У понеділок, 3 травня, Львів прощається із Іриною Цибух із позивним «Чека». Чин похорону бойової медикині Ірини Цибух розпочався об 14.00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. О 14:30 – міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Ірину Цибух на Личаківському кладовищі.

Читайте також: Я зі Львова, але кажу всім, що з Макіївки». В пам'ять про Ірину «Чеку» Цибух

Відео з прощання

Ірина Цибух «Чека» загинула під час ротації на Харківському напрямку 29 травня, за кілька днів до свого дня народження. 1 червня їй мало виповнитися 26 років.

2 червня, з «госпітальєркою» прощалися в Києві – у Михайлівському соборі та на Майдані Незалежності.

Зазначимо, «Чека» залишила близьким побажання, як має виглядати церемонія прощання із нею.

«Замість квітів – донати на батальйон та допомога сім’ям загиблих. Ніяких штучних квітів чи пластику. Одяг – вишиванка або камуфляж (для чинних військових та ветеранів/нок)», – повідомляють на сторінці медичного батальйону «Госпітальєри».

Також вона попросила, аби присутні співали на її прощанні, і залишила список пісень для виконання на Майдані.

«Хочу, щоб усі співали на прощанні, навчились хоча б десятьом змістовним пісням і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом», – йдеться у повідомленні «Госпітальєрів».

Також її брат Юрій Цибух поділився посмертним листом Ірини у соцмережах:

«Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мине час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя.Тому не гайте час на страждання, живіть далі. Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 рік, ми з п'ятим екіпажем працюємо для розвідки 80-ої бригади, на фоні грає Dream on від Аerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист.

Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту. Сьогодні і навіки мені всеодно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.

Свобода - це найвища цінність. Усі, скоро 25 років минали часто у комплексах і страхах. Але найчастіше цьому шуму не було місця перед моєю свободою. Найбільше за що хочу сказати дякую собі, батькам, брату, рідним та друзям, дякую, що дозволяли мені бути вільною, жити те життя, яке хочеться.

Повномасштабна війна змусила перестати бути рабом страхів, сьогодні, на жаль, не вдалося звільнитись повністю, але сподіваюсь у мене все вийде, цей лист тому допомога.

Щоб мати свободу треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. маючи відповідь на ці запитання найважливіше залишається йти. Сьогодні тут, на Донеччині, я на шляху, тут є собою і роблю те, що хочу. Насправді більше нічого не має значення, тому цей лист додається так просто - у цей момент, як і у той коли це станеться, мені не шкода померти, бо нарешті живу те життя, яке б хотіла».

Для довідки

Ірина Цибух («Чека») (01.06.1998-29.05.2024). Доброволиця, бойова медикиня, медійниця, громадська діячка. Народилась у 1998 році у Львові, вивчала журналістику у Львівській політехніці, з 2017 року приєдналась до команди телекомпанії «Суспільного».

Там працювала над реформою Суспільного мовлення, готувала міжрегіональні спецефіри, знімала документальні фільми, очолювала регіональні філії суспільного мовника у різних областях. Ірина завжди мала активну патріотичну та громадянську позиції – з 2015-го займалася волонтерською діяльністю. Також їздила з просвітницькими місіями, де розповідала про події Революції Гідності та російсько-українську війну у школах Донеччини. Навчалася медицини у медичного загону спецпризначення «Білі берети» та в американських медиків, де отримала базові навички. Більш ґрунтовну практику здобула в «Госпітальєрах». З 2020 року навчалася у Київській школі економіки на програмі «Публічна політика та врядування». Але перервала навчання 24 лютого 2022, щоб рятувати та захищати. Ірина повернулась до лав добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», як бойова медикиня, а згодом очолила 5-й екіпаж. Вона брала участь в операціях з оборони Київщини, Донецької області — від Вугледара до Лиману, Авдіївки, Мар'їнки, Бахмута, працювала в Серебрянському лісі та на Харківському напрямку.

Крім того, Ірина регулярно з’являлась у медіа, розповідала про роботу медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців. Вона пропагувала надання якісної домедичної допомоги вже на етапі евакуації. У листопаді 2023-го отримала відзнаку від Президента України - орден «За заслуги» III ступеня. У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок». 29 травня 2024 року на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання Ірина загинула. 1 червня їй мало виповнитись 26 років. У Героїні залишилися бабуся, батьки та брат.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.