30 липня 2025 року на Харківському напрямку загинув Ігор Ігорович Климович – молодший лейтенант Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ, відомий під позивним «Африка». Йому було 34 роки. Про це повідомила Грабовецько-Дулібівська територіальна громада.
Ігор народився 13 червня 1991 року в селі Грабовець на Львівщині. Навчався у Дулібському ліцеї ім. М. Шашкевича, згодом здобув вищу освіту в Інституті туризму при Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника.
З дитинства був активним у громадському житті: писав вірші, цікавився історією, брав участь у культурних ініціативах. Випустив кілька поетичних збірок і з гордістю презентував їх у рідному селі. Ігор також був фотографом — у 2021 році став лауреатом конкурсу «Мандрівник-фотограф року», а цьогоріч у місті Стрий представив фотовиставку «Людина і війна», присвячену фронтовим будням.
Упродовж останнього десятиліття мешкав у Києві, брав участь у Революції Гідності, заснував спортивно-оздоровчий клуб «Беллатор» та історичний клуб «Застава». Був першим українцем, який долучився до міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC.
У лавах 3 ОШБр Ігор ніс не лише бойову, а й культурну службу — як член Хорунжої служби він розробляв морально-психологічні програми, проводив історичні лекції для побратимів, організовував зустрічі з митцями та рятував артефакти: зокрема, евакуював 900-літню Половецьку бабу з Донеччини під обстрілами.
Ігор Климович мав глибоке відчуття зв’язку поколінь. У соцмережах він розвивав краєзнавчу спільноту, готував зустріч з односельцями для презентації унікального Хреста-енколпіону, планував археологічні розкопки біля рідного села.
У лютому 2025 року отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.
«Треба насипати кургани, будувати пам’ятники, шукати історію й піднімати її з землі», — говорив Ігор. Він жив за цим принципом — на мирній землі, на фронті, в серцях тих, хто його знав.
У Ігоря залишилися батьки, брат та вагітна дружина, яка чекає на народження донечки.
Дата і місце прощання буде повідомлено додатково.
І.Климович, «Голос барикад та бліндажів»:
Батьки мої, простіть мене за все!
Простіть за кривду, рани і образи.
Нас всіх життєва течія несе,
Та розумієм ми це не одразу!
Простіть за ночі ті, що не доспали,
За ті слова, що в злості говорив,
Простіть за всі ті нерозумні чвари,
За все, що я бездумно натворив.
Яка би не спіткала нас година:
Чи радісна, а може, і трагічна –
Прийду до дому, впаду на коліна,
Помолюсь Небу – лиш живіть Ви вічно!
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
