Ми публікуємо скорочений варіант, повний текст – на сайті DW.
- Письменник підкреслив, що, хоча юридично Україна перестала бути частиною Радянського Союзу понад 20 років тому, фактично вона досі бореться за "право на вихід". Андрухович вважає: "За ці 23 роки на пострадянському просторі не був вирішений жоден конфлікт. Мало того: найбільша і найвпливовіша країна цього простору, яка повинна була б прагнути примирення, робить все, щоб розпалювати війни, вона безперервно їх організовує".
- За словами Андруховича, протягом цього часу українці дійшли твердого переконання, що найкращий для них шлях - шлях у Європу, європейський вектор. Але при цьому сьогодні в України та Європи, стверджує письменник, навряд чи залишилися точки дотику. Європа перетворилася в "зону благополуччя, комфорту і безпеки, занадто захищену, занадто врегульовану". У той же час Україна стала "зоною смерті і звірств". Тепер на Заході країна асоціюється не тільки з "Чорнобилем і повіями". До цих стереотипів, вважає Андрухович, додалися смерть, війна, біженці, страждання, катування, фашизм і праві радикали.
- У розмовах про події німецькі друзі письменника безперервно його виправляли – "терпляче, як дорослі дитину", додав український письменник. Якщо він говорив, що в Україні вирує війна, співрозмовники розмірковували про "кризу". Коли називав російського президента ворогом, вони говорили про "партнера". "З численних розмов на Заході і, насамперед, у Західній Європі витікає, що нас не просто не розуміють, гірше – нас навіть не намагаються зрозуміти", - гірко зауважив Юрій Андрухович.
- Він занадто часто зустрічав людей, які підтримують Путіна, підкреслив Андрухович. "Залишається відкритим болюче питання, чому миролюбній, політкоректній Європі агресор здається ближчим та зрозумілішим, ніж жертва його агресії. У мене є підозра: ЄС боїться України, - припустив письменник. - Євросоюзу і без України було нелегко, а тепер ще й ця провальна держава зі своєю поганою кармою. Від такої країни краще триматися на безпечній відстані, думають європейці".
- Українці вийшли на Майдан, щоб боротися за свободу та рівність. Але "цинічна геополітика" залишила їм лише одне: "захищатися самотужки". Андрухович додав: "Дай Бог, щоб ця самотність не тривала, як у романі Маркеса, сто років. Так довго ми не протримаємося".
