Міський голова міста Борислава, що на Львівщині, Ігор Яворський не рекомендує працівникам сфери обслуговування та соціальним працівникам надавати послуги внутрішньопереміщеним особам мовою окупанта, а виключно державною – українською. Про це він повідомив у коментарі Тvoemisto.tv.
За його словами, у Бориславській громаді уже прийняли близько 5,5 тисяч громадян з інших областей, з них 750 перебувають у закладах освіти. Більшість внутрішньо переміщених людей поводяться як справжні громадяни України – їм складно, але переходять на українську. Водночас є категорія людей, які принципово не хочуть цього робити. Кажуть, що не розуміють і не збираються переходити.
Читайте також: «Не бійтесь помилятись, заглядати у словник». Поради мовного омбудсмена, як перейти на українську
«Останньою краплею стало те, що одна внутрішньо переміщена особа демонстративно почала говорила, що не розуміє української і не збирається. Казала – «что ваш язик какойто смешной» і попросила перекладача. Як можна не розуміти мови тієї країни, в якій самі ж проживають? Якщо б це були іноземні громадяни, то інша річ, але щодо українців – це перебір, не припустимо», – каже міський голова Борислава.
Ігор Яворський рекомендує у своїй громаді спілкуватися із переселенцями виключно українською мовою. Найперше, це стосується посадових осіб з органів місцевого самоврядування, працівників управління соціального захисту, які займаються поселенням і надають допомогу, а також тих, хто займається видачею гуманітарної допомоги та працівників закладів харчування.
Читайте також: Мій перехід на українську, або Чому витіснити російську зі свого «я» не так вже й просто
«Між собою ці люди спілкуються російською, але у бориславських міських громадських установах все ж просимо говорити рідною українською мовою», – зазначив Ігор Яворський і додав, що привчати переселенців до того, що в Україні варто розмовляти рідною державною мовою варто у всіх громадах.
Для тих, хто до того розмовляв російською, а тепер хоче перейти на українську мову, у Бориславі ще півтора місяці тому організували мовні курси. Вони працюють у місцевих установах освіти, де навчання проходить чимало людей різного віку.
Нагадаємо, що історії тих, хто не хоче розмовляти однією мовою з окупантом та перешов на українську, читайте за посиланням.
Ольга Шведа
