Фото: The Independent
Інтернет речей — одна з небагатьох концепцій майбутнього, яка вже втілюється в життя і є невід’ємною складовою четвертої технологічної революції.
«Якщо під час першої технологічної революції людство отримало паровий двигун і старт механізації, під час другої — електрику, а під час третьої — комп’ютеризацію, то сьогодні можемо говорити про четверту технологічну революцію. І, на жаль, як і під час кожної революції, ця не обійдеться без жертв», – каже керівник департаменту маркетингу бізнес ринків Vodafone Ukraine Микола Тракнов.
Якщо коротко спробувати пояснити зміст інтернету речей, то це система, в якій всі речі оснащені технологіями і взаємодіють між собою. Прикладом такої системи стала ситуація, яка склалася на початку нульових, коли кількість пристроїв, приєднаних до мережі, перевищила кількість користувачів. Таким чином, за словами Миколи Тракнова, ми можемо спостерігати, як технології замінюють людей і їхні функції.
Читайте також: Як починалось ІТ у Львові. Історичні фото
«Сьогодні у світі налічується близько 9 мільярдів сім-карт. До 2025 року їхня кількість збільшиться в три рази, і нам потрібно розуміти, що компанії в такому випадку повинні бути дуже гнучкими і готовими впроваджувати щось нове. Постає виклик — необхідність знайти баланс між машинами і людьми. Якщо машини і замінять людей, то важливо зрозуміти, що робитимуть люди», — говорить він.
З Миколою Тракновим погоджується і декан факультету прикладних наук УКУ Ярослав Притула. За його словами, проблема полягає у відсутності середнього професіонала: є робота, яка потребує великих вмінь і навичок, а інша, навпаки, — потребує менше. Тоді працівники, від яких вимагають мало, опиняються у зоні ризику, адже їх з легкістю зможуть замінити машини.
Читайте також: Авто без водія, дрони і розумні будинки. Що винаходять львівські ІТ-спеціалісти
Щоправда, впровадити цю систему на практиці не так легко, каже Ярослав Притула. Наприклад, технології можуть вирішити проблему з оплатою проїзду в транспорті. Втім, як вирішити проблему протестів «жовтих жилетів» у Франції? Ситуації такого масштабу важко звести до рівня інтернету речей.
«Уявімо автомобіль без водія. Якщо пішохід вибіг на дорогу, який тоді етичний спосіб вирішення ситуації? З’їхавши на тротуар, машина завдасть шкоди іншим водіям. Якщо прийме ситуацію, яка склалася — постраждає пішохід. Як показують дослідження, люди різних культурних середовищ знаходять вихід з цієї ситуації по-різному. Тому перед тим, як впроваджувати інтернет речей у життя, потрібно виробити певні правила гри», — вважає Ярослав Притула.
До того ж, інтернет речей планують впроваджувати там, де немає персоніфікованих даних. Людина зможе вносити і обробляти всю інформацію виключно на своєму пристрої, а от результат вже буде доступним для інших пристроїв. Як приклад, публікація потрібного фото без жодної інформації про того, хто його публікував.
Читайте також: Зміни до трудового законодавства. Що це означає та чому ІТ Кластер проти
За словами Ярослава Притули, гальмом для впровадження інтернету речей в дії також є політична ситуація, адже це потребує величезних інвестицій і не обіцяє швидких результатів.
«Цикл виборів мерів міст в усьому світі проходить приблизно раз на п’ять років. Це не дозволяє приймати рішення про застосування системи розумних міст. Існує розрив між потребою інвестицій і результатом, що і зупиняє багатьох політиків від впровадження таких систем», — каже він.
У той же час, Микола Тракнов зазначає, що паралельно до технологічного світу серед людей знову стають важливими довіра і етичні цінності. У світі з’являється дуже багато інформації, і тільки довіра може стати інструментом, який допоможе оперувати нею конструктивно. Діє той самий принцип, що і зі стрічкою Facebook — люди обирають і перевіряють, кому довіряти. З іншого боку, зникає конкуренція між компаніями і робота за принципом «Переможець забирає все». Наразі один не перемагає — перемагають ті, хто реалізовує свої рішення у партнерстві з багатьма компаніями.
Андрій Костюк
Партнерська публікація
