Процес усиновлення складається з багатьох етапів, і кожен з них передбачає перелік вимог до кандидатів на роль батьків. Прийняти в сім’ю дитину, позбавлену батьківського піклування, – рішучий крок. Часто люди, які хотіли б усиновити, відкладають таку можливість не лише через страхи й невпевненість, але й через незнання порядку всиновлення чи створення інших сімейних форм виховання.
Одним з напрямків роботи Благодійного фонду «Рідні» у співпраці з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) є надання психологічних та юридичних консультацій щодо всиновлення. Тут уже понад 10 років допомагають дітям знайти люблячі родини, підтримують сім’ї в складних життєвих обставинах і організовують навчання для фахівців.
Журналісти Тvoemisto.tv з’ясували, що важливо знати про етапи усиновлення: від подання документів до прийняття дитини в сім’ю.
Гідність, радість, безпека
Для кожної дитини важливим є безпечний простір, де вона відчуватиме любов і підтримку. Вочевидь, сімейні форми виховання дають для його створення більше можливостей, аніж інституційні заклади, наприклад, інтернати. Однією з форм виховання є всиновлення, тобто прийняття дитини в сім’ю на правах рідної доньки чи сина.
Усиновлення потребує значної підготовки. Ідеться не лише про збір потрібних документів, але й про психологічні консультації для майбутніх батьків. Такі консультації можуть були гарним початком на цьому шляху. За словами психологині БФ «Рідні» Олесі Верман, такі розмови допоможуть зрозуміти мотивацію людей, спростувати міфи, розвіяти сумніви, якщо вони є.
Читайте також: Коли ти на правильному шляху, то все виходить. Історія Ірини Заремби - мами восьмирічного хлопчика
Між готовністю та неготовністю потенційних батьків до усиновлення дуже тонка межа. Інколи їм самим складно визначитися, чи справді впораються.
«Про готовність свідчить власний накопичений ресурс, яким готові ділитись подружжя або ж один усиновитель, однакове прагнення та мотивація пари (чоловіка та дружини) взяти дитину, підтримка інших членів сім’ї (дітей, бабусь, дідусів). Неправдива мотивація, вирішення чи задоволення амбіцій чи проблем, як-от втримання у сім’ї чоловіка, передання власної справи чи бізнесу, неможливість народити дітей, радше вказують на неготовність до всиновлення. У батьків має бути усвідомлення, що це важливе рішення і воно назавжди», – пояснює Олеся Верман.
Олеся Верман, психологиня БФ «Рідні»
За словами психологині, люди, які хочуть усиновити дитину, звертаються до психологів благодійного фонду з різними питаннями, наприклад, чи можуть гени дитини проявитись у майбутньому, чи можливо, щоб діти ніколи не зустрілися й не спілкувалися з біологічними батьками; чи зможуть вони полюбити всиновлену дитину. Зустрічей з психологом на етапах усиновлення та перед прийняттям рішення може бути кілька. Головне – не поспішати.
«Що стосується генів, то дитина розвивається, враховуючи біологію, психологію та соціальне середовище. Ці три складові взаємопов’язані. Ми приходимо у цей світ із чимось закладеним, з певними особистісними рисами, але є вплив соціуму, родинні сценарії, оточення. Відтак, з підтримкою фахівців, створюючи для дитини любляче, безпечне та розвивальне середовище, наслідки будь-яких негативних проявів можна коригувати. Місія всиновлення – прийняти, полюбити дитину, змінити її долю та розірвати коло сирітства», – додає Олеся Верман.
Окрім того, людям, які хочуть усиновити дитину, важливо відчувати підтримку родичів, друзів, таких же батьків, як вони.
Вагому роль відіграє знайомство з дитиною. Очікувати, що одразу відчуєте безумовну любов, і розчаровуватися, якщо цього не відбулося, не варто. Інколи зародження любові між майбутніми батьками й сином чи донькою відбувається дуже поступово. За словами психологині, не варто квапити дитину, тиснути на неї. У таких трепетних і чуттєвих взаєминах потрібен час. Треба навчитися терпеливості й розуміння.
Під час першої зустрічі важливо звертати увагу на деталі. Наприклад, не слід використовувати різкі парфуми й одягати надто яскравий одяг. Також Олеся Верман радить заздалегідь дізнатися про дитину якомога більше – так ви зможете спробувати пограти в її улюблені ігри, поговорити про те, що їй подобається. Можете взяти з собою світлини своєї сім’ї чи іграшку, яка може стати перехідним об'єктом, місточком для встановлення контакту.
«Умійте давати раду власним емоціям та намагайтесь взаємодіяти з дитиною на одному з нею рівні. Наприклад, якщо вона менша, то станьте навколішки й пограйтесь з нею», – каже психологиня.
Не можна давати дітям обіцянок, які не зможете виконати. Серед табу «я до тебе прийду завтра» чи «я тебе завтра заберу». На першій зустрічі не треба дозволяти називати себе мамою чи татом. Коли діти з інституційних закладів так роблять, це свідчить не так про любов і прив’язаність, як про незадоволену потребу і завчений поведінковий сценарій.
Після прийому дитини в сім’ю її слід поступово ознайомлювати з правилами та звичками, які цій сім’ї притаманні. Варто обговорити, де місце для її речей, де вона сидітиме за столом, чи мають члени родини свої улюблені речі, наприклад, горнятко, яке постійно використовують. Усе має відбуватися без натиску. Дозвольте дитині спокійно звикнути до нової домівки та родичів. Не влаштовуйте гучних і багатолюдних святкувань, допоки дитина не почне почуватися комфортно й готовою для нових знайомств. Адаптація, за словами Олесі Верман, може тривати навіть до року.
Читайте також: «Без кризових моментів не обійшлося», – Ірина Заремба про прийняття в родину восьмирічного хлопчика
«Гідність, радість і безпека – ключові гасла у стосунках з дитиною. Коли ми даємо безпеку, любов, безумовне сприйняття, можливість радіти, бути автономним, уміємо на рівних спілкуватись з дитиною, тоді й формуватиметься ідентичність. Діти мають право помилятись, тому чого б вони не зробили, треба завжди бути на їхньому боці, а потім спільно все обговорити. Батькам важливо бути для своїх дітей прикладом, незалежно від того, біологічні вони чи всиновлені», – зазначає Олеся Верман.
Дізнатись більше про психологічні та юридичні аспекти усиновлення, а також отримати консультацію щодо сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можна зателефонувавши за гарячу лінію благодійного фонду «Рідні» за номером 0 800 300 484.
Матеріал опубліковано в межах реалізації проєкту Благодійним фондом «Рідні» та Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за підтримки американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і народу Японії.
Партнерська публікація
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
