До 2019 року у світі мають випустити мільярд пристроїв для занурення у віртуальну або доповнену реальність (Virtual Reality/Augmented Reality). Аби спрогнозувати, як це позначиться на людській культурі та відносинах, Центр етики і технологій Львівської бізнес-школи УКУ організував дискусію «VR/AR крізь призму психіатрії, богослов’я та ІТ» за участі інженера, психотерапевта та священика.
«Технології приваблюють новими можливостями, але дуже важливо розуміти саму природу людини. Завжди треба ставити питання: для чого? Якщо підтримувати людину, щоб допомогти їй у лікуванні, тоді це цілком виправдано. Неприпустимо, коли ми користуємося технологіями для зруйнування людського єства. Будуючи віртуальну реальність, важливо пам’ятати, що ми вже живемо у реальності, яка для нашої душі є тимчасова», – говорить голова Комісії Української греко-католицької церкви у справах мирян отець Василь Білаш.
Фото Олександра Ласкіна
«Для лікування низки психічних хвороб, у тому числі посттравматичного синдрому, зараз широко застосовують пристрої віртуальної реальності, – розповідає психотерапевт Олександр Фільц. – Можна створити чіп задоволення і всадити його в голову, але ми не маємо забувати про етичність».
Фото Олександра Ласкіна
Під час лекції у Центрі Шептицького компанія SoftServe запропонувала всім охочим доторкнутись до VR/AR. У спеціальних шоломах люди переміщувались на дах хмарочоса чи ходили вузьким містком над проваллям.
«Тілесний світ і цифровий – це одна реальність, просто перший з’явився раніше. Для людей з вадами зору VR-технології - це єдина можливість бачити світ. Для цієї людини – це її реальність. VR – еволюція того, як ми пізнаємо цей світ і як ми технологічно зможемо забезпечити власний розвиток», – каже Василь Милько із компанії SoftServe.
Фото Олександра Ласкіна
Фото Олександра Ласкіна
Фото Олександра Ласкіна
Роман Тищенко
Фото автора та Олександра Ласкіна
