Фото: Департамент архітектури та містобудування Львівської ОДА
Іконостас XVII ст. з церкви Святого Юра, що у Дрогобичі, відреставрують. Над відновлювальними роботами працюють науковці київського Національного науково-дослідного реставраційного центру України, Науково-дослідні відділи реставрації творів олійного та темперного живопису, меблів, поліхромної скульптури та декоративного рельєфу. Про це повідомляє Департамент архітектури та містобудування Львівської ОДА.
Читайте також: Скульптуру скорботного Христа забирають на реставрацію. Фото дня
Церква Святого Юра – найцінніша пам’ятка давнього галицького Дрогобича. Це шедевр українського бароко, перлина дерев’яної архітектури, духовний символ міста. Церкву звели у XV ст., кілька разів перебудовували. Остаточних архітектурних форм їй надав талановитий український будівничий Григорій Тесля з Дрогобича. Храм, який є першим об’єктом паломництва в Дрогобичі, часто називають «поемою в дереві», «рукотворним дивом», «скарбом душі народної». У 2013 році церкву Святого Юра офіційно занесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Церква оригінальна та неповторна, адже на сьогодні майже не збереглося храмів, які розписані від підлоги до склепіння. Тридільна, тризубна, з куполоподібними банями-маківками, вона вражає своєю довершеною красою.
Точної дати створення храму нині не віднайде вже жоден учений, але відомо, що в 1498 році дерев’яний храм було спалено татарами. У 1648 році під час українсько-польської війни відбудовану церкву знову було знищено вогнем.
У туристичних описах, у краєзнавчих нарисах і в путівниках найчастіше пишуть, що в 1656 році церкву було перенесено в Дрогобич з карпатського села Надієва, що поблизу міста Долина. Місцеву церкву обміняли на сіль, розібрали та перевезли до Дрогобича на волах, установили на місці попередньої (яка згоріла), а в 1678 році збудували поруч дзвіницю. У подальшому церкву Святого Юра декілька разів ремонтували, але вона не втратила свого первісного вигляду.
Читайте також: На Львівщині продовжать реставрувати храм XVII століття у Кліцько
Багатовікова історія існування культової споруди позначилася на стані її збереженості: дерев’яні елементи декору, конструкція куполоподібних бань, внутрішнє оздоблення були на межі знищення. Щоправда, віряни церкву берегли й неодноразово намагалися ремонтувати.
Реставратори, історики, краєзнавці наголошували, що розписи храму потрібно було терміново реставрувати, адже, якщо не зробити цього, за деякий час він утратить свою автентичність. Без повної ґрунтовної широкомасштабної комплексної реставрації безцінні внутрішні розписи – стінопис, елементи іконостаса – продовжували руйнуватися. Тут, крім релігійних композицій, є зображення, які розповідають про тогочасне життя, погляди, звичаї та моду місцевих мешканців. Ці унікальні живописні свідчення епохи потрібно було терміново рятувати.
Наприкінці 2019 року кращі фахівці Національного науково-дослідного реставраційного центру України обстежили стан збереженості 49 складових частин, конструкцій та декоративних елементів іконостаса, визначили доцільність і можливість їх демонтажу для подальшого транспортування на реставрацію в Київ.
Нагадаємо, у жовтні фахівці вже почали досліджувати скульптуру скорботного Христа, що на родинній усипальниці Боїмів. Тоді й вирішували, чи можна її демонтувати, аби відреставрувати. Напередодні довкола каплиці Боїмів у Львові встановили риштування, щоби дослідити стан скульптури. У коментарі Тvoemisto.tv Лілія Онищенко розповідала, що вона у поганому стані, відламалась частина німбу, сильно поруйнувався камінь, з якого зроблема сама скульптура.
Фото Департаменту архітектури та містобудування Львівської ОДА
