"Тобі не треба цього бачити": 65% жінок в Україні позбавляють права в пологовому попрощатися з померлим немовлям

Майже 80% українок у лікарнях не отримують допомоги психолога після смерті немовляти чи викидня. Що виявило масштабне опитування.

71% українських матерів не знають, що мають право попрощатися зі померлою у пологовому дитиною / фото ілюстративне

сьогодні о 13:13

В Україні понад 65% жінок, які пережили перинатальну втрату, не мали змоги побачити свою дитину та попрощатися з нею, а майже 80% не отримали психологічної підтримки в лікарні. Про це свідчать результати масштабного дослідження ГО "Безпечне народження". В Україні досі відсутній єдиний національний стандарт супроводу родин у разі смерті дитини під час вагітності чи пологів, тому допомога залежить лише від конкретного закладу. Чому виникла ця проблема та що має змінитися в системі охорони здоров'я — у матеріалі "Твого міста".

15 жовтня у світі відзначають День обізнаності про перинатальну втрату (BabyLoss Awareness Day). Загалом жовтень є місяцем, коли суспільство звертає увагу на проблему дитячої смертності та втрат під час вагітності — від внутрішньоутробної й спонтанних викиднів до неонатальної смерті та синдрому раптової дитячої смерті.

Громадська організація "Безпечне народження" оприлюднила масштабне аналітичне дослідження "Викидні, мертвонародження та смерть новонароджених: досвід сімей у медичних закладах України". Сумна статистика та свідчення батьків показують, що в Україні тема перинатальної втрати досі залишається табуйованою, а допомога родинам критично залежить від конкретного медичного закладу.

Що показало дослідження: ключові цифри та проблеми

У березні–травні 2026 року було проведене змішане дослідження, яке охопило кількісні та якісні методи. До нього увійшли анкети 516 жінок, які пережили перинатальну втрату у 2021–2026 роках, 308 медичних працівників/-ць, а також серія глибинних та експертних інтерв’ю.

Результати виявили глибокі системні прогалини у супроводі таких сімей:

Відсутність контакту та прощання: 65,7% опитаних жінок після втрати не мали контакту зі своєю дитиною. Серед них 36,9% зазначили, що їм узагалі не пропонували такої можливості, а 28,7% — що медики прямо чи опосередковано відмовляли їх. Загалом 71% респонденток не отримали жодних пояснень про можливості побачити дитину, попрощатися з нею чи створити пам’ятні речі.

Брак психологічної допомоги: 78,2% опитаних жінок у медичному закладі після втрати не запропонували консультацію психолога чи психотерапевта, хоча серед них 63,6% відверто потребували такої підтримки.

Соціальна невидимість та знецінення: 57,6% учасниць стикалися з нерозумінням або знеціненням свого способу горювання, 54,5% — з уникненням розмов про померлу дитину, а 46,8% чули від оточення, що мають "швидше забути" пережите.

"Я так сильно просила, щоб мені показали. Все, що я встигла побачити, коли вони забирали, — просто от таку маленьку руку. І я пам’ятаю, там навіть нігті були. І я кажу: “Покажіть, будь ласка, покажіть, просто покажіть”. А вони кажуть: “Тобі не треба цього бачити. Для чого воно тобі треба? У тебе вже є дитина, все нормально”", — розповіла одна з учасниць дослідження.

Окремою болючою проблемою залишається відсутність чіткої процедури передачі тіла або останків дитини для поховання у випадках ранніх втрат (до 22 тижнів вагітності), коли жінкам часто відмовляють через формальні критерії ваги.

Що каже офіційна статистика МОЗ за 2025 рік

За офіційними даними Міністерства охорони здоров'я України (на підконтрольних уряду територіях) за 2025 рік:

159 147 дітей народилися живими;

930 дітей народилися мертвими;

353 дитини померли протягом перших 28 діб життя (у неонатальному періоді);

481 дитина померла у віці від 28 діб до одного року (постнеонатальний період);

Зафіксовано 3 208 самовільних переривань вагітності до 22 тижнів.

Готовність медичної спільноти до змін

Важливим висновком дослідження є те, що самі медики усвідомлюють проблему. Зокрема, 76,7% опитаних працівників сфери охорони здоров'я назвали відсутність чітких стандартів однією з ключових перешкод, а 80,6% повністю підтримують запровадження національних стандартів супроводу у переживанні перинатальної втрати. Більшість також вважає корисним практичний чеклист дій для подібних ситуацій.

"Єдиний стандарт означає, що право на гідний супровід не залежатиме від того, у який заклад та до яких лікарів потрапила жінка. Наше дослідження показало, що цього потребують і батьки, і самі медики. Наше завдання — перетворити цей запит на конкретний протокол", — наголошує Вікторія Лучка, голова ГО "Безпечне народження" та співавторка дослідження.

Що має змінитися

Авторки дослідження наголошують на необхідності розробки та впровадження єдиного національного стандарту, який охоплюватиме:

Чутливу комунікацію під час повідомлення трагічних новин.

Забезпечення реалізації права батьків на контакт із померлою дитиною, створення пам'ятних речей та прощання.

Гарантований доступ до професійної психологічної та інформаційної допомоги.

Унормування процедур підтримки лактації, поховання (зокрема для термінів до 22 тижнів) та подальшого супроводу родини після виписки з лікарні.

Фахівці наголошують, якщо ви або ваші близькі стикнулися з перинатальною втратою, пам’ятайте: ваше горе має право бути, незалежно від терміну вагітності та часу, що минув.

Читайте також: Сьогодні у Львові вшанують пам’ять дітей, які померли під час вагітності чи після народження

Нагадаємо, "Твоє місто" писало, що співачка та волонтерка Ірина Федишин втратила дитину та перебуває у важкому стані. Згодом чоловік та продюсер виконавиці Віталій Човник поділився подробицями трагедії, яка сталася у їхній родині.