Нещодавня суперечка у Прилбичах на Львівщині знову загострила давній релігійний конфлікт між парафіянами офіційної громади УГКЦ та прихильниками лефевристського руху, який очолює відлучений від Церкви священник Василь Ковпак. Вони протягом 20 років ділять між собою одну церкву. 25 листопада на сайті Львівської Архиєпархії УГКЦ повторно опублікували звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, яке вперше було адресоване вірянам ще у 2007 році. У ньому застерігають від приєднання до лефевристського руху.

В УГКЦ знову наголосили, що базуючись на офіційних документах Римського Апостольського престолу, Церква нагадує всім вірним, що всі священнодіяння цих священиків і дияконів є незаконними, а самі вони вважаються некатолицькими священнослужителями. За формальне прилучення до схизми монсеньйора Лефевра передбачена кара великої екскомуніки (відлучення від Церкви) (кан. 1437 ККСЦ).

Читайте також: «Захоплення церкви на Львівщині»: що відомо про конфлікт у храмі, який відкрив 20-річну історію протистояння

В Церкві детально пояснюють, як виник цей рух:

Рух Архиєпископа Лефевра виник унаслідок того, що цей владика не зрозумів і не прийняв учення II Ватиканського Собору. Різноманітні спроби зберегти його в єдності католицької Церкви з боку римських архиєреїв виявилися марними..Незважаючи на канонічне попередження, яке 17 червня 1988 року Римський Апостолький Престол надіслав Архиєпископові Лефевру та священникам, вони вчинили акт важкого непослуху Римському Архиєреєві і через це зазнали великого покарання — екскомуніки (відлучення від Церкви).

Зазначені особи здійснили схизматичний вчинок — виявили непослух Римському Архиєреєві в одному з найважливіших питань — єпископських свячень, через які таїнственно передається апостольське наступництво, тобто передання єпископських свячень від апостолів через їхніх наступників усім єпископам.

Відповідаючи на цей схизматичний акт, Конгрегація для єпископів декретом «Dominus Marcellus Lefebvre» від 1 липня 1988 року (ОR 3.7.1988, р. 1) проголосила кару екскомуніки Архиєпископові Лефевру та чотирьом священникам.

Згодом Святіший Отець Іван Павло II Папа Римський у своєму Апостольському листі «Божа Церква» (Ecclesia Dei) від 2 липня 1988 року звернувся до Церкви з такими словами: «… У ситуації, що склалася, почуваюся зобов’язаним повідомити всім вірним католикам окремі аспекти, що їх особливим чином підкреслює ця сумна обставина… понад все бажаю звернутися до всіх з урочистим і водночас зворушливим закликом, закликом батьківським і братнім, до всіх тих, що ще досі у різний спосіб пов’язані з рухом Архиєпископа Лефевра, залишитися з’єднаними з Вікарієм Христа в єдності Католицької Церкви та жодним способом не підтримували цей рух.

Ніхто не повинен бути несвідомим того, що формальне прилучення до схизми є великою образою Бога та спричинює покарання екскомунікою, як це встановлює Церковне право…». Варто зауважити, що згадане відлучення від Церкви, до якого вдався світлої пам’яті Папа Римський Іван Павло II, не було скасоване і є чинним до сьогодні.

В Україні лефевристський рух почав поширюватися на початку 90-х років минулого століття. Цей схизматичний рух очолили священики Любомир Гаєвський і Василь Ковпак, які таємно зустрічалися в Польщі з екскомунікованим священником Бернардом Феллє та визнали його своїм церковним ієрархом і духовним провідником.

У листопаді 2000 року Найвищий настоятель лефевристського руху Бернард Фейє заснував у Львові семінарію Непорочного Серця Матері Божої Фатімської для візантійських кандидатів на священство та священицьку спільноту Братство священномученика Йосафата. Першим настоятелем Братства на 7-річний термін було обрано священика Василя Ковпака, а асистентом Любомира Гаєвського.

Відносна стриманість у діях цього руху на початку 2000 року була пов’язана з тим, що ці священники, проживаючи у своїх парафіях, змогли оманою переконати значну кількість вірних захопити парафіяльні храми й прилеглі приміщення. Зовнішні вияви цього руху спричинили появу 4 січня 1999 року ОСТОРОГИ, а 13 березня 2000 року ЗАЯВИ Глави нашої Церкви із роз’ясненням щодо лефевристського руху.

У семінарії Непорочного Серця Матері Божої Фатімської екскомунікований єпископ Бернард Тіссе де Маляре висвятив на священика Володимира Вознюка (2003 рік) та на дияконів Стефана Рожака й Мирона Гнипа (2006 рік). Відтак 21 листопада 2006 року, на свято Архистратига Михаїла, у Варшаві в каплиці лефевристів єпископ Ричард Вільямсон, якого Папа Римський Іван Павло ІІ відлучив від Церкви, здійснив свячення семи дияконів та двох священиків. Сьогодні вони, видаючи себе за священнослужителів УГКЦ, вводять в оману вірних, згадуючи на Літургіях Святішого Отця й Блаженнішого, хоч послуху до них не виявляють, незаконно проповідують у греко-католицьких парафіях, підбурюють вірних проти церковної влади, породжуючи розколи й масові заворушення. Мета їхніх дій є очевидною: створити й поширити в Українській Греко-Католицькій Церкві лефевристський рух та приготувати місце служіння для інших своїх семінаристів, які очікують на свячення від екскомунікованих єпископів.

Ми, Отці Синоду, повторюємо слова Святішого Отця Івана Павла II Папи Римського зі сподіванням на допомогу Святого Духа для тих вірних і священиків, які через незнання підтримують схизматичний лефевристський рух і пропонують його як взірець для наслідування».

Нагадаємо, що напередодні на сайті Львівської Архиєпархії УГКЦ з’явились імена шести священників із Львівщини, які відлучені від церкви.

«Твоє місто» розбиралось докладніше, що відбувається у Прилбичах і чому експерти кажуть, що «ковпаківці» мають ознаки секти. Читайте тут.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.