56-річна Лідія Сафіна із села Бірки, що біля Львова, вишивала сорочки на замовлення для одного із львівських магазинів. Однак, коли почався карантин і магазин закрився, вона вирішила шити і вишивати власноруч захисні маски. Насамперед через те, що на початку епідемії одноразову медичну маску в аптеках годі було купити, а ще тому, що дуже любить вишивку гладдю.

«Я ще на випускний у школі пошила собі сукню, потім займалася швейною справою, то ж маю величезний запас тканини. На карантині я залізла у свою скриню і почала шити маски з тканин, що були. Тоді роздарувала понад сотню масок – продавцям в магазині, медикам в амбулаторії, знайомим», – поділилася Лідія Сафіна.

Тепер вона їх продає, шиє на замовлення, але за чисто символічну ціну, щоб закупити ту ж резинку, нитки. Пані Ліда використовує тільки натуральні тканини – ситець, бязь, батист. Каже, що пошиті нею маски нічим не поступаються простим медичним. Тим паче, що чимало людей заношують медичні маски до сіро-буро-малинового кольору.

«Пошиті маски можна перепрати, пропрасувати і знову одягати. Більшість населення, власне, і ходить зараз у таких», – розповідає Лідія Сафіна.

Швачка підбирає різноманітні рослинні орнаменти та оригінальні рисунки. До прикладу, для бібліотекарів – це сова із книгою.

Вона вже пошила понад три сотні масок. Каже, що у магазинах по сто гривень продають маски із частинкою машинної вишивки, де участь людини є мінімальною.

Пані Ліда є інженером-технологом швейного виробництва. У 1986 році закінчила університет технології дизайну у Києві, працювала на виробництві у Кишеневі, потім у школі в Соснівці викладала швейну справу. Переїхала у Бірки 16 років тому, після чого зайнялася дітьми. Деякий час шила дитячі костюми для танців. Останні кілька років взялася за вишивку гладдю.

Христина Гогольї

Фото Лідії Сафіни