Житловий будинок на вулиці Пекарській, 17, що зараз є пам'яткою архітектури місцевого значення, збудували на початку минулого століття за проєктом Юзефа Пйонтковського. Кам'яниця унікальна своєю ліпниною ззовні, скляною стелею та дороговартісною латунною брамою. Колись у будинку, вочевидь, жили багаті люди, бо на сходах залишилися бронзові кільця, а це означає, що у під’їзді були килими, що у місті було не всюди. Ще до війни в цьому будинку була друкарня Тумен, редакція газети «Щоденна» і пекарня Фельцера.

Реставрація з фото

Відновлювали браму ще у 2017 році за проєктом Urban project, ініційованому GIZ, у співфінансуванні з мешканцями.

Львівським реставраторам вдалося з точністю відтворити стару браму, що колись стояла забита бляхою, понищена, без скла і втратила частину квітів. Реставратор Юрій Миколаїшин розповідає, що власниками 17-го та 5-го будинків на Пекарській могли бути одні і ті ж люди, бо брами майже ідентичні.

Будинок стояв без брами цілий рік в очікуванні відреставрованих дверей. Коли їх привезли, то вони відблискували так, наче виконані із золота. Зараз колір трохи потемнів, а через кілька днів після того, як латунну браму поставили, хтось поцупив звідти унікальну ручку, що спеціально привезли з Німеччини.

Читайте також: Пожертвувати супутниковою антеною. Як у Львові оживили будинок-пам'ятку на вулиці Чупринки

«Спершу ми відновлювали браму в 5-му будинку. У нас була проблема зі склом, бо не знали, як воно має виглядати. Але нам пощастило, бо мешканка будинку ще давно, у 50-х роках, сфотографувалася на фоні тієї брами, тому за цим фото нам вдалося з точністю відтворити всі деталі», – каже Юрій Миколаїшин.

За розповіддю реставратора, латунні двері дуже «чутливі» і потребують постійного догляду. Процес реставрації був одним із найважчих у практиці майстрів, адже спочатку потрібно було акуратно зняти двері, що, до того ж, дуже важкі. Спершу група реставраторів запустила браму розігрітим бджолиним воском, що заходив у «пори» дверей.

Реставратор Юрій Миколаїшин

Звичайну чорну браму реставрувати легше і значно швидше, каже Юрій Миколаїшин. Її відвозять знімають, очищають поверхню від небажаних часточок, лакованого покриття, іржі тощо. У випадку з латунною брамою так не вийшло, оскільки всю фарбу доводилося обережно знімати феном, щоб не перегріти. Тоді треба було відчистити, відполірувати і доробити квітки.

Читайте також: Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа

Юрій розповідає, що латунню оздоблюють церкви, підсвічники, канделябри, і це вартує дуже великих грошей, що знову доводить те, що власниками будинку були багаті люди, які могли дозволити собі поставити таку браму.

Колись в цьому будинку були дуже великі квартири, також був центральний та чорний входи. Ближче до фасаду були дорогі квартири, а з боку подвір’я – дешевші, розповідає Орест Скоп, відомий львівський художник, який вже близько 40 років тримає тут свою майстерню.

Художник Орест Скоп

«Колись тут були дуже дорогі сталеві двері в квартири, але вони були в поганому стані. Були навіть два випадки пограбування квартир, через що мешканцям будинку довелося поступово замінити двері на звичайні», – каже Орест Скоп.

Свою майстерню художник колись переробив з будинкового горища. Там, де зараз кухня, були двері, через які люди заходили на горище. В майстерні Ореста Скопа безліч картин, на кухні – вітраж, який йому колись подарували. У кімнаті на дерев'яній балці видніється надпис фарбою, зроблений від руки: «Кожну хвильку життя треба прожити радісно (бабця Катерина)».

Хто жив у будинку

Розповідають, що у 17-му будинку жила дружина Михайла Грушевського Марія, яка тоді вчителювала у Львові. Він приходив до неї знайомитися саме в цей будинок, що на Пекарській. Коли Грушевський переїхав з Києва до Львова, то його хотіли одружити з кимось із багатої та інтелігентної сім’ї – були чутки, що за нього мали видати заміж дочку Василя Барвінського, однак він залишився з Марією та одружився на ній.

Художник Орест Скоп каже, що це не єдина цікава історія, пов’язана з цим будинком. Колись мама відомого львівського художника Євгена Манишина йшла біля цього будинку і в неї почалися перейми. В одній з квартир, навпроти теперішньої майстерні художника, жила акушерка Манілова. Маму Євгена Манишина завели сюди і вона з дитиною прожила в одній з кімнат теперішньої майстерні Ореста Скопа понад тиждень.

Читайте також: Бруд – це вибір. Дві історії львів'ян, які самотужки відновили під'їзди в історичних будинках

У 90-х роках ходили чутки, що людей із цього будинку мали виселити і переробити його в готель, адже він розташований майже в самому центрі міста і має велике історичне та культурне значення. Раніше тут жив колишній директор Львівського фізико-математичного ліцею, а зараз залишилися жити його син з дочкою. Також тут живе хлопець, який був в АТО, відома дитяча лікарка та інші цікаві мешканці, розповідає Орест Скоп. Виселити усіх мешканців було би не так просто, бо всі квартири приватизовані.

Будинок все ще потребує реставрації

У будинку є надзивайно цікавий скляний дах, що вже давно потребує реставрації. Колись він взагалі був розбитий і вода протікала людям у помешкання. Орест Скоп розказує, що якось сусіди звинувачували його у тому, що він їх затоплює, але проблема була у невідремонтованому даху.

«Ми навіть двоє з сусідом хотіли цей дах робити, бо зимою, коли лежить сніг, вода починає протікати у домівки і створює людям незручності», – каже художник.

До того ж, і ззовні, і всередині будинку, як іти сходами догорои, є унікальна ліпнина, яку також потрібно відновлювати, щоб зберегти. Квіти на цій ліпнині дуже схожі до тих, що на латунній брамі. Вочевидь, архітектори будинку хотіли виконати усе в одному стилі.

Зараз мешканцями будинку є здебільшого люди літнього віку, тому їм вже важко самим братися за якісь ремонтні роботи у під'їзді. Попри це, в будинку дуже охайно та прибрано. Видно, що жителі цінують те історичне місце, у якому живуть.

Софія Шавранська
Фото Надії Марченко

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.