Корейський серіал «Гра в кальмара» став популярним у понад 90 країнах, у тому числі в Україні. Але через кількість жорстокого контенту, приміром, уже в Англії освітня рада з питань безпеки закликала батьків не дозволяти дітям його дивитися. Директорка однієї з бельгійських шкіл також просить зупинити «Гру в кальмара» серед дітей. Вони у школах копіюють ігри з серіалу (у кіно вони закінчувались смертю тих, хто програв, а в реальності один раз б’ють палкою чи ременем).
За словами дитячого психолога Олени Шамрай, те, що діти, які не здатні ще до складних рефлексій та зчитування підтекстів, захопилися елементом насилля, не дивно, бо це не нове явище. Ще у 1980-ті роки, після виходу фільму Бикова «Опудало», який показував жахи булінгу, школярі грали «в опудало», повторювали те, що засуджувалося у фільмі. У новому серіалі йдеться про шість ігор, у результаті проходження яких переможець отримає майже 40 млн доларів. Гравців там аж 456, і всіх, хто програє в кожному з раундів, убивають. Персонажі – це безробітні, біженці, збанкрутілі, ті, хто програвся на перегонах, хоче визволити брата з дитячого будинку або заліз у борги.
Читайте також: Коли земля летить з-під ніг. Психолог про підлітковий суїцид
«Серіал вражає поєднанням дорослих тем, жорстокості та оформлення в стилі казки: завдання – популярні дитячі ігри, робот-лялька, що вбиває, рожеві костюми охоронців, зал у вигляді типового ігрового майданчика, казкові малюнки на стінах. Кольори – кислотно-яскраві, фантастичні. Ось це школярам близько та зрозуміло. Серіал одразу став хітом соцмережі ТіkТоk», – каже вона у матеріалі «Освіторії».
Питання цієї гри, продовжує вона, – це питання безпеки в соцмережах, батьківського контролю, розвитку критичного мислення. Такий контент та ігри, що містять насилля, негативно впливають на дітей, але важливо розуміти, що саме приваблює конкретну дитину в такій грі. Якщо є потяг до агресивної поведінки, привід знайдеться. Це виняткова ситуація, тож треба розбиратися, що коїться із сином або донькою.
«Значно частіше йдеться не про бажання вдарити когось під час гри, а про підвищення її екстремальності. Недарма в багатьох цивілізаціях підлітки проходять небезпечні ініціації, щоб відчути себе повноправним членом соціуму, дорослим. У цьому є й мотив перевірки своїх сил, «на що я здатний», «що мені не слабо», самоідентифікації. У наші часи своєрідною ініціацією стає спілкування в соцмережах», – говорить вона.
Читайте також: Як зрозуміти підлітка. 5 підказок для батьків
Утім, на думку спеціалістки, бажання пройти екстремальні випробування помолодшали й цікавлять дітей вже у 9-10 років. Окрім розмов про природу небезпечних інтернет-розваг, цікавість до таких речей зазвичай знижується, коли задовольняються потреби. Для учнів початкової школи це потреба в батьківській увазі, прийнятті, спільному дозвіллі. Для тінейджерів – розширення кола прав та обов’язків порівняно з дитинством, повага до вибору та інтересів підлітка. Психолог каже, що школярам потрібні не заборони, а цифрова компетентність, вміння орієнтуватися на безпечний контент, тоді жодна гра не лякатиме батьків та вчителів.
