Сьогодні – початок церковного року в греко-католиків та православних

4393 0
Місяць вересень - не тільки календарний початок осені, нової пори року. Він має важливе значення для християн східного обряду. Саме 1 вересня (14 за новим стилем, світським календарем, тобто в ці дні) православна і греко-католицька Церква святкує початок, «новоліття», або «найменування», Нового церковного року, який розпочинає своєрідне коло літургійних богослужінь.
фото: olha-church.org.ua

фото: olha-church.org.ua

Вересневий початок Нового церковного року характерний лише для Церков східної традиції. Церкви західного обряду розпочинають його першою неділею різдвяного посту (адвенту).

Літургійний церковний рік, що починається 1 (14) вересня, веде свій початок ще з часів пізньої Римської імперії.

Якщо уважно переглянути церковні календарі, то в одному з них у день початку нового церковного року можна прочитати слово «індикт», що походить з латинської мови й означає «проголошення» або «податок». Це був едикт римських імператорів, в якому з метою збирання податків містився наказ через певний час (15 років) проводити оцінку земельних маєтків і обчислення данини. Такі едикти почали з’являтися з 297 р. від Різдва Христового, при Діоклетіані (284-305). З часом слово «індикт» стало означати також період 15-річного циклу і його перший день. Пізніше індикт стає позначати важливі дати громадського життя.

Та початок цього циклу не збігався з початком астрономічного року - 1 січня, як і в наш час. Першим днем індикту було 23 вересня, дата народження імператора Августа. А у 312 році імператор Константин після перемоги над Марксентієм і здобуттям Верони видав постанову про податок, який почав діяти з 1 (14) вересня. На Першому Нікейському Соборі у 325 році, на знак подяки Константинові за дозвіл сповідувати християнство, Отці Церкви прийняли цю дату за початок Нового церковного року.

Вже з восьмого століття у Східній Європі з’являються згадки про 1 вересня як церковне свято, яке має свою окрему службу.

Поглянувши у церковний календар, бачимо, що всі дні, починаючи з 1 (14) вересня і закінчуючи 31 серпня (13 вересня), присвячені певній події з життя Ісуса Христа і Богородиці, а також великій кількості святих.

Встановлення свят розпочалося ще в перші століття християнства. Вже у ранніх християнських громадах неділя стає першим святом, що знаменує Воскресіння Христове (Пасху). Це перше торжество, яке стає осередком у подальшому розвитку і виникненню інших свят. У ІІІ-ІV ст. з’являються такі свята, як Богоявлення, Різдво, Обрізання, Стрітення та багато інших, які християни відзначають і сьогодні. Усі ці празники пов’язані з життям, хресною смертю та воскресінням Христа.

Східна Церква також в особливий спосіб почитає Богородицю, до заступництва якої звертаються різні народи і подіям з життя якої присвячено немало свят. Розвиток богородичних свят також розпочинається ще в перші століття християнства. Варто зазначити, що першим великим святом у церковному році є празник Різдва Пресвятої Богородиці 8 (21) вересня, а останнім – Успіння 15 (28) серпня.

Окреме місце у літургійному році відведене і святим, духовні подвиги і мученицьку смерть за Христа яких прославляє земна Церква. Саме подію земної смерті ми згадуємо, коли почитаємо святих і водночас славимо їх народження для неба.

Церковні свята поділяються на рухомі та нерухомі. Нерухомі щорічно припадають на одне й те саме число місяця і можуть припасти на один із семи днів тижня. Наприклад: Різдво – 25 грудня (7 січня), Богоявлення – 6 (19) січня тощо. Рухомі ж свята припадають щорічно у той самий день тижня, але на інше число місяця (наприклад, Воскресіння чи Вознесіння). Дата всіх цих рухомих празників залежить від свята Христового Воскресіння, а це також має свою історію. У перші століття християни відзначали це свято у різний час, через що постійно виникали суперечки. Отці Першого Вселенського Собору (325 р.) постановили, щоб Воскресіння святкували в першу неділю (бо Христос воскрес саме в цей день тижня) після першого весняного повного місяця, а день 21 березня (3 квітня) тоді було установлено як перший день весни. А через те, що зміни місяця і повні кожного року інші, тому й дата Великодня завжди різна.

Велика увага в літургійному році звернена на пости, яких чотири: Різдвяний піст (з 28 листопада до 6 січня), Великий піст (з понеділка після Сиропусної неділі до Воскресіння Христового), Петрівка (від Неділі всіх святих до Петра і Павла), Спасівка (від 1 (14) серпня до Успіння Пресвятої Богородиці). Пости передують великим святам і мають мету не лише обмежити віруючих у вживанні певних страв, а, насамперед, у духовний спосіб підготувати до великих торжеств. Є також дні « загальниці». У цей час в середи і п’ятниці дозволено споживати будь-які страви. Загальниці є в календарі після великих свят.

За Типіконом (богослужбовим уставом) цей день позначений як мале Господське свято.

Таким чином, сьогодні православні віруючі в Україні мають підстави святкувати Новий рік тричі: першого січня – світський, громадянський; 14 січня – так званий «старий» (за Юліанським календарем), а 14 вересня – початок церковного новоліття.

Джерело: храм свв. Ольги та Єлизавети

Опублікував Ігор Саджениця


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!