Сьогодні, 29 червня, львів’яни та гості міста відзначають престольний празник однієї з найдавніших святинь Личаківського району — Церкви святих апостолів Петра і Павла (вул. Личаківська, 82а).
Цей храм — не просто духовний осередок, а справжній свідок бурхливої історії Львова, що бачив козацьку облогу, австрійські реформи та став епіцентром відновлення української автокефалії наприкінці XX століття. Личаківська районна адміністрація та історики нагадують: за лаконічним бароковим фасадом ховаються століття таємниць.
Від придорожньої каплиці до оборонного форпосту
Точної сили-силенної документів про дату заснування церкви не збереглося, проте перша письмова згадка про неї сягає осені 1648 року. Під час облоги Львова військами Богдана Хмельницького саме тут, на Глинянському шляху (сучасна Личаківська), розгорнулися історичні події.
Львівський лавник Самійло Кушевич у своєму листі від 13 жовтня 1648 року описував подорож львівської делегації на переговори з гетьманом:
"…їхали наші посли через саме згоріле передмістя. Відразу ж від міської хвіртки аж до шляха за костелом св. Петра ліворуч якого розташувалася величезна купа татар, а праворуч жив у господі Хмельницький разом з Тугай-Беєм…"
За даними видатного історика Івана Крип’якевича, до 1660 року на цьому місці постала мурована придорожня каплиця в стилі бароко. Дослідники припускають, що храм від самого початку мав оборонний характер. Східне передмістя Львова регулярно потерпало від набігів татар, тому споруду звели міцною: вікна розташовувалися на висоті аж 6 метрів над землею і мали залізні ґрати, а вхід захищали обкуті залізом двері, обшивка яких частково збереглася й донині.
Зміна конфесій та австрійський "погром" монастирів
За свою багатовікову історію храм неодноразово змінював господарів та юрисдикцію:
До середини XVIII століття: Найімовірніше, храм обслуговував місцеве православне населення ("русинів"), яке переважало на Личакові.
1750–1788 роки: Храм передали римо-католицькому Ордену Отців Паулінів. Ченці навіть розбудували навколо масштабний П-подібний монастир. Проте у 1786 році австрійський імператор Йосиф II своїм декретом ліквідував орден, а новозбудовані келії згодом розібрали.
Кінець XVIII століття: Церкву передали Українській греко-католицькій церкві (УГКЦ). Цікаво, що наприкінці XIX століття (у 1887–1891 роках) адміністратором парафії був отець-доктор Петро Крип’якевич — батько майбутнього видатного історика Івана Крип’якевича.
Колиска автокефалії та новітня історія
У новітній історії України церква Петра і Павла посідає особливе місце. Саме тут 19 серпня 1989 року тогочасний настоятель протоієрей Володимир Ярема першим в Україні оголосив про перехід парафії до Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Згодом Володимир Ярема став Патріархом УАПЦ під іменем Димитрій. Сьогодні він, разом із іншим визначним духовним діячем — єпископом Петром Білянським (який чимало доклався до відновлення храму у XVIII ст.), спочиває на церковному подвір’ї.
З 15 грудня 2018 року, після Об'єднавчого собору, храм перебуває під юрисдикцією Православної церкви України (ПЦУ).
На що звернути увагу, завітавши до храму
Архітектурний силует: Сучасний притвор із триярусною дзвіницею був добудований у 1798 року за проєктом відомого архітектора Клеменса Фесінґера.
Спадщина Луки Долинського: У нішах притвору свого часу створив фрески видатний художник Лука Долинський (наразі вони затерті пізнішими нашаруваннями).
Скульптура святого Петра: Праворуч від входу височіє фігура апостола Петра, виготовлена у 1865–1870 роках відомим майстром Абелем Марією Пер'є в майстерні Шімзерів.
Читайте також: Храм у центрі Львова, під яким лежить “інше” місто
Нагадаємо, сьогодні церква святих апостолів Петра і Павла залишається не лише архітектурною окрасою Личакова, а й живим літописом Львова, який єднає покоління навколо спільних цінностей та пам'яті про минуле.
