Південний міст через Дніпро в Києві, яким щодня користуються сотні тисяч людей, постійно ремонтують. Тонка металева основа, спроєктована в 1980-х, не витримує сучасного трафіку, а проблеми з дренажем та іржавінням арматури лише погіршують ситуацію. Про це пишуть texty.org.ua.
Південний міст у Києві, що з’єднує густонаселені лівобережні масиви з центром столиці, є ключовою артерією міста. Він має шість автомобільних смуг і гілку метро, якою щодня користуються сотні тисяч людей. Проте міст став синонімом постійних ремонтів. Після початку повномасштабної війни міст кілька років був закритий для приватних авто, але після відновлення руху ремонти поновилися.
Головна причина проблем — конструкція мосту, спроєктована в 1980-х. Тоді інженери застосували тонку сталеву плиту, накриту асфальтом, для частини мосту. Таке рішення було актуальним для легших авто та меншого трафіку того часу. Однак сучасні фури вагою 40 тонн і більше створюють надмірне навантаження.
Тонкий металевий лист під асфальтом гнеться і напружується, руйнуючи дорожнє покриття, йдеться в аналізі стану мосту. Навіть після ремонту асфальт тріскається за кілька років.
Металевий також головний проліт мосту, підвішений на сталевих вантах до високого пілона. Решта конструкції — бетонна, зібрана з модулів, які доставляли по Дніпру та з’єднували. Проте стики між балками й плитами пропускають воду та сіль, якою посипають дороги взимку. Недостатній дренаж, передбачений у радянському проєкті, призводить до того, що «арматура всередині бетонних конструкцій постійно мокне й іржавіє». Це спричиняє руйнування одних ділянок незабаром після ремонту інших.
Проблеми посилилися через неналежне утримання в 1990-х. Даних про ремонти в 1991–2010 роках у відкритому доступі немає, але відомо, що на утримання мосту майже не виділяли коштів. Недостатній догляд скоротив термін служби конструкції, зробивши капітальний ремонт неминучим і дорожчим.
Під час війни (2022–2025) міст був закритий для приватного транспорту, але повноцінний ремонт не провели. Через повітряні тривоги роботи зупиняли, а кошти спрямовували на інші потреби. Ремонти обмежувалися заміною стиків, підсиленням аварійних ділянок і новим асфальтом, що коштувало сотні мільйонів гривень, але не вирішило проблему комплексно.
Південний міст, побудований за 112 мільйонів карбованців (приблизно 20 мільярдів гривень у нинішніх цінах), був мегапроєктом радянських часів. У 2010-х на заміну стиків і покриття витратили близько 110 мільйонів гривень, а з 2022 року контракти на ремонти сягнули 770 мільйонів, з яких оплачено понад 300. Проте це лише «косметика». Без посилення металевої основи чи її заміни на бетонну ремонти залишатимуться тимчасовими. Київавтодор зазначає, що без реконструкції покриття руйнуватиметься кожні 3–5 років.
Питання фінансування ускладнює ситуацію. Південний міст важливий не лише для Києва, а й для транзитного руху та фронту, але в Україні не розрізняють мости на стратегічні й нестратегічні. Балансоутримувач — столиця, хоча міст має загальнодержавне значення. Практика платних доріг, поширена в ЄС, в Україні не застосовується, хоча це могло б забезпечити кошти на утримання. Наприклад, у Франції чи Данії плата за проїзд іде на експлуатацію та погашення боргів за будівництво.
Ще одна проблема — застарілі стандарти проєктування. З 2013 року Україна формально перейшла на Єврокоди, але жоден міст за цими нормами не спроєктований чи відремонтований. Українські норми, що базуються на радянських стандартах, неефективні, сприяють перевитраті матеріалів і закривають ринок для західних компаній. Впровадження Єврокодів, покращення контролю та підзвітності могли б зробити ремонт Південного мосту ефективнішим і рідшим.
___________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні новини Києва, підписуйтеся на наш Facebook.
«Твоє місто. Київ» – сучасне незалежне медіа європейської столиці. Ми пишемо про міську культуру, урбаністику, інфраструктуру, бізнес та людей, які змінюють місто на краще.
