Фото: Твоє місто
Як ми переживемо цю зиму?
Бачите яка ситуація в Запоріжжі, Харкові, Миколаєві. Там люди тижнями без світла, тепло так і ніхто не включав. Тому нам треба готуватися до складної ситуації. Ці останні удари по підстанції дали чітке розуміння, що ми можемо бути без світла не по півдня, а тиждень, навіть два. Автоматично виникає питання тепла, можемо бути без нього. Тому велика подяка всім тим львів’янам, які дослухались і вибудовують пункти обігріву в укриттях. Доходимо до 1000 пунктів обігріву в будинках. Звичайно, що пункти обігріву будуть і в адміністраціях, і пункти зарядки телефонів – це все однозначно. Але часи будуть непрості.
Львів’яни, які мають родичів в області, зможуть десь поїхати. Але Львів – один з небагатьох обласних центрів, який приріс після війни.
Так, на сьогодні 150 тисяч українців, які фактично тут знайшли другий дім.
Тобто ці люди в випадку відключень світла на довший час напевно можуть бути найбільш вразливими?
Думаю, що більшість у Львові буде і через цю зиму. Тобто, якщо люди вибудували пункт обігріву в себе в будинку – окей, також є школи, у всіх школах такі вибудовуватимемо, в адміністраціях. Звичайно, що я не буду розказувати про весь обсяг того, що ми робимо в місті. Перш за все, мене бентежать наші лікарні, бо важливо, щоб там не просто було світло. Останню операцію, яку робили важкопораненому під час обстрілів – її робили під час повного «блекауту», повмикали дизельні генератори. Зараз вибудовуємо альтернативні котельні, щоб, якщо не буде централізованого опалення, хворі таки мали опалення, були в теплі. Звичайно, що не зробиш це для всіх будинків міста Львова. Будемо надіятись, що наші ремонтні бригади працюватимуть достатньо оперативно. Але краще підготувати себе навіть психологічно, щоб розуміти, що може бути складна ситуація. І може потім буде легше, аніж в якийсь момент сказати: «Ой, а нам не казали». Друзі, кажемо і неодноразово, що треба готуватись до дуже важкої зими.
Ця ваша ініціатива про те, щоб компенсувати половину вартості потужних генераторів для ОСББ і ЖЕКів (ЛКП?), вона спрацювала?
Так, люди пишуть заяви, звертаються. Ми ж компенсовуємо не тільки тим, які хочуть купити, а й тим, що вже купили. Ну, слухайте, люди сьогодні не мають зайвих коштів. Та й це такий стимул: якщо в будинку є дизельгенератор, то там вже можна телефони зарядити, щоб якесь освітлення мінімальне було. Знаєте, безпеки не буває забагато.
Читайте також: Майже 100 ОСББ у Львові вже подали заявки на відшкодування 50% вартості генераторів
Є багато нарікань щодо нерівномірності вимикання світла, люди скаржаться, що одним вимикають часто, а іншим взагалі ні. Чи справді таке є і чи можна це якось компенсувати?
Ви ж розумієте, якщо вам вимкнули світло, а Петру – ні, то ж жаба давить двічі. Коли місто будували, ніхто не плануав, що будуть планові і позапланові відключення. У чому специфіка: якщо на лінії, на якій стоїть ваш будинок, розташований стратегічний об’єкт – лікарня чи виробництво – то його відключати не будуть. Якщо таких нема, то відключення будуть і тут енергетики нічого не придумають, бо так вибудувана система електропостачання міста. Учора мав розмову з Іриною Маруняк, в неї два дні нема світла, хоч вона й заступник міського голови з питань ЖКГ. І що вона може зробити? Нічого! І коли будуть відключення, в неї світла не буде, перш за все, як і в інших. Люди мені дзвонять, жаліються, розказують, а я їм пояснюю: «Друзі, такі реалії».
Читайте також: На Львівщині діє оновлений цілодобовий графік відключень світла
Львів поки що ще в достатньо непоганих умовах. Як в цілому в умовах воєнного стану працює економіка Львова? Чи можна сказати, що вона працює?
Ви знаєте, вона працює. Сплачуються податки, всі підприємства задіяні, навіть багато хто перейшов на довший режим роботи, бо є багато спеціалізованих підприємств, продукція яких важлива для життєдіяльності міста і наших хлопців на передовій. Але що з того? Навіть якщо ми маємо ці податки, ми сьогодні ці кошти не маємо права витрачати ні на що. Наприклад, на ремонт доріг, хоч дуже часто люди жаліються: «Ось тут-во ви ремонт не зробили, зате на Орлика зробили». Та ми там зробили, бо підрядники це робили в борг, оскільки вірять, що колись ми їм за це заплатимо. Так само як і на Городоцькій.
Зараз багато часу витрачаємо на проєктування. Вчора минув шостий рік, як люди поїхали трамваєм на Сихів. Зараз, до слова, робимо проєкт, аби продовжити трамвайну колію з центру міста на Миколайчука, де Лікарня швидкої допомоги, дитяча лікарня. Багато хто скаже: « Як ви під час війни можете про таке думати?». А я вважаю, що навпаки треба собі уявляти, як ми будемо жити під час війни і думати про нас з вами, тому що Львів має мати розвиток завжди. Так, важко, складно, але життя продовжується.
Мер Івано-Франківська закликав мешканців багатоповерхівок на зиму перебратися в село, бо аварійні відключення можуть тривати днями. А ви теж радите таке, чи ні?
Знаєте, я народився і все своє життя прожив у Львові. І як би не було складно, виїжджати нікуди не буду, залишатимусь тут, на місці. І скільки говорив зі своїми знайомими, ніхто теж нікуди не планує їхати. Та й сильно нема куди. Якщо хтось хоче кудись, то я ж не можу заборонити чи рекомендувати. Я вважаю, що нам треба зробити усе можливе, щоб показати нашу стійкість, твердість і перебудувати місто таким чином, щоб ми пережили ті складні часи.
Чи вистачає зараз міському голові і місцевому самоврядуванню повноважень, чи є дуалізм влади з військовою адміністрацією?
Знаєте, є нормальна координація і з обласною адміністрацією, і з урядовими структурами. Дурості стало менше.
Ніж було на початку війни?
Ніж було колись. До війни було «той має більше, а той менше влади». А зараз якось слава Богу, і з депутатами міської ради нормальні людські відносини – тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити. Зараз плануємо засідання, на грудень назбиралося трохи багато питань. Всі розуміють свою персональну відповідальність.
Якби ви зараз мали більше можливостей розпоряджатися бюджетними коштами міста, то що б зробили?
Розпоряджатися – то не питання. Питання в тому, що на казначейському рахунку країни брак коштів. Тому, перш за все, йдеться про підтримку армії, територіальної оборони і про речі, які забезпечують життєдіяльність міста: дизелі, котельні – на це сьогодні тратимо основні кошти. Зарплатня – й то менша стала.
В одному інтерв’ю ви сказали, що раніше ви багато чого робили, але не говорили про те. А потім зрозуміли, що якщо не розповідати про те, що ти робиш, то люди думають, що ти не робиш нічого. Де в діяльності міського голови має бути баланс між піаром і ефективною працею?
Хм. Це дуже стратегічне питання. Ви ж розумієте, що в країні є певні традиції. Львів – це не самоврядне місто, як острів, ми живемо в нашій державі. Так, проблеми з корупцією були і, напевно, залишаться ще на достатньо довгий період. Дуже часто молодим реформаторам просто не давали можливості щось зробити, бо вони починали ламати схеми, які годували велику кількість людей. Тому їм просто подякували, а потім сказали, що вони були неефективними. Якщо ти хочеш робити реформи, то маєш бути підготовленим і розуміти, що в тебе є мінімальний час для того, щоб впровадити їх в життя, нема часу на розкачки. Тому треба брати до роботи тих, хто знає що, як і коли робити. І, звичайно, про всі свої кроки треба розказувати людям, тоді є довіра, бо якщо її нема, тебе помножать на нуль дуже швидко.
Яку роль зараз Львів відіграє для України? Є, напевно, комплекс того, що це глибокий тил. Ми кожного дня ховаємо наших героїв.
Така ситуація є в усіх містах нашої країни, тому ми єдині в тій біді, яку переживаємо. Якщо в нас зараз менше відключають електроенергії, це не означає, що завтра менше відключатимуть. Ми прийняли велику відповідальність, через нас, через Львів за ці місяці війни пройшли 5 мільйонів українців. Були дні, коли у Львові одночасно мешкало 2 мільйони осіб.
На сьогодні маємо 150 тисяч людей, три великі містечка, частково їх перебудуємо, вибудовуємо ще одне, дуже велике, на 500 людей, готуємо нові приміщення. Після початку російської інтервенції в нас перебувало близько сотні посольств. Це і відповідальність, і переосмислення місії Львова. Київ для мене – це серце, а Львів – це душа України.
В практичному значенні, що це буде означати , наприклад – після війни? Чи буде культурний вплив Львова більшим?
Cьогодні в Академії мистецтв велика виставка, вона приймає Харківську академію мистецтв, де є Харківська школа архітектури. Чому це важливо? Тому, що сучасне мистецтво, культура розширюєють горизонти мислення. Ви, споглядаючи ці твори, слухаючи сучасну музику, знаходите вирішення дуже багатьох проблемних питань, це активує вашу діяльність. Тому я би дуже хотів, щоб до формального статусу культурної столиці України ми додали статус модерного міста сучасної архітектури , сучасного мистецтва . І щоб найкрутіші художники, митці , мали за честь приїхати з цілого світу до Львова, бути тут.
Так само, як сьогодні ми приймаємо багато поранених і тому вибудовуємо екосистему реабілітації Unbroken. Це тисячі людей, які пройшли через Львів. Кожного дня вже, слава Богу, робимо тимчасові протези у Львові , плануємо в скорому часі робити повноцінні протези. Наприклад , якщо дитина не має ніжки, то до 18 років вона має мати 18 протезів. Уявляєте, що це таке? Скільки в нас є сьогодні таких діток? Сотні! А дорослих? А скільки хлопців, в яких і руки, і ноги немає. Скільки колясочників? Ви розумієте, що нам потрібно перебудувати місто, щоб вони всі почувалися гідно. Щоб був низькопідлоговий транспорт, рівні хіднички. Вони мають відчути себе з повагою, бо своє життя віддавали за нас з вами, розумієте. Нам треба в першу чергу дуже серйозно перебудувати самих себе, а потім вже місто, країну. Бо як було раніше більше не можна.
Яким буде новий суспільний договір? І як би ви хотіли щоб він виглядав?
Вільні люди, вільна країна. Я дуже тішуся з того , що кожен з нас розуміє свою відповідальність, що вимоги до влади будуть на порядок збільшуватись. Потрібно підвищувати рівень компетенції тих людей, які приймають рішення. Ви знаєте, найбільшу тупість і дурість можна сховати за мурами адміністративних будівель. Та сьогодні, в часи цифровізації це не сильно сховаєш, бо людям кожного дня потрібні рішення. В першу чергу, треба вигнати москаля з нашої землі, але паралельно й думати над тим, як має виглядати наше місто, громада, країна. Тут ти маєш одночасно активувати дві частини головного мозку , щоб думальний процес відбувався у різних напрямках і був ефективним.
Зараз вся Україна об’єднана одним ворогом. Але в чому наша національна ідентичність? Чи має вона базуватись на ідентичності на галицький проєкт? От Скоропадський наприклад називав Винниченка галичанином просто тому, що той розмовляв українською мовою.
Думаю, що входження в Європейський Союз і в НАТО дасть нам певні рамки , і ми в тих рамках маємо жити. Дуже часто в нас верховенство права кожним трактується на свій лад . Суддя вважає, що воно має бути таке, прокурор – інше, чиновник – ще інше, а проста людина говорить: «Слухайте, а де я маю тут бути?». Є чіткі правила. От я не пригадую, щоб наприклад в нас у Львові когось, хто краде, посадили в тюрму. Якщо поліція не взяла – прокуратура взяла, якщо прокуратура – суддя десь там прийняв рішення , інші речі. Так в нас є. Зараз я бачу, що антикорупційний суд почав вже арештовувати – один сидить, другий. От якщо люди побачать , що є динаміка, є справедливість – окей. Якщо заробітна платня вчителя буде вищою в 4-5 разів – це буде справедливо. І від цього будемо все міряти.
На останніх президентських та парламентських виборах Львів голосував не зовсім так, як решта України. На перших – за іншого кандидата. А на виборах міського голови проголосував за вас , а не за кандидата від політичної сили, яку підтримували львів’яни в цілому. Чи тут є парадокс, чи ви можете це пояснити для себе?
Та львів’яни голосують за львів’ян (сміється).
Чи це не означає, що в цілому ця адженда, яка є в «Європейської солідарності» в цілому для вас підходить?
Напевно ви чітко не поясните чим відрізняється одна політична сила від іншої.
Хіба лідером.
На сьогоднішній день є одна політична спільнота – це громадяни нашої держави . Будь-який поділ на партії у світі має чіткі ознаки, є ліберали, консерватори, центристи. В нас чомусь політичні партії завжди вибудовуються навколо лідера , який «унісекс» – він є і такий, і сякий, і всі вони такі. То трошки глупота. Бо, наприклад, коли ви в Америці включаєте телебачення, то по риториці кандидата зрозумієте, чи він демократ, чи республіканець. Можливо в нас теж так колись буде . Але я би хотів, щоб ми разом москалю надавали, потім разом вступили в Європейський Союз і НАТО, а потім вже займались поділами на політичні фракції чи групи.
Ну але у вас є досвід партійного будівництва, політичної боротьби на національному рівні, ви були кандидатом в президенти. Яка нова партія мала би з’явитись, за яку би проголосував Садовий, бо вона окей?
Я зараз так далеко не думаю, як ви. Сьогодні мав нараду о другій годині з медиками, ми зібрали не тільки наші медичні установи, але й представників, які курують область, інших. Я говорю: «Слухайте, генератор є? А якщо він буде вимушений працювати не 12 годин, а 48? Запасний є? А якщо не буде централізованого тепла, твердопаливний котел є чи немає? А скільки палива? А де ви його тримаєте?». От це в мене сьогодні в голові . А стосовно партійних речей – навіть не хочу про це думати. Тому що зразу людина попадає в блуд, коли починає про це говорити.
Чому бізнес не перевіряють і не штрафують за те, що не економлять електроенергію?
Я думаю, що кожен власник бізнесу розуміє свою персональну відповідальність. Ми зменшуємо освітлення на скільки і де це можливо, але не можемо опуститись до критичної межі, бо є питання безпеки. Поліція має злодіїв ловити, а не сидіти в темряві. Взагалі в нас достатньо ліберальне законодавство, під час війни не можна нікого перевіряти, навіть бізнес, який довгий час не сплачує податки, сачкує. Але «то всьо сі пише», як кажуть в народі.
Чи буде у Львові різдвяний ярмарок, ялинка? Чи це доцільно і доречно?
Взагалі навіть не плануємо, не робимо і час не витрачаємо. Сьогодні займаємось максимальним забезпеченням всіх наших житлових комплексів , лікарень дизельними генераторами, одним, другим, третім. Сніг випав, ракети стріляють…Які забави? Навіть не думаю про це!
Великі інфраструктурні проєкти , які свого часу запустились – електронний квиток, будівництво сміттєвого заводу – зараз це все заморожене?
Ні. Завод будується, полігон рекультивується, завод по біогазу також в активній фазі. Електронний квиток – там деякі налаштування корегують, теж були свої проблеми. Але все в роботі, можливо не такій широкій, бо, можливо, сьогодні не той час, щоб про це розказувати. Позавчора відкрили проїзд на Орлика. 11 тисяч поранених пройшло через наше Перше медичне об’єднання, ясно що там має бути якісне транспортне сполучення. Є дуже багато різної роботи, але щось першочергове, а щось – вже в другу чергу.
У місті збільшився трафік, багато машин з інших регіонів. Як розвантажити місто? Чи можливе запровадження міської електрички, а чи це дуже дорогий інфраструктурний проєкт?
Є такі спільні з залізницею плани, але в світі за таке платять дуже великі гроші. В нас люди хочуть, щоб воно було, але не надто вартувало. Останнім часом у Львові кількість коштів, які отримуємо від штрафів за паркування, зросла в кілька разів. Але без підземних паркінгів питання якісного паркування в місті не вирішиш, та це шалено великі кошти, а інвесторів нема.
Читайте також: Приміська електричка врятує Львів від заторів і проблем із громадським транспортом
А скільки місто отримує зі штрафів чи загалом скільки паркування дає надходжень? І як це вдалось налагодити?
Думаю, що в цьому році ми перейдем за 50 мільйонів. Вдалось, але мене дивує одна локація, біля військової адміністрації. Евакуатори звідти постійно забирають машини, а їх там все одно весь час ставлять. Людям пороблено, чи як. От такі ми є, напевно.
Але можна залишити машину на вісім годин і заплатити за паркування 80 гривень або штрафу 100 гривень. Виходить же на те саме.
Але якщо ми законослухняні громадяни, то якось маємо поважати закони, ставити де можна, а не де хочеться. Ми ж воюємо за те, щоб вільні люди, живучи в вільній країні, мали повагу один до одного. Тому давайте хай кожен показує від себе, як це є.
Якою ви бачите перемогу в цій війні для України?
Повернути всі наші території, перебудувати країну, вступити в ЄС і НАТО. Тоді я скажу: «Зробили!».
Розмовляв Андрій Сайчук
Текст: Марічка Ільїна
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
