася криза з бензином, вони навіть припинили його експорт.

Якби нам вдалося знищити бодай 10–15% російських складів, особливо ракетних військ і артилерії, а таких складів у них близько 30-ти, то це дуже вплинуло б.

Також маємо розуміти, що дуже важливо докласти всіх зусиль, щоб вивести з ладу їхню стратегічну авіацію. Це ті самі Ту-160, навіть важкі бомбардувальники Су-34, Су-35, які нам завдають шкоди не менше. Ті самі МіГи, які несуть «Калібри». Тобто є над чим працювати. Тим паче ми бачимо, що ворог переходить на здешевлення боєкомплекту, бо якщо раніше ракети використовували масовіше, то тепер вони переходять на бомби. Бомби неточні, але порівняно з ракетами дешевші. Тобто ворог ставить не на якість, а на масу, що теж вказує на певні проблеми.

Текст: Софія Шавранська

Розмовляв Сергій Смірнов

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

____________________________________________________________________________________________________________

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.

Війна і наступ Росії

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!