Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українських організацій змушені були змінити свою діяльність. Для Пласту – найбільшої молодіжної скаутської організації України – війна також стала серйозним викликом. Проте, як кажуть у львівському осередку, пластуни були до нього готовими.

Про те, як змінився Пласт за останні роки, яку роль відіграє у підтримці війська та чому до організації хоче долучитися дедалі більше людей різного віку «Твоєму місту» розповіла голова Пласту у Львові Оксана Сташків, яка очолює осередок із жовтня 2025 року.

За словами Оксани Сташків, для пластунів повномасштабна війна не стала моментом розгубленості. Організація давно виховує молодь у дусі відповідальності, витривалості та готовності до різних життєвих викликів.

«Для нас це не була критична точка, адже Пласт завжди готує молодь до різних ситуацій. На таборах та акціях ми проводимо навчальні тривоги, вчимо швидко адаптуватися і діяти у складних умовах. Тому 2022 рік показав, що пластуни готові до багатьох викликів, навіть до війни», – каже вона.

У перші місяці після 24 лютого 2022 року львівський осередок повністю призупинив виховну діяльність і зосередився на допомозі армії та гуманітарній роботі.

Пластуни формували продуктові набори для мешканців прифронтових міст, допомагали військовим, а також підтримували своїх побратимів-пластунів на фронті.

Згодом діяльність розділили. Зокрема, був створений благодійний фонд «Алярм», який займається допомогою військовим, тоді як пластовий осередок повернувся до основної місії – виховання свідомої молоді.

Кількість пластунів щороку зростає

Попри війну, інтерес до Пласту не зменшується. Навпаки, кількість охочих долучитися до організації зростає.

Щороку до організації подають близько тисячі заявок, але прийняти можуть лише 300–400 дітей із черги, тобто третину. Зараз у черзі перебуває близько 3 тисяч заявок. Загалом Пласт у Львові наразі об’єднує понад 2,5 тисяч дітей і волонтерів. Щоб долучитись до цієї патріотичної організації, потрібно залишити заяку на сайті Пласту.

«Для нас важливо зберігати якість виховання, тому ми зростаємо поступово», – пояснює Оксана Сташків.

Головною причиною обмеження є нестача виховників, адже багато чоловіків-пластунів сьогодні служать у війську. Через це, наприклад, хлопці інколи довше очікують у черзі на вступ до організації.

Пласт для дітей-переселенців

Після початку повномасштабного вторгнення до Львова переїхало багато родин із прифронтових регіонів та окупованих територій. Частина дітей із цих сімей долучається до Пласту і знаходить тут нових друзів та спільноту.

«Для нас немає значення, з якого міста чи області дитина. Пласт відкритий для всіх. Для переселенців це особливо цінно, адже вони потрапляють у підтримуючу спільноту», – говорить Оксана Сташків.

За її словами, для багатьох таких дітей знайомство з Пластом стає відкриттям українських традицій. Йдеться, зокрема, про вечорниці на Андрія, гаївки на Великдень та інші звичаї, які не завжди були поширені в їхніх родинах.

Окрему увагу у Пласті приділяють мові. В організації переконані: українська мова сьогодні є важливим елементом національної безпеки.

«Ми пояснюємо дітям, чому важливо спілкуватися українською і поширювати українські цінності. Якщо виникають складні ситуації, ми говоримо з батьками, пояснюємо наші принципи», – каже очільниця львівського осередку.

Іноді трапляються випадки, коли діти залишають організацію, однак це, за словами Оксани Сташків, їхній особистий вибір.

Більше уваги до безпеки

Після початку повномасштабної війни в роботі з дітьми з’явився ще один важливий акцент – безпека.

Пластуни вчаться, як поводитися з вибухонебезпечними предметами, як діяти у надзвичайних ситуаціях та як уникати небезпек у соціальних мережах.

«Ми знаємо про випадки вербування підлітків через інтернет, тому пояснюємо дітям, як розпізнати такі загрози», – каже Сташків.

Табори не скасували

Попри війну, Пласт не відмовився від таборів – однієї з ключових частин програми. Ба більше, їхня кількість навіть зростає.

«Табір – це невід’ємна частина пластування. Ми почали готуватися до них значно раніше, більше уваги приділяємо безпеці, медичному забезпеченню та ретельній організації», – пояснює керівниця осередку.

Понад 80 загиблих пластунів

Війна боляче торкнулася пластової спільноти. За словами Оксани Сташків, понад 80 пластунів по всій Україні загинули на фронті.

А 4 вересня 2024 року спільнота львівського Пласту втратила пластунок із родини Базилевичів — маму Євгенію та доньок Дарину і Ярину.

У багатьох дітей-пластунів батьки чи родичі на війні або вони навіть пережили їхню втрату. У таких ситуаціях виховники стають для дітей не лише наставниками, а й підтримкою.

«Виховник – це не лише керівник гуртка. Це ментор, інколи навіть психолог. Ми проводимо спеціальні навчання, щоб вони могли правильно комунікувати з дітьми, які переживають складні життєві обставини», – каже Оксана.

Пласт планує працювати з ветеранами

Нині львівський осередок працює над стратегією розвитку на найближчі три роки. Одним із нових напрямів стане робота з ветеранами, адже багато пластунів після служби повертаються до цивільного життя.

«Ми хочемо допомогти їм інтегруватися у спільноту і залучити їхній досвід для розвитку організації», – пояснює керівниця.

За її словами, головні цінності Пласту залишаються незмінними – вірність Богові та Україні, допомога іншим і життя за пластовим законом.

Саме ці основні цінності, переконані в організації, допомагають молоді зростати відповідальними громадянами, особливо у часі війни.

Щоб записати дитину у Пласт, потрібно звернутись до осередку, який діє у вашому місті (перелік на сайті) або ж написати пластунам у соціальних мережах чи на електронну пошту [email protected].

Щоб стати волонтером, потрібно заповнити заявку волонтера на сайті. Після цього кандидат отримує онлайн-курс, який допоможе зрозуміти, чи підходить йому волонтерство такого виду. Якщо людина погоджується, її запрошують у команду на знайомство, після чого відбувається практичний вишкіл.

Довідка

Пласт – давня організація (111 років), яка стартувала саме у Львові. Упродовж цього часу на території України пластунам забороняли проводити свою діяльність пʼять разів. Остання заборона відбулася після радянської окупації у 1944 році під час приходу Червоної армії.

Тоді значна частина пластунів залишилась у лавах УПА та інших підпільних організаціях. На жаль, більшість із них згодом загинули. Решту пластунів опинились у різних таборах для біженців.

Згодом вони не захотіли повертатись під російську окупацією, а тому емігрували у різні країни світу, зокрема у Сполучені Штати Америки та Канаду. Серед родин, які тоді виїхали, були сім'ї Любомира Гузара, Бориса Ґудзяка, Уляни Супрун, Богдана Гаврилишина. Ці люди завжди мріяли повернутись в Україну, як тільки це дозволить політична ситуація.

У 1989 році, коли радянська влада в Україні ослабла, пластуни почали активно приїжджати в українські міста та вести перемовини про відновлення діяльності. У цьому ж році при Львівському університеті Івана Франка на кафедрі географії організували перший пластовий табір. Щоправда, тоді його розігнало КДБ. Багатьох учасників табору затримали, але львів'яни вийшли на протест, після чого деяких учасників таки відпустили.

Однак вже через два роки, після розпаду Радянського союзу, пластуни офіційно зареєстрували свою організацію на території України. Пласт почав набирати популярності. Проте і під час незалежності скаути відчували від деяких політичних сил утиски. А з пропагандою доводиться боротись і досі.

Інна Василюк

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.