Із 4 по 23 червня у Львівському палаці мистецтв триватиме інтерактивна виставка-інсталяція про життя переселенців «Вмісти своє життя у валізу».

Читайте також: «Кримська перепічка» у Львові. Пекарня переселенців, яка вчить львів’ян довіри

Організатори пропонують львів’янам відчути умови, при яких переселенцям доводилось збирати речі та покинути свій дім, аби переїхати із зони війни.

Інсталяцію демонструють у двох кімнатах. Перша кімната відтворює атмосферу звичайної української квартири з типовими для її побуту речами – меблями, одягом, світлинами, об’єктами, що мають сентиментальну цінність. Модератор надає добровольцю список-речей, які потрібно зібрати у валізу за обмежений час – п’ять хвилин. Про те, що час вичерпаний, можна дізнатись за допомогою годинника та аудіовізуального супроводу. Після цього, взявши валізу, необхідно перейти до іншої кімнати.

У другій кімнаті за допомогою окулярів віртуальної реальності можна пройти КПП, переїхати у інше місто та орендувати житло.

Читайте також: На Львівщині побудують квартал для переселенців із мечеттю та храмом УГКЦ

«Ми чули, що до переселенців із Донбасу ставляться не дуже привітно. Але нас така доля оминула. Вже за незначний проміжок часу у Львові у нас з’явилось багато друзів. У Донецьку знайомих майже не залишилося. Хтось поїхав до інших областей, а комусь довелось повернутись назад. Не всі зуміли знайти щастя в іншому місті», – розповідає екскурсоводка та модераторка інсталяції Наталя Жеребцова, яка сама є переселенкою із Донецька.

Координаторка проектів у ГО «‎Інтерньюз-Україна» Катерина Богуславська вважає, що виставка допоможе подолати стереотипи та упередження в суспільстві стосовно переселенців із Криму та Донбасу. З нею погоджується і менеджер проектів у ГО «Інтерньюз-Україна» Дмитро Зінчук, який каже, що аудиторія виставки – не переселенці, а пересічні громадяни.

«За три тижні на експозицію в Києві завітало близько 500 людей. Ми вважаємо, що це непоганий результат. Реакція різна – від співчуття до тривоги. У нас були переселенці з Криму та Донецька. І всі вони казали, що це дуже схоже. Але в кожного своя історія – хтось збирався під пострілами, а хтось збирав валізу і обіцяв повернутись. До нас приходила і весела молодь, але веселим не виходив ніхто», – каже Дмитро Зінчук.

Читайте також: Про що мовчать переселенці у Львові?

До реалізації проекту інтерактивної виставки долучились благодійний фонд «Схід-SOS», громадські організації «Донбас-SOS», «Крим-SOS», підприємство «Кримський дім», правозахисний проект «Радник з питань ТПО».

Катерина Гаценко