Тарас Чолій нині вже справжній львів’янин, хоча народився у селі Кореличі Перемишлянського району Львівської області. Чоловікові 37 років, за освітою він журналіст, закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка. Він заснував унікальний проект – «Локальна історія», у якому група науковців разом з громадою відкривають історію галицьких сіл. Також ще одне захоплення Тараса Чолія переросло у професійну справу – він є продюсером документальних фільмів «Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941», «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919 – 1939». Разом з дружиною Софією він виховує сина Олексу. Долучитись до проекту «Локальна історія» і розповісти історію своєї родини може кожен. Потрібно надіслати електронною поштою світлину з її коротким описом (бажано назвати людей, що зображені на фото, місце та час зйомки).
Якщо у Вашій родині або серед знайомих є особи, які є свідками історичних подій, які були репресовані, переселені або просто пам’ятають багато цікавинок з життя галицької глибинки, ми просимо Вас зв’язатись з нами, і ми візьмемо інтерв’ю, яке зможе отримати на пам'ять і Ваша родина.
У час Революції Гідності Тарас як активний учасник Євромайдану зазнав переслідування від тодішньої влади. Тому вважає, що зло не можна толерувати ні за яких обставин. Навіть найменше зло. «Якщо побачив несправедливість, якщо відчуваєш, що щось робиться не так, потрібно реагувати і намагатись змінити ситуацію», – каже Тарас Чолій.
Довідка. Тарас Чолій сьогодні є головою Львівської обласної організації Української Галицької Партії, директором музею «Територія терору», громадським діячем, продюсером фільмів «Золотий вересень», «Срібна земля». Тарас розуміє, що кожна людина в житті має зробити максимум можливого, щоб змінити життя на краще, але не лише для себе, а для людей, які є навколо. Разом з командою Української Галицької Партії працює над тим, щоб змінити Україну з корумпованої країни в розвинену європейську державу. Відповідно він пропонує змінити «український політикум», що зараз представляє собою закритий клуб, у який впродовж останніх двох десятиліть не потрапляли нові політики.
