У Бориславі на Львівщині є місця, де історія не переривається століттями. Одне з них — храм Вознесіння Господнього на Потоці. Про церкву тут згадують ще у 1507 році, тож духовне життя на цій локації триває вже понад пів тисячоліття, йдеться на сторінці "Борислав".
Читайте також: "Це вже не музейна "консерва". Роман Зілінко про нове життя Шевченківського гаю і мистецькі тусовки Львова у 90-х
Спершу це була дерев’яна святиня — її звели у 1767 році. Вона простояла понад століття, поруч із двоярусною дзвіницею, поки у другій половині ХІХ століття громада не вирішила будувати мурований храм. У липні 1863 року за ініціативи пароха Ігнатія Максимовича розпочали роботи, які завершили за шість років. Уже в 1872-му церкву урочисто освятили — з іконостасом і розписами.
На початку ХХ століття храм став значно більшим, ніж просто місце богослужінь. Тут формувалося громадське життя Борислава. Саме в цей час у церкві з’являються символічні таблиці — на честь Маркіяна Шашкевича та з написом "Українська молодь Христові", що відображало дух часу і активність молоді.
Із цим місцем пов’язані відомі постаті — від церковних діячів до письменників і науковців. Тут перетиналися духовне і культурне життя міста.
Драматичні сторінки не оминули храм. У 1944–1945 роках тут служив о. Віталій Байрак — священник, якого згодом репресувала радянська влада. Після ліквідації УГКЦ у 1946 році святиню передали Російській православній церкві, і лише у 1990-му вона повернулася до своєї громади.
Читайте також: Храм на Знесінні у Львові відзначає сто років від заснування парафії. Що про нього відомо.
Попри зміни влади, війни і заборони, церква на Потоці не зникла. Її ремонтували, доглядали і зберігали — зокрема у 1970-х і вже в незалежній Україні.
Нагадаємо, що в Шевченківському гаю у Львові зберігають у дають друге життя давнім хатинкам з різних куточків країни. Твоє місто поспілкувалося із завідувачем відділу виставкової роботи скансену, істориком мистецтва, іконописцем і куратором виставкових проєктів Романом Зілінком про Музей народної архітектури і побуту імені Климентія Шептицького, про львівські мистецькі тусовки 90-х, конкуренцію в мистецькому середовищі Львова і феномен сучасного іконопису. Читайте тут.
