1. Слово «Благовіщення» означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. Цього дня виконується традиційний обряд – випускаються на волю голуби – птахи, які символізують Святий дух. У церкві святять проскури, а господарі випускають із хлівів тварин, аби чули весну.

2. За біблійною легендою, Благовіщення – день, коли Пресвятій Діві Марії явився Архангел Гавриїл, який повідомив їй благу вість про майбутнє народження сина, який стане Спасителем усього світу, в руках архангел тримав білу лілію - символ чистоти і непорочності, яка зображена на всіх іконах Благовіщення.

3. Святкування Благовіщення почалося у Східній Церкві в кінці IV або на початку V ст. Цісар Маврикій (582-602) робить цей празник обов'язковим у цілій державі. У перші століття цей празник уважався Господським, як на Сході, так і на Заході. На це вказують його первісні назви: Христове Зачаття, Благовіщення про Христа, Початок відкуплення, Благовіщення, Благовіщення ангела Марії, День Поздоровлення, День або празник Благовіщення. Щойно в VII віці усталюється сьогоднішня назва для цілої Східної Церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці, а сам празник належить до Богородичних.

4. Саме на Благовіщення закінчувався період, коли не можна було «рушити землю» – «ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме». Українські селяни й досі дотримуються давнього звичаю – до Благовіщення не тільки не копають городів, але й не зводять тинів. Кажуть також, що на Благовіщення птахи гнізд не в'ють і не несуться. Цього дня господині навіть не брали яєць з кубел. А дівчата в цей день не чесали волосся, хіба що до сходу сонця. Також на це свято вони влаштовували біля церкви перший весняний хоровод – «кривий танець».

5. Існує повір'я, що коли на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт – цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою.

За інформацією charnetskyj, blyzhchedoboga.