1. Я усвідомив: якщо отримаю вищу освіту в Україні, то не зможу займатись тим, чим хочу. Більшість засновників відомих компаній на зразок «Facebook», «Microsoft», «Morgan Stanley» та інших здобули освіту в дуже престижних університетах, таких як Гарвард, MIT, Стенфорд, Йель та інших університетах Ліги Плюща. Я почав шукати інформацію про те, як можна вступити в ці університети. Вивчав сайти навчальних закладів, дізнавався, які вимоги вони висувають до абітурієнтів. Природно, мене цікавив такий аспект, як фінансова допомога, адже вартість освіти в топових вишах США становить близько 70 000 доларів США на рік.
2. Виявилося, що багато університетів надають студентам фінансову допомогу. Так, усі університети Ліги Плюща пропонують Need-based (засновану на потребі) фінансову допомогу, яка полягає в тому, що університет доплачує різницю між тим, що студент здатний заплатити, й вартістю навчання. Якщо дохід сім'ї не перевищує 40 000 доларів (у деяких університетах 65–85 тисяч) на рік, то університет бере всі витрати на навчання студента на себе. Тоді я зрозумів, що, у принципі, це можливо, що все залежить тільки від мене самого й жодних інших перепон, ураховуючи й фінансові, не існує.
3. Університети Need-blind при прийомі не беруть до уваги, скільки треба платити за навчання конкретного студента, і приймають його незалежно від його фінансових потреб. Серед таких університетів Гарвард, Йель, Прінстон, MIT і ще три виші. Усі інші американські університети – Need-aware – при прийомі на навчання враховують, скільки грошей доведеться витратити на вас, і тому із двох однакових претендентів вступить той, за кого треба платити менше. Тому я б радив подавати документи в університети як із системою Need-blind, так і з Need-aware, а кому саме ви сподобаєтесь, передбачити важко. Я вступив у Йельський університет, який працює за системою Need-blind. У цілому, відмінність систем Need-blind і Need-aware має значення тільки для інтернаціональних студентів без американського громадянства або грін-карти. Для американців більша частина університетів з топ-50 працює за системою Need-blind.
4. Існує система подачі документів Common Application – це стандартизований сайт, за допомогою якого можна подавати документи в кілька сотень американських університетів, включаючи всі топові. Одне з питань, яке пропонує система, «Претендуєте ви на фінансову допомогу?». Якщо так, то вам надсилають відповідні форми, які ви заповнюєте і які потім відправляються до фінансового відділу університетів.
5. Рівня підготовки з англійської мови для вступу в топові американські університети, звісно, не вистачало. Знання, які я отримав у гімназії, дозволили мені здати ЗНО практично на максимальний бал, але для складання тесту SAT цих знань недостатньо. Неангломовна школа їх просто не може дати, оскільки ці тести розраховані на дуже сильних американських школярів. Наприклад, для секції Critical reading тесту SAT навіть корінні американці вчать тисячі рідкісних слів, які використовуються в серйозних виданнях. Тому я би сказав, що навіть не всі школи Америки можуть підготувати своїх випускників до успішної здачі цього тесту.
6. Для того щоби підготуватись до вступу якнайкраще, я звертався в американські бібліотеки по поради. Вони дозволили користуватись електронними книгами зі своїх бібліотек, дали базові поради, але, оскільки серед їхніх співробітників не було людей, які б закінчували топові університети, то всієї специфіки вони знати не могли.
7. В один момент я зрозумів, що було б ідеально знайти когось, хто там навчався. Я почав шукати таких випускників в інтернеті. Відправив десятки листів, доки мені не відповіла випускниця Harvard Kennedy School of Government і не познайомила мене з мережею випускників американських топових вишів, яка в зараз представлена програмою Ukraine Global Scholars. І я отримав допомогу, аналогічну тій, яку пропонує ця безкоштовна програма сприяння українським абітурієнтам у США. Люди, які знають специфіку вступу, можуть дати безцінні поради, як, наприклад, написати резюме, есе. Вони знають англійську на тому рівні, на якому треба писати есе, вони знають стратегію, знають, як зв'язати всі свої інтереси та академічні досягнення в єдиний пакет документів.
8. Напевно, найважливішим фактором, який потрібен для підготовки до вступу, є дуже висока мотивація. Необхідно, щоб людина жила цією метою, бо доведеться дуже багато працювати, необхідно прокидатися з думкою про вступ. Українці спочатку повинні більше працювати для успішного вступу, ніж американські абітурієнти, плюс англійська для них не є рідною мовою, тому для підготовки до тестів требі багато працювати.
9. Для підготовки до вступу важливо зайти на сайт конкретного університету та зрозуміти його вимоги. Із документів зазвичай треба подавати виписки оцінок зі школи та рекомендацію вчителів (відправляє школа). Також важливою є підготовка до тестів. Коли я готувався до тестів, у мене на підготовку в день витрачалось від 6 до 9-ти годин. Tест SAT зазвичай є найважливішим і складається із секцій: це критичне читання, письмо й математика.
10. Крім тесту SAT необхідно пройти тест Subject SAT (SATII). Для його проходження треба вибрати дві різні дисципліни. Наприклад, я вибрав математику рівня II та історію США. При вступі університети зазвичай питають, на якій галузі знань студент планує концентруватись (аналог спеціальності в Україні) і тести SAT Subject повинні частково відповідати цим планам. Але, як показує статистика, у процесі навчання 70 % студентів змінюють профіль. Крім профільних предметів студенти американських університетів вибирають ще й предмети з інших сфер знання, оскільки американські виші вважають дуже важливим різнобічний розвиток студентів.
11. Більшу частину підготовки до вступу займає підготовка саме до тестів. Ще часто вимагають тест TOEFL, але в порівнянні з тестом SAT він здається дуже легким – я до нього практично не готувався. Ще одне, що вимагають університети, – це есе. У системі Common Application пропонується п'ять тем для написання есе, яке відправляють в усі виші з вашим пакетом документів. Окрім цього есе виші хочуть, щоб абітурієнт написав додаткове есе (наприклад, на тему «Чому ви вибрали саме наш університет?»). Іноді теми бувають дуже неординарними. Усі запропоновані теми мають на меті розкрити спосіб мислення абітурієнта, його здатність справлятися зі складними ситуаціями, його академічні та неакадемічні досягнення. Також варто пам’тати, що для отримання фінансової допомоги треба зібрати відповідні документи. Пройшовши ці етапи, я отримав запрошення для вступу в Йельський університет, який дав мені найкращу фінансову допомогу і який був у трійці найбажаніших університетів при вступі.
12. Українським абітурієнтам, які хочуть вступити в топовий американський вишів, я би порадив починати підготовку якомога раніше. Більше того, я би порадив в 9-10-му класі подавати документи на переведення в американські підготовчі школи, оскільки з них вступити до топового університету набагато легше. Окрім того, треба мати дуже високі оцінки й намагатися займатись чимось цікавим: брати участь у волонтерському русі, створювати свої проекти, бути лідером, намагатись якось виділитись і спробувати пов'язати свої академічні захоплення з їх конкретним застосуванням у житті, тобто крім ідеальних оцінок і підготовки до тестів ще вести насичене суспільне життя у вільний час. Намагатися брати участь у національних і міжнародних олімпіадах. І найголовніше – мати й підтримувати свою мотивацію: весь час читати, читати про людей, які домоглись багато чого, спілкуватися з успішними людьми, шукати інформацію, постійно працювати, учитись і намагатися з користю застосувати в житті свої таланти й нахили.
За матеріалами Osvita.ua
Опублікувала Юлія Сабадишина