Загальнодержавна пільга чи "місцева"? Чому пенсіонери без "ЛеоКарт" змушені платити у львівському транспорті

Закон гарантує безкоштовний проїзд по всій країні, але в різних містах діють власні правила. Омбудсман Дмитро Лубінець вимагає системних змін та пояснює, як це вирішити

Дмитро Лубінець звернувся до міськрад Львова, Ужгорода, Чернівців та Мінсоцполітики через скарги пенсіонерів щодо проїзду у громадському транспорті

сьогодні о 21:52

Пенсіонери за віком та люди з інвалідністю все частіше стикаються з проблемою, коли їхнє законне право на безоплатний проїзд перестає діяти за межами рідної громади. Законодавство гарантує пільгу на всій території України, проте через відсутність єдиної системи у більшості великих міст міжміських пільговиків змушують купувати квитки.

На цю проблему звернув увагу Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

"Пенсіонер має право на безоплатний проїзд. Але приїжджає в інше місто — і за проїзд змушений платити. Чому? Не тому, що його посвідчення раптом стало недійсним. Воно дійсне по всій Україні. Проблема в тому, що право єдине для всієї країни, а система його реалізації — різна в кожному місті", — наголошує омбудсман.

Типовий приклад — у Львові. Якщо пенсіонер із районного селища приїжджає до обласного центру на прийом до лікаря, у міському автобусі від нього вимагають місцеву картку "ЛеоКарт".

У чому корінь проблеми

Головна причина полягає у відсутності чіткого механізму компенсації. Коли пільговик користується транспортом в іншому місті, виникає питання: хто саме має відшкодувати вартість поїздки перевізнику — держава, громада за місцем проживання чи місто, куди людина приїхала?

Сьогодні єдиного централізованого рішення немає, тому кожна громада вирішує це питання по-своєму:

Місцеві картки: міста вимагають наявності персоніфікованого електронного квитка, який видають лише жителям громади.

Міжгромадські угоди: окремі ради укладають договори про взаєморозрахунки між собою, але це поодинокі випадки.

Оплата за власний рахунок: у більшості випадків пасажир просто змушений купувати квиток.

В результаті загальнодержавна пільга фактично перетворюється на "місцеву".

"Це не теоретична проблема. До мене вже надходять звернення від пенсіонерів за віком та людей з інвалідністю щодо таких ситуацій у Львові, Чернівцях та Ужгороді. І от саме цю прогалину треба чітко врегулювати, щоб право не залежало від того, у якому місті людина зараз сіла в автобус", — зазначає Дмитро Лубінець.

Як планують вирішити питання

Омбудсман вже звернувся до Львівської, Чернівецької та Ужгородської міських рад, а також до Мінсоцполітики. Проте він наголошує, що вихід із ситуації — системно врегулювати її на законодавчому рівні.

Один із варіантів вирішення запропонований у законопроєкті №5651-2. Документ передбачає зміну самого підходу до організації та оплати пільгового проїзду:

"Якщо пояснити просто: людина не повинна думати, у якому місті вона перебуває, яка там потрібна транспортна картка і хто має оплачувати її поїздку. Вона має підтвердити своє право на пільгу — і скористатися нею. А далі вже має працювати система: поїздка фіксується, а кошти за неї мають бути компенсовані перевізнику за визначеним механізмом", — підкреслює омбудсман.

Головна мета змін — прив’язати пільгу до людини, а не до конкретної транспортної картки чи громади.

"Бо посвідчення пільговика не має “території дії”. Так само не повинно бути територіальних меж у прав людини", — резюмує Дмитро Лубінець.

Читайте також: Потяги з майбутнього, або Коли Львів матиме пряме сполучення з Європою

Нагадаємо, у громадському транспорті Львівської громади безоплатний проїзд для більшості пільговиків діє виключно за умови валідації персональної картки "ЛеоКарт". За паперовими посвідченнями безкоштовно їздити у Львові можуть лише учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. Для пенсіонерів за віком з інших громад безкоштовний проїзд у місті залишається недоступним, адже пільгові «ЛеоКарт» їм не видають, а компенсації між громадами наразі не узгоджені.