Владика Борис Ґудзяк не любить слова «успіх». Він каже, що насправді його покликання бути плідним. Про успіх та успішність, авторитетність, життєдайність та плідність, а ще невдачі у спорті і картини у домі він розповів у публічному інтерв’ю, яке увійде до нової книги письменниці Богдани Матіяш.
«Не люблю слово «успіх». У мене до того слова алергія, бо це змушує говорити трохи в іншій тональності. Бог кожного з нас кличе до життя і життєдайності. Воно має безліч вимірів. Моє покликання – бути плідним. Принесення плоду завжди починається від зерна. Щоб принести плід, зерно має вмерти, принести пожертву. В культурі успіху, яка пропагується, часто ілюзорно переступається цей процес. Має бути результат і чим швидше, тим краще. Але плід – це сам процес», – каже владика.
Кожна людина, за словами Бориса Ґудзяка, мусить мати дороговказ та авторитетів. В житті владики найбільшим педагогічним скарбом були саме педагоги. Зокрема, удома у владики є три великі картини, на яких змальовано 55 портретів його духовних авторитетів.
Також він звернув увагу, що людина схильна помилятися і головне – вчасно їх усвідомити.
«Свої життєві помилки я ще не усвідомив і не осмислив. В мене є тривала помилковість, хронічна, від якої не можу звільнитися в одній формі. Натомість більше я усвідомлюю плідність своїх неуспіхів. Помилки є тоді, коли ти хочеш щось невластиве. А неуспіх – це бажання чогось, що є добре і нейтральне, але воно не стає твоїм», – каже співрозмовник.
Владика розповів про свої невдачі у спорті, зокрема те, що хоч годинами і роками готувався до вимріяної кар’єри в НБА, проте так і не потрапив не лише туди, а й у шкільну команду.
«В нас було 600 хлопців і всі між собою змагалися, щоб потрапити до маленької команди. Це було поважне потрясіння, яке ставило під знак питання свою вартість. Інший успіх – мені не вдалося одружитися. Були перспективи, гіпотези, мрії…
Результат остаточно був такий і він мене після різних перипетій може не болів, але далі бентежив. Щоб остаточно розв’язати це питання і питання свячень, від’їхав від УКУ на пів року», – продовжує він.
Владика зрозумів, що не так важливе, що хоче він, а важливішою є Божа воля.
«Це був для мене важливий момент дозрівання. Не жалію, що був цей процес, ейфорійні підйоми, печальні упадки. Це було горнило життя. Тепер дивлюсь на те з теплотою, вдячністю. Можливо помилка було те, що цього раніше не помітив», – каже Борис Ґудзяк.
Оскільки всі сьогодні хочуть бути лідерами, під час розмови владика спробував охарактеризувати, яким має бути добрий лідер.
Найперше, за його словами, лідер має бути послідовником.
«Єрархія лідерства не може на нас завершитися. Ми всі можемо бути добрими лідерами, якщо пройшли школу послідовника. Хто був зразу лідером, багато чого не розуміє. Якою б не була талановитою ця особа, вона до правдивого не поведе», – веде владика.
Добрий лідер також знає і переживає за всіх у «колонії», яку веде. При чому, у правдивий спосіб до правдивих цілей.
Також добрий лідер має бути максимально щирим і не брехати.
«Добрий провідник є той, хто творить провідну команду. Це не лише один чи одна, а особа, яка творить цілу команду і її веде. Коли це є, тоді зростає довіра», – наостанок додав владика Борис Ґудзяк.
Публічне інтерв'ю із владикою відбулося у межах проєкту «Стипендія Шептицького» за підтримки Українського культурного фонду. Воно увійде до нової книги письменниці Богдани Матіяш. Книгу, яка матиме 8 тематичних розмов, саме готують. Сьогодні відбулася остання розмова для книжки. Дотепер лише Тарас Прохасько підготував і видав у 2003 році книжку про владику – «Інший формат: Борис Ґудзяк».
«Все, що говорить владика, всі його меседжі, які він так щедро всім адресує, завжди про мир і світло. Мені хочеться відкласти письменницькі задуми, тексти і пріоритетніше зробити цю книжку», – каже Богднана Матіяш.
Ольга Шведа
