Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося

3275 0
15 червня завершилося голосування за перший блок вулиць, які у Львові планують перейменувати. Загалом у переліку їх є понад 50. Tvoemisto.tv з’ясувало, коли зміни з перейменувань зможуть реалізувати та як це вплине на мешканців міста.

Які вулиці хочуть перейменувати у Львові

У Львівській громаді в межах деколонізації топоніміки мають перейменувати кілька десятків вулиць, що названі на честь російських діячів або мають назви, які асоціюються з російською імперією, росією чи радянською пропагандою. Уперше про це заговорили на початку квітня цього року, коли група ініціаторів виступила з пропозицією дати нові назви 30 вулицям. Замість імен російських діячів вулиці пропонували назвати на честь видатних українських постатей.

Ініціатори змін пояснювали це тим, що топоніміка міста – важливий чинник історичного, політичного і загалом культурно-ментального канону. Так, передусім – це назви, проте водночас це щось набагато більше, аніж технічні найменування. 

«Може здатися, що зараз це вкрай недоречно, проте новітня історія України свідчить, що відкладені гуманітарні рішення не раз «гикалися» суспільству і державі… Час, коли триває війна, відбувається геноцид українців, є навіть не те, що найкращим, а неминучим щодо того, аби виявити свою позицію. І вилучення російських назв вулиць – не така вже й маргінальна справа, а культурно й ідеологічно дуже стратегічна річ», – зазначав у коментарі Tvoemisto.tv літературознавець і викладач УКУ Данило Ільницький. 

Спеціальна робоча група розглянула пропозиції мешканців, громадських організацій, релігійних, наукових, мистецьких інституцій і сформувала такий підсумок після шести засідань. Загалом до остаточного переліку ввійшло 53 вулиці, які мають бути перейменовані. Перелік напрацювань робочої групи мають винести на розгляд сесії Львівської міської ради.

Як відбувається голосування

15 червня був останній день, коли львів'яни могли проголосувати онлайн за нові назви вулиць, однак йшлося наразі лише про перший блок (14 найменувань). До нього входили вулиці: Карла Брюлова, Олександра Герцена, Михайла Глінки, Дагестанська, Василя Жуковського, Володимира Короленка, Петра Козланюка, Миколи Некрасова, Івана Сєченова, Льва Толстого, Антона Чехова, Чуваська, Миколи Скрипника, Миколи Кибальчича.

Проголосували за нові назви вулиць у межах деколонізації топоніміки понад 18,5 тисяч мешканців Львівської громади. 

Тепер, як пояснила у коментарі Тvoemisto.tv керуюча справами виконкому ЛМР Наталія Алєксєєва, надалі ці результати голосування мешканців представлять на засіданні експертої групи за участі істориків, митців та громадських діячів.

Експертна група сформує пропозиції про перейменування цих 14-ти вулиць і їх висунуть на голосування. Пропозиції мешканців будуть враховуватися як плюс один голос, коли буде голосувати робоча група. За її словами, засідання робочої групи відбудеться у найближчі дні і тоді пропоновані нові назви передадуть на розгляд сесії Львівської міської ради. Остаточне рішення про перейменування приймуть на пленарному засіданні ЛМР. 

Наступний блок вулиць до обговорення винесуть на публічне голосування після формування пропозицій і за такою ж процедурою відбудеться наступний етап. 

Наталія Алєксєєва пояснює, що робоча група складається із близько 20-ти фахівців, і вона є дорадчим органом. Ця група сформована з членів постійної комісії, яка офіційно затверджена сесією, та учасників та ініціаторів перейменувань, які долучилися до цього процесу.

До речі, зазначає Наталія Алєксєєва, серед перших 14-ти вулиць є вулиця, названа на честь радянського письменника, публіциста, комуніста Козланюка. Цій вулиці хочуть повернути її історичну назву – Маріупольська.

Вулиця Козланюка у Львові до 1965 року називалася Маріупольською. Тепер їй повернуть історичну назву

«У нас у більшості сформоване уявлення, що вулиці асоціюються з іменами фізичних осіб, але історики пропонують розширити представлення топонімів географічними назвами або назвами подій. Є також учасники, які відстоюють квоту по жіночих іменах. Щодо пропозицій представляти вулиці іменами загиблих Героїв, то ми ще раніше прийшли до висновку, що тут важко когось із захисників виокремити і ми не зможемо назвати вулиці іменами всіх героїв, які полягли. Також ще раніше ухвалили правило не називати вулиці іменами людей, які померли упродовж останніх 5-ти років, аби витримати паузу і переосмислити можливе перейменування», – пояснила керуюча справами виконкому ЛМР.

Що зміниться для мешканців?

Перейменування вулиці нічого не змінюватиме для її мешканців – усі документи за старими адресами залишаться чинними та не потребуватимуть заміни. У разі перейменування мешканці не матимуть жодних фінансових витрат, бо замінювати документи на майно чи землю, оновлювати прописку не потрібно.

Замінити документи повинні будуть лише підприємці, однак для них ця процедура буде безкоштовною та безтерміновою.

«Такого обов'язку закон не передбачає. Усі документи за старими адресами (вулицями) є чинними та не потребують заміни чи отримання нового документа. Не передбачено обов'язку і щодо оновлення відомостей про проживання (прописку). Перереєстрація місця проживання особи може відбутися під час заміни паспорта, вклеювання нових фотокарток, зміни прізвища тощо, тобто коли в особи виникне потреба», – пояснила керуюча справами виконкому ЛМР Наталія Алєксєєва.

Вулиця Некрасова у Львові, яка незабаром змінить свою назву

Яким було перейменування вулиць колись

Львів пережив масове перейменування швидко та безболісно одразу ж після розпаду радянського союзу. Люди оговтувалися від змін, отримували документи, процес приватизації лише розпочався, тож нові імена вулиць сприймали як належне. У 1991 році у місті створили комісію з перейменувань (повна назва: комісія з найменування та перейменування назв вулиць, провулків, проспектів, площ та скверів у місті Львові).

Вона діяла на волонтерських засадах, підпорядковувалася міській раді (пізніше – міськвиконкому), до її складу входили активісти, громадські діячі, представники різних професій.

Комісія висувала пропозиції. Перейменування вулиць затверджувала сесія міської ради: часто блоками по 20-30-50 назв. Мешканці Львова писали листи зі своїми варіантами, також зверталися й громадські організації. Адекватні пропозиції розглядали, але догодити абсолютно всім не могли.

Вулицям повертали старі топоніми, використовували назви нейтрального характеру (рослини, ремесла, географічні об’єкти), окрему увагу звертали на історію Львова. Перейменовували бічні вулиці. Старі таблички дозволяли використовувати, допоки вони не зіпсуються. Але часто на хвилі ентузіазму люди самостійно вішали на своїх будинках нові.

Експертна комісія велику увагу приділяла відновленню мультикультурного історичного спадку міста. Як згадує історик Ярослав Грицак, яскравим прикладом було повернення трьох єврейських назв вулиць (Староєврейська, Діаманда, Раппопорта), які були перейменовані в радянський час. До них додали ще дві: Маєра Балабана та Шолом-Алейхема. Щодо найменування Староєврейської виникла ціла дискусія, адже за місцевою традицією (українською, польською та німецькою) «євреїв» називали «жидами» у той час, як росіяни (радянська традиція) надавали цьому слову негативного забарвлення. Частина комісії прагнула повернути оригінальну назву Старожидівська, однак Орест Мацюк наполягав на більш коректному варіанті – Староєврейська, який у підсумку й був затверджений.

У ті часи найчастіше лунали заклики називати центральні вулиці іменами сотників УПА, крайових провідників чи зв’язкових. Та зазвичай ці діячі були маловідомі, а тому для головної частини міста «не пасували».

Зміну назви вулиці Миру на Степана Бандери відклали на певний час. На цьому наполягав В’ячеслав Чорновіл – тодішній голова Львівської обласної ради. Він вважав, що Київ цього не зрозуміє, тож не на часі називати одну з головних вулиць іменем провідника ОУН. Однак у 1992 році вулиця Бандери таки з’явилася на карті міста.

Комісія намагалася поєднати вулиці тематично: вулиця Володимира Великого біля вулиці Княгині Ольги, близьке розміщення вулиць Степана Бандери, Генерала Чупринки, Андрія Мельника, Євгена Коновальця. 

Більш радикальних змін у назві зазнала вулиця Атеїстів – тепер вона носить ім’я греко-католицького священика Олександра Духновича. Вулиця Дарвіна стала вулицею Просвіти, Демократичну перейменували на Новий Світ, Чекістів на Глибоку, Московську на Братів Міхновських, Павлика Морозова на Леся Курбаса. У радянський час також існувала зовсім недоречна вулиця Львівська. Пізніше її перейменували на Святого Войцеха, а нині вона носить назву Олекси Довбуша. Вулицю Івана Конєва (маршал Радянського Союзу, який влітку 1944 року звільнив місто від нацистів) перейменували на вулицю Паркову. Експертна комісія вирішила, що одна з найгарніших вулиць Львова не може носити ім’я воєначальника, винного у масових людських жертвах.

Чимало суперечок було навколо вулиці Джохара Дудаєва. Навесні 1996 року рішенням міськради вулицю Лермонтова було перейменовано на честь чеченського військового й політичного діяча. 

Три вади у назвах вулиць Львова

Наша міська топоніміка має насправді три системні вади, вважає історик Роман Мельник. По-перше, вона фіксує стан української історичної думки про себе станом на 1990-ті, коли більшість вулиць отримали свої назви. Проблема в тому, що історія не закінчується 1991 роком, що якраз зараз українці доводять світові. 

«З тих часів ми знайшли місце для Чорновола та Героїв Майдану. Для імені Возницького виділили головне його дітище – галерею мистецтв. Однак за цей час вже померли і «загубились» львів’яни кардинал Гузар, актор Ступка, режисер Віктюк, композитор Скорик, дисиденти Лук’яненко, Сверстюк та Горинь, письменник Іваничук та пісняр Білозір. Несправедливо забутий поет Чубай. Ще живуть, але з часом безперечно мали би увійти у простір Львова поети Калинець та Ліна Костенко. Якщо згадувати не лише львів’ян, то є один з головних українських мовознавців Шевельов, економіст та меценат Гаврилишин. Врешті, маємо новітніх героїв – генерала Кульчицького, Василя Сліпака, маємо й новітніх творців нашого міста та його культури – скажімо, Маркіяна Іващишина», – наголошує Роман Мельник.

Вулицю Чайковського у Львові пропонують перейменувати на честь Маркіяна Іващишина

По-друге, міська топоніміка фіксує суто український наратив Львова, чи не повністю упускаючи інші національності, що жили у місті. Адже ми маємо цілий пласт імен, які народжувались, жили, творили у Львові, творили це місто, але цілком відсутні на мапі міста. 

Роман Мельник наголошує, що Львів, дивлячись на свої назви, не знає лікаря Рудольфа Вайґля, який винайшов вакцину від тифу та таємно передавав її в роки війни до концтаборів, рятуючи життя. Не знає філософа Казимира Твардовського – засновника Львівсько-Варшавської філософської школи, яка стала одним з головних культурних брендів цього міста в 20 ст. Не знає юристів Рафала Лемкіна та Герша Лаутерпахта, які розробили два головні поняття сучасного міжнародного права, ой як знайомих зараз українцям – «геноцид» та «злочин проти людяності». Також не знає першокласних поетів Збіґнєва Герберта, Яна Каспровича чи Леопольда Стаффа – двоє з них є класиками польського модернізму, один з них був кумом Франка, а один – одним з натхненників польської антикомуністичної опозиції. Не знає витончену поетку Дебору Фоґель, одну з перших, хто писав на їдиші, яка загинула у Львові у Янівському концтаборі від Голокосту. Не знає математика Уляма, який розробляв ядерну бомбу, філософів Бубера, Інґардена та Флека, економіста Мізеса і тд.  

По-третє, на мапі Львова упустили цілу низку важливих осіб. Найбільше це стосується ранньомодерного періоду та початку 20 століття, пояснює історик. Зокрема, йдеться про очільника Української Держави 1918 р. гетьмана Павла Скоропадського, одну з головних родин українського Львова 20 ст. – Рудницьких. Можна також згадати про одного з головних українських фінансових менеджерів міжвоєнного часу Степана Федака, про соціологів Володимира Старосольського, Ольгерда-Іполита Бочковського чи історика Романа Роздольського, вважає Роман Мельник.

За якими принципами перейменовують вулиці

У Львові основний етап декомунізації – перейменування вулиць – провели на початку 1990-х років. За той період перейменували близько 500 вулиць, розповідає член постійної комісії із перейменування львівський вулиць, доктор історичних наук, голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило. Нині у Львові є близько 1300 вулиць, тож перейменувати вирішили невеличку частину – 40 із них.

Найперше планують повернути старі історичні назви. Крім вулиці Маріупольської, також історичну назву планують повернути вулиці Сєченова, яка спускається до вулиці Городоцької і Шептицьких. Вулиця Шумлянських – названа за австрійських часів на честь родини церковних ієрархів.

За словами Андрія Гречила, 99% пропозицій від мешканців стосувалися перейменувань на честь людей, хоча у нас тільки третина вулиць мають іменні назви. Натомість Львову бракує організаційних назв, пов’язаних з історичними подіями, які відбувалися у Львові, зокрема у часи національно-визвольного відродження.

«Якщо порівняємо з поляками, то у них в кожному місті є вулиці Січневого, Варшавського та інших повстань. Це –  елемент патріотичного виховання. І більшість з них знають, що це за повстання. Подібне мало би бути у Львові. У час націоанального відродження, який відбувався у Галичині у 19 столітті після Весни народів, інституцією, яка захищала українців-русинів, була Головна руська рада. Вона відображена у Львові завдяки окремим діячам, але у нас немає самої інституційної назви. Є ідея також присвоїти площі чи іншому об'єкту назву Весни народів. У нас є вулиця Січових Стрільців, Листопадового чину, але немає вулиці Галицької армії. Це теж інституційна назва, яка б мала фігурувати і підкреслювати нашу військову доблесть. Також у нас існував Союз українок, організація, яка почала функціонувати саме у Львові», – наводить приклади Андрій Гречило.

Варто також відобразити у нових назвах події російсько-української війни. Вулиці Дагестанську і Чуваську, які розташовані біля Міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького, пропонують назвати Чорнобаївською та Гостомельською.

«Є пропозиції назвати дві вулиці біля аеропорта як Чорнобаївську, бо Чорнобаївка відома через аеропорт біля Херсона, і Гостомельську, бо Гостомель став містом-героєм, де відбувалися події із захисту аеропорта. Є логіка присвоєння таких найменувань, бо вони пов’язані з авіаційною тематикою, співзвучні і відображають події російсько-української війни», – зазначив Андрій Гречило. 

Член постійної комісії із перейменування вулиць у Львові наголошує, що назви вартує надавати такі, щоб люди могли добре орієнтуватися у місті. Адже це завжди був основний принцип, за яким називали перші вулиці, прив'язуючи їх до певних об’єктів. Наприклад, площу Святого Юра найменували біля церкви Юри, щоб довго не шукати і легко ідентифікувати місцевість.

Також є сенс, говорить Андрій Гречило, називати вулиці кущовим методом, за іменами письменників, художників тощо, як, наприклад, є із вулицями Андрея Шептицького, Шептицьких, комплексом Святого Юра та пропонованою вулицею Шумлянських. Такий кущовий метод відображає впливовість і роль церковних осіб, пов’язаних з історією Львівської єпархії.

До кожної вулиці треба дуже обережно підходити. Наприклад, вулицю Брюллова можуть перейменувати на вулицю Лонцького. Вона має сумну історію, нею завозили людей до тюрми, де здійснювали розстріли. Тепер там розташований музей. Серед пропозицій був варіант назвати цю вулицю на честь львівського «Дударика», який має заняття поряд на Коперника. «Однак "Тюрма на Лонцького" на вулиці Дударика не звучить, тому до кожної назви треба підходити індивідуально», – зазначає Андрій Гречило. 

Він також наголошує, що важливо не розганятися і не перейменовувати все. «Через 5-10 років у нас будуть виникати нові потреби і нове бачення, тому є сенс залишити резерв вулиць, які зможемо перейменувати у майбутньому, які ще можуть існувати на мапі Львова. Бо виникнення нових вулиць у Львові лишається проблематичним», – підсумував Андрій Гречило.

Христина Гоголь, Ольга Коваль

Інфографіка Дмитра Тарадайки/Твоє місто

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Міські акценти

+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!