Фото: Сьогодні
Популярність та вплив соціальних мереж на суспільство є беззаперечним фактом у наших реаліях. Молодь мріє про визнання у Instagram та Tik-Tok, тому вигадує креативний контент. Так, заради переглядів та нових підписників львівські блогери восени минулого року відзняли суперечливий ролик у центрі міста, який згодом опублікували на Тік-Ток сторінці одного з його учасників Андрія Гавриліва.
За сценарієм відео, двоє чоловіків у балаклавах підбігають до дівчини і силоміць заштовхують її у чорний Mercedes, який швидко покидає місце події. «Постраждалій» дівчині, яка пручалась та кричила, ніхто з перехожих не кинувся на допомогу, однак хтось таки викликав поліцію.
У місті одразу запровадили спецоперацію з перехоплення автомобіля, а патрульна поліція розпочала пошуки машини. Автомобіль виявили в центрі Львова орієнтовно за пів години після дзвінка перехожого. Поліцейські встановили чотирьох осіб, які були в машині. Вони пояснили, що є блогерами і знімали відео для соцмереж. Таким чином інформація про викрадення людини не підтвердилась.
Інший учасник цього ролика Остап Оскар прокоментував ситуацію так: «Наші очікування були такі, що ми не доведемо зйомки до кінця – небайдужі люди увімкнуться в процес і, відповідно, ми відразу пояснимо, що відбувається. Відбувалося все не так, як хотілося, і наш експеримент перейшов певну межу».
Остап зізнається, що коли вони з друзями тільки працювали над сценарієм відео, то не замислювались про його наслідки. Блогери понесли адміністративне правопорушення за дрібне хуліганство за статтею 173 КУпАП та статтею 245 цього ж Кодексу, визнавши свою вину.
Як пояснює юристка Христина Ковтцун, спочатку потрібно чітко визначити, що таке соціальний експеримент, як він має проводитись і які до нього вимоги.
«Фактично, це метод отримання інформації про зміну соціального об'єкта у результаті цілеспрямованого впливу на нього контрольованими чинниками», – каже юристка.
В описаній ситуації експеримент проводився блогерами (не соціологами) над невизначеним колом людей, але важливо наголосити, що правового регулювання проведення соціального експерименту немає. Та й це зрозуміло і виправдано, адже право не може врегульовувати всі без винятку суспільні відносини, наукові процеси. Для цього є етичні норми, норми моралі, правила поведінки у громадських місцях, протоколи, методики проведення тих чи інших досліджень, каже юристка.
Однак елементи експериментів, якщо вони виходять за межі правової поведінки, стають протиправним діянням, можуть класифікувати як правопорушення.
«Мораль полягає в тому, що не може будь-хто просто так вирішити проводити експерименти, які за формою є протиправними діяннями», – каже юристка.
Це пояснюється просто: експеримент може нашкодити колу осіб, які не були попереджені про його проведення. Уявімо, якби знайшлася людина, яка вирішила б зупинити «нападників» і врятувати дівчину. Очевидно, тут ми б не обійшлись без тілесних ушкоджень.
«Коли вчиняється правопорушення, уповноважені правоохоронні органи повинні реагувати на протиправні діяння. Як, зрештою, трапилось і в описаній ситуації: хтось зателефонував в поліцію, яка організувала перехоплення», –зазначає Христина Ковтцун.
Законодавчого регулювання проведення соціального експерименту, що містить ознаки протиправних діянь, немає. Є інші види експериментів, які врегульовані законодавством: слідчий експеримент, правові експерименти. Вони мають відбуватись за процедурою, передбаченою законом. У таких видах експериментів чітко визначені суб'єкти проведення, об'єкти і прописана процедура проведення.
На питання щодо дозволу проведення таких експериментів, юристка каже, що більше тут керує здоровий глузд. Адже моделювати такі злочинні дії, публічно розігрувати порушення прав людини в такому вигляді є неправильним. Швидше за все такі дії будуть кваліфікувати як хуліганство.
Це вбачається і з рішення суду у вказаній ситуації: це правопорушення справді кваліфіковане як хуліганство, тобто «нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян».
Юристка каже, що сферу соціального експерименту слід залишити соціологам, з відповідними методиками та протоколами проведення. Саме експерти визначають форму експерименту і який це може мати вплив на суспільство, на вибірку. Адже наслідки проведення експерименту можуть мати негативні і непоправні наслідки на випадкових людей. До прикладу, уявімо, який важкий психологічний стан може мати дитина, яка стала свідком такого викрадення людини на вулиці, наголошує Христина Ковтцун.
Соціальні експерименти варто проводити у формі, яка не порушує закон. У такому випадку не буде негативних наслідків, говорить юристка.
Психологиня Олена Любченко каже, що соціальні експерименти необхідні не просто як ролик для соцмереж, а для аналізу, адже вони здатні показати соціальну реальність. Переглянувши ролик блогерів, вона пояснює:
«Якщо уявити, що ця ситуація справжня, то однією з помилок дівчини є те, що вона не просила про допомогу перехожих. У таких ситуаціях потрібно обов'язково благати про допомогу. Бажано створити зоровий контакт з окремими особами з натовпу, десь підсвідомо у них з'являється розуміння того, що треба викликати поліцію».
Психологиня також додає, що кожен експеримент має бути добре продуманим і перед його проведенням важливо оцінити й психологічний тиск на групу людей, що стануть учасниками експерименту.
«Для когось з перехожих дії блогерів могли бути тригером, що призводить, наприклад, до панічних атак чи інших психологічних розладів», – говорить пані Олена.
У поліції зазначають, що й самі проводять іноді соціальні експерименти, тож, якщо все ж таки виникла така ідея, спочатку варто розповісти про неї у відділку, щоб запобігти хибним викликам патрульних та іншим непередбачуваним ситуаціям.
Відео: Varta1
Фотоскрін із відео
Підготувала студентка магістерської програми з журналістики Школи журналістики та комунікацій УКУ Анастасія Ярощук в межах «Школи правової журналістики»
