1. У цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса до Єрусалимського храму.

2. Про подію Стрітення, з нагоди якої встановлено свято, відомо з Євангелія від Луки. Пречиста Богородиця разом з Йосифом Обручником та немовлям прийшла з Вифлеєма до Єрусалимського храму. За законом Мойсея, батьки повинні були приносити в храм для посвячення Богу своїх первістків (перших синів) на сороковий день після народження. При цьому покладалося в подяку Богу принести жертву.

3. Свято Стрітення Господнього було встановлене майже через 500 років після Різдва Христового. У дні царювання імператора Юстиніана в останніх числах жовтня в Константинополі і в околицях відкрилася морова пошесть (чума) і лютувала так сильно, що зрештою вмирало до 10 тисяч осіб щодня. Подекуди вже не було кому ховати померлих. А в Антіохії понад те тривали жахливі землетруси: руйнувалися будинки і церкви, багато людей гинуло під їх руїнами. Одному святому було одкровення, і щойно на другий день лютого (за старим стилем) почали всенічне бдіння з хресним ходом, землетрус припинився. Відразу зупинилася й чума.

4. Стрітення належить до числа Господніх свят, воно присвячене безпосередньо Христові, але за своїм богослужбовим змістом близьке до свят Богородичних. І в давнину розглядалося як свято, присвячене Матері Божій.

5. На іконі свята зображення Христа і Богородиці рівні за своєю значущістю: Богонемовля сидить на руках Богоприїмця Симеона, а той приймає Спасителя, уособлюючи виконаний Старий Завіт. Матір Божа, Яка вийшла на хресний шлях, віддає Свого Сина на порятунок світу.

6. Слов’янське слово «Стрітення» перекладається як «зустріч». Стрітення – це зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.

7. На празник Стрітення, за традицією, вірні посвячують в церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла і очищення.

За матеріалами: orthodoxy.org.ua, risu.org.ua, kolyba.org.ua.