Олесь, 52 роки, музикант, художник. Місце зустрічі: вулиця Івана Франка. Прогулюється з собачкою Лілі.

«Вулиця Івана Яковича для мене є рідною. Тут я прожив більшу частину свого життя. Скажу більше: я її вже навіть відчуваю. Оскільки вона відіграє одну з ключових ролей у транспортному сполученні міста, то життя вулиці починається вже з 5 ранку. Виїжджають трамваї, автівки, утворюються затори. Водії лаються, сигналять. Словом, ви зрозуміли: я – жайворонок (сміється)».

«Мене завжди вабило минуле нашого міста. І так в житті склалося, що я мешкаю на вулиці, яка дихає історією. У цих будинках жили відомі музиканти, письменники, художники. Я сам зараз мешкаю в будинку, в якому колись жив відомий львівський архітектор єврейського походження Саломон Рімер».

«Попри те, що вулиця Івана Франка вважається однією з найзабрудненіших у Львові, я бачу її у яскравих тонах. Тут я в молодості прогулювався з друзями, поспішав на побачення. А ось там ми вечорами співали пісень під гітару. Часом таких справжніх батярських пісень, сороміцьких, що аж вуха в’янули (сміється). Тепер, йдучи до крамциці, кожного дня зустрічаю знайомих, товаришів. Тут всі один одного знають, вітаються, знімають капелюх».

Орест Дрималовський. Фото автора