Фото: Фонд Національного Добробуту Криму
Нещодавно краєзнавець та активіст Антон Короб стверджував, що на на Деміївці почали розбирати будівлі колишнього пивзаводу Шульца. Мовляв, "руйнували один із корпусів - колишню броварню, потроху розбираючи цегляне мурування". У відповідь на це у Фонді Національного Добробуту Криму кажуть, що жодних демонтажних чи інших робіт на території не проводиться, а "низка повідомлень про це — неправдиві".
"Нашою організацією дійсно планується будівництво культурного центру на зазначеній території. На даний момент ведуться роботи з підготовки ескізного проекту", - йдеться у повідомленні.
Також у Фонді апелюють до факту, що будівлі колишнього пивзаводу (просп. Голосіївський, 8) не є пам’ятками місцевого або національного значення, не занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України та відповідно не взяті на облік, що фактично підтверджує те, що у майбутньому пивзавод Шульца знесуть.
"Згідно з офіційно отриманими листами від Міністерства культури та інформаційної політики України за адресою: просп. Голосіївський, 8 у м. Києві, відсутні пам’ятки культурної спадщини, занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України або взяті на облік відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини»", - йдеться в повідомленні.
Хоч у релізі повідомляють про підготовку ескізного проєкту, водночас на сайті Фонду уже опублікований повноцінний проєкт майбутньої забудови. Мова йде про кримськотатарський культурно-освітній комплекс. Згідно з проєктом, планується побудувати будівлі, котрі будуть "громадським, культурним, соціальним, освітнім та духовним центром кримських татар та мусульман України в цілому".
"Буде збудовано школу для дітей з Криму та України. Планується навчати мінімум 200 учнів, 50 з котрих буде пансіонного типу. Мечеть розрахована на 5000 осіб. В котрій передбачено жіночу зону та приміщень для мам. Культурно-діловий центр, в котрому буде розміщено музей кримських татар, бібліотека, конференц зала, приміщення для різних гуртків. Кафе та магазини в національному стилі", - йдеться в описі до проєкту.
Загальна площа будівництва складтиме: орієнтовно 30 000 м2. Примітно, що "датою заснування" проєкту вказано 2018 рік.
Також на сайті Фонду повідомляється, що ще “на початку 2021 року ФНБК зі своїм партнером Тіка закінчили розробку ескізного проекту будівництва кримськотатарського культурно освітнього центру в Києві”. “Наразі ведуться перемовини з департаментом містобудування м. Києва, щодо затвердження ескізного проекту з урахуванням комплексу в новому генеральному плані міста Київ, котрий має бути затверджений”, – йдеться у повідомленні.
Дане повідомлення проілюстровано таким фото проєкту:
У засобах масової інформації тоді ж з'явилася інформація, що ділянка належить компанії SCM Ріната Ахметова, яка має намір збудувати офісний центр на цьому місці. Однак, представники SCM спростували цю інформацію, заявивши, що земельна ділянка та будівлі, що на ній знаходяться, не належать компанії або її бізнесам з 2019 року. Згідно з пресрелізом компанії, кінцевий бенефіціар SCM Рінат Ахметов подарував майно кримськотатарській громаді для будівництва Київського кримськотатарського культурно-освітнього центру з мечеттю.
Довідка
У ХІХ столітті у Києві почали з'являтися перші пивзаводи. Про заводську садибу, яка належала купцю Кірпічнікову, відомо з документів 1809 року. З 1823-го броварня належала Понятовським. Пруський підданий Йоган-Генріх Шульц взяв завод в оренду у 1865 році та здійснив реконструкцію, збільшивши потужність до 12 тис. відер пива на рік та 250 тис. відер дріжджів на рік. На той час під рукою Шульца, який сам був майстром, працювало лише 11 робітників.
Поступово у 1870-і роки Йоган-Генріх Шульц викупив у Понятовського завод та придбав три гектари суміжної землі на Деміівці для збільшення території підприємства. 1881 рік - рік смерті Шульца, помилково вважається датою заснування заводу. Того року спадкоємцю Карлу-Генріху Шульцу виповнилося лише 13 років, а управління заводом перебрала на себе вдова засновника заводу - Амалія-Розалія Ернестівна Шульц.
У 1899 році управління заводом нарешті перейшло до рук Карла Шульца, який постійно вдосконалював це підприємство. Він встановив спочатку одну, а потім другу парову машину, влаштував електричне освітлення, розширив торгівельну мережу. На території заводу було дві артезіанські свердловини, з яких брали воду для виробництва пива.
У 1901 році завод отримав статус постачальника Імператорського двору. У 1907 році підприємство отримало нагороди на міжнародних виставках у Петербурзі та Москві. У 1915 році завод забирають у Шульца та націоналізують. 1927 року пивзавод входить до складу Київського Харчтресту і на ньому працює вже 115 працівників. У роки Другої світової війни на заводі розливали горючу суміш, яку використовували для боротьби з ворожими танками.
У червні 1915 року завод перейшов в управління до швейцарського громадянина Вюрглера та міщанина Романенкова. Потім заводом керував керівник цукрово-рафінадного заводу Журик. Зрештою завод перейшов у розпорядження Києво-Подільського управління землеробства та державного майна. Оскільки на час війни діяв «сухий закон», завод виготовляв безалкогольні напої.
З приходом радянської влади підприємство було націоналізоване та отримало «номерну» назву «Київський пивзавод № 1» (у цей же період назву «Київський пивзавод № 2» було надано Пивзаводу на Подолі, а «Київським пивзаводом № 3» стало збудоване 1980 року підприємство, наразі відоме як ЗАТ «Оболонь»). У період НЕПу перебувало у оренді М. Цукерманом.
У 1941 році завод був перелаштований на виготовлення та розлив у пляшки запальної суміші, призначеної для боротьби з ворожими танками. Пивозавод Шульца єдиний серед пивоварних заводів міста безперервно працював, навіть за часів німецької окупації. Як згадують старожили, нацистські загарбники, зайнявши Київ, передали завод спадкоємцям Карла Шульца. Працівникам дозволялося взяти раз в тиждень пляшку пива безкоштовно.
З 1971 року броварня стала називатися «Київський пивзавод №1», а пиво, яке тут виготовляли вподобали на найвищому партійному керівництву, а тому його постачали до Москви. 1990 року усі пивоварні заводи Києва були переведені на орендну форму власності, пивзавод № 1 став обокремленою майновою одиницею колективного орендного підприємства «Оболонь». 1993 року пивзавод було приватизовано зі створенням акціонерного товариства.
2000 року пивзавод викуповує донецький «Сармат» Ріната Ахметова, який обіцяв його реконструювати. Але потім керівництво ухвалило рішення про недоцільність вкладення коштів у модернізацію пивоварні, що знаходиться на території зі складним рельєфом. Тому у 2003 році було зварено останню партію пива, а територію заводу площею 3,4 га передали будівельній компанії «Еста Холдинг», яка також належала підрозділу SCM Ріната Ахметова. У планах Ахметова збудувати на місці заводу Шульца офісно-торгівельний та готельні комплекси.
Формальним завершенням історії Київського пивзаводу № 1 стало рішення Господарського суду Києва, яким 12 жовтня 2009 року підприємство було визнане банкрутом. Не зважаючи на те, що адреса колишнього пивзаводу Шульца - Голосіївський проспект, 8, фактично територія підприємства знаходиться на провулку Руслана Лужевського.
Ігор Ющенко
Фото: Фейсбук Антона Короба
