Після пам’ятних заходів до річниці Волинської трагедії за участі президента країни Кароля Навроцького розгорівся скандал. Причиною стало те, що під час офіційних урочистостей у селі Радруж Підкарпатського воєводства частину українських поховань на місцевому цвинтарі закрили маскувальними сітками.

Як відомо, 11 липня, Кароль Навроцький прибув до села Радруж у Підкарпатському воєводстві, де взяв участь у заходах до роковин Волинської трагедії. Урочистості відбувалися біля греко-католицької церкви святої Параскеви XVII століття, яка розташована на території старого українського цвинтаря. Втім, після оприлюднення фотографій із заходу, українські історики звернули увагу на об’єкти на задньому плані, накриті військовими маскувальними сітками. Згодом з’ясувалося, що під ними перебували хрести українських могил.

На ситуацію відреагував історик та депутат Володимир В'ятрович на своїй фейсбук сторінці:

Після оприлюднення цього допису, польський історик Пьотр Зубовський зазначив, що реставраційні роботи над українськими нагробками проводить Музей пограниччя в Любачеві з 2016 року. У Радружі близько 500 надгробків, з яких наразі реставрували 300, а ще 43 будуть відреставровані цього року.

Що заявляють українські дослідники

Хоч і повідомляють, що роботи над реставрацією старішої частини цвинтаря ще не завершені, у соцмережах спалахнула хвиля обурення. Зокрема, на ситуацію звернули увагу представники проєкту "Україна Інкогніта". У дописі на сторінці громадська організація зазначила, що місце проведення заходу було обране невипадково.

Натомість, після від'їзду офіційної делегації місце проведення заходу відвідав польський дослідник Томаш Бартецький. Опубліковані ним фотографії підтвердили, що під маскувальними сітками справді були розташовані хрести та надгробки українського цвинтаря.

"Верх цинізму": реакція засновника "Україна Інкогніта"

Своє обурення ситуацією висловив засновник проєкту "Україна Інкогніта" Роман Маленко. У дописі в соцмережах він розкритикував проведення пам’ятних заходів на території старого українського цвинтаря в Радружі та приховування частини поховань під маскувальними сітками. На його думку, особливо суперечливим є те, що захід відбувався в селі, яке до Другої світової війни було переважно українським, а його корінне населення згодом зазнало депортацій. Маленко назвав такі дії неповагою до пам’яті українців, які жили на цих землях.

Дискусія про історичну пам’ять

Скандал у Радружі викликав жваве обговорення не лише у колах істориків, а й серед користувачів. Багато коментаторів звернули увагу не лише на сам факт приховування українських могил під маскувальними сітками, а й на ширший історичний контекст польсько-українських відносин.

Одним із найпоширеніших став допис користувача Facebook, який веде сторінку під іменем Джон Сміт. Він поставив під сумнів саме визначення подій на Волині як "трагедії", назвавши їх частиною ширшого польсько-українського конфлікту першої половини ХХ століття. Автор також стверджував, що причини міжетнічного протистояння слід шукати в політиці Другої Речі Посполитої щодо українського населення та в соціальній нерівності між переселеними польськими осадниками й місцевими українцями.

Чимало дописів стосувалися і післявоєнних депортацій українців із Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя у 1944–1947 роках. Автори наголошували, що ці події також залишаються болючою сторінкою історії для українського суспільства, однак часто опиняються поза увагою польського історичного наративу.

Окремо в дискусії згадували події так званої пацифікації 1930 року, коли польська влада проводила каральні акції проти українського населення та громадських організацій у Галичині.

Контекст

Після обрання президентом Польщі Кароля Навроцького питання історичної пам’яті останнім часом знову опинилося в центрі польсько-українських відносин. Тема Волинської трагедії стала однією з ключових у його публічних виступах. Під час урочистостей у Радружі польський президент розкритикував прихильників бандерівської ідеології та тих, хто використовує її символіку, закликавши до чіткого засудження злочинів проти цивільного населення.

Водночас в Україні дедалі частіше лунають заклики говорити не лише про Волинь, а й про інші сторінки спільної історії — політику полонізації, пацифікацію українського населення, діяльність Армії Крайової, післявоєнні депортації та операцію "Вісла".

Попри суперечки навколо історичної пам’яті, Київ і Варшава останніми роками намагалися відновити діалог щодо складних історичних питань. Зокрема, сторони погодили проведення пошукових та ексгумаційних робіт на місцях поховань жертв конфліктів ХХ століття. Однак інцидент у Радружі показав, що навіть символічні жести, пов’язані з місцями пам’яті, можуть швидко перетворюватися на предмет міжнародної дискусії та загострювати давні історичні суперечки.

Наразі офіційних пояснень щодо того, чому українські поховання були накриті маскувальними сітками під час урочистостей, польська сторона не оприлюднила.

Нагадаємо, що  на початку липня між Києвом і Варшавою загострилася дискусія довкола історичної пам’яті після рішення присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". У відповідь прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що очікує від України "першого кроку" та "чіткого сигналу" для зниження напруги у двосторонніх відносинах.

Тоді ж Туск повідомив, що отримав листа від третього президента України Віктора Ющенка із закликом спільно працювати над осмисленням складних сторінок історії та не дозволити минулому визначати майбутнє українсько-польських відносин.