Джейсон Франциско – американський фотохудожник, фотокритик, есеїст, який чимало років присвятив довгостроковим проектам на тему єврейської історичної пам'яті в Східній Європі та Північній Америці. З 15 липня на площі Арсенальній у Львові функціонуватиме виставка його робіт «Золота Роза». Експозиція Джейсона Франциско є візуальною і текстовою медитацією про час, втрату та пам'ять довкола однієї із найбільш відомих синагог Європи, яка нині опинилася за парканом, відгороджена від світу і людей. Виставка поєднує фотографії, малюнки крейдою та есе.

Чорно-білі фото демонструють сучасний стан будівлі. Малюнки крейдою відображають уявлення та рефлексії про синагогу, яка була тут до Другої світової війни. Проект протиставлятиме суперечливі зустрічі: між уявною та реальною «Золотою Розою». Тим часом персонаж Скорботника, який з'являється в есе, промовляє одночасно голосом автора та знищеної єврейської спільноти, яка жила тут раніше.

Джейсон Франциско називає свою експозицію «демократичною»: відкритою для відвідувачів, критики та ідей. «У Львові мешкає багато різних особистостей, – говорить фотограф, – Головна ідея була в тому, аби зробити виставку у відкритому громадському просторі. Тут зустрічатимуться люди, котрі вже щось раніше чули про «Золоту Розу» й цікавляться цією історією. Також тут проходитимуть ті, хто дізнаватиметься про експозицію вперше. Можливо, траплятимуться люди, які вважатимуть, що це або неважливо, або взагалі недоречно». За словами автора, головна ідея в тому, аби зробити мистецький проект доступним для всіх та вільним для будь-яких інтерпретацій.

Читайте також: «Простір Синагог»: у Львові відновлять єврейський квартал. Фото

Виставити мистецькі роботи на паркані – «в неортодксійному місці в неортодоксійний спосіб» – цікавий експеримент для Джейсона Франциско. Фотограф дуже вдячний Центру міської історії Центрально-Східної Європи та Німецькому товариству інтернаціональної співпраці GIZ за підтримку його ініціативи. «Парадоксальність цього задуму підсилює послання, підкреслює контраст. Сюди не приходитиме «відібрана аудиторія», як у галерею», – пояснює фотограф особливість авторської експозиції.

«Якщо роль істориків – інформувати, то роль митців – допомогти відчути інформацію. Мені б хотілося, щоб завдяки виставці люди не лише ознайомилися з цим простором, а й по-справжньому відчути його», – говорить фотограф. Він зізнається, що вважатиме виставку вдалою, якщо її відвідувачі дізнаються щось особливе про історію реальних людей, які тут жили – історію євреїв у Львові.

Виставка Джейсона Франциско є першою публічною подією серед тих, які супроводжуватимуть проект «Простір Синагог: єврейська історія, спільна спадщина та відповідальність». За його словами, експозиція дасть можливість зануритися в це середовище, відчути його. Розуміння мультикультурного минулого, поєднання єврейського, польського, німецького, досвіду та перетворення його на частину української ідентичності та історії, на думку Джейсона Франциско, є зараз важливим етапом. «Для України після Майдану і в час війни питання ідентичності є нестабільним. Нестабільним у доброму значенні. Українська ідентичність має бути здатна інтегрувати й інтегруватися, поєднувати в собі різноманітність», – говорить він.

Фотограф хоче зробити свій «маленький внесок до цього великого завдання». Паркан, на якому експонуватимуться його роботи, Джейсон Франциско називає «ugly» (тобто «огидний») і додає: «Легко зробити красиву виставку в приємному середовищі, а от зробити щось гарне у просторі конфліктному – не так просто. Це має спонукати людей, які проходитимуть повз, замислитися, дізнатися більше, відчути місце». Джейсона Франциско захоплює така можливість. На його переконання, експозиція на паркані має нагадати про занедбаність цього унікального простору, але водночас і дати надію, що це місце невдовзі зміниться.

Tvoemisto.tv дякує за допомогу з перекладом Софії Дяк, директору Центру міської історії Центрально-Східної Європи.

Спілкувалася Юлія Сабадишина