Про це йдеться у його зверненні, опублікованому на сайті Українського католицького університету.

Затяті бої, що точаться довкола пам’ятника Митрополитові Андрею у Львові, нагадують типову картину у лазареті: забинтований хворий в гарячці зриває з себе пов’язки, не тямлячи, що наносить собі смертельну шкоду, зазначив Маринович.

Читайте також: 4 аргументи за пам’ятник Шептицькому: відповідь противникам проекту

По-перше, сьогодні українці мають справу не лише зі своїм руїнницьким характером, а й з активними підступами ворога, який, не маючи змоги поконати нас на фронті, кинув усі сили на руйнування країни зсередини. І це за його гроші невідомі хлюпають цілі відра бензину у вогонь суперечок.

Хай кожен, для кого дорога Україна, замовкне й припинить суперечку,закликав він. І тоді можна буде почути голоси провокаторів, які замовкнути не можуть, бо мусять відробити свій гріш.

По-друге, зараз – не час для внутрішніх роздорів, написав Маринович. «Не треба Україні інших ворогів, коли самі українці українцям ворогами, що себе взаємно ненавидять і навіть не стидаються вже тої ненависти!» – процитував він слова Митрополита Шептицького.

Читайте також: Львів’яни вирішили стерегти дерева у сквері святого Юра

По-третє, він наголосив, що не хоче зберігати святоюрський сквер ціною єдності львівської громади, яка так потрібна в часи війни. І не хоче пам’ятника Шептицького, збудованого тими, хто не шанує його слова. За словами Мариновича, він був би щасливий, якби у Львові нарешті постав пам’ятник Митрополитові, але насправді пам’ятник потрібен не Шептицькому, а нам – як символ нашої християнської й національної зрілості. А якщо це має бути символ нашого роздору, то краще перечекати, додав він.

Правозахисник також закликав представників церкви «зримо чи незримо піднести над розсвареним Львовом благодатну ікону».