Соціологи називають Львів містом активних громадян, готових брати на себе відповідальність за зміни й діяти, а не сподіватись на те, що влада вирішить усі їхні проблеми. Проте лише висловлювати свою думку, озвучувати побажання та протестувати проти несправедливості не досить: активні громадяни повинні вчитись самоорганізовуватись і поєднувати зусилля. Про те, як це вдається львів’янам і над чим іще варто працювати, говорили учасники дискусії «Місцеві громади та органи самоорганізації населення: виклики чи можливості?», організованої Інститутом лідерства та управління УКУ та Інститутом міста в межах проекту «Громади в ДІЇ».

«Головна проблема полягає в тому, що люди хочуть змін, але не готові долучатись до них самі. Часто кажуть: от ви й робіть, ми вас у всьому підтримуємо, а самі потім долучимось, – говорить Христина Тибінка з Центру дослідження місцевого самоврядування. – Доводиться робити все самому». Вона наводить приклад чоловіка з Майорівки, який вирішив обладнати дитячий майданчик біля будинку, де сусіди залишали свої автомобілі. «Ти починай щось робити», – почув він від сусідів у відповідь на свою пропозицію. «Він вирішив посадити дерева, розклеїв оголошення, але ніхто не прийшов. Тоді він почав працювати сам, і години за дві сусіди почали виходити й допомагати», – розповідає Христина Тибінка.

Юлія Гвоздович, депутатка міської ради, розповідає, як чотири роки тому, ставши мамою, стикнулась із типовою львівською проблемою: з візочком неможливо потрапити ані до крамниці, ані до поліклініки. Вирішила поєднати зусилля з іншими батьками та боротись за доступність громадських місць і закладів. Громадська організація «Батьки в дії» запустила сайт «Львів – місто, дружнє до сімей та дітей». На ньому можна побачити мапу ресторанів і кафе, які мають дитячі зони й дитяче меню, та мапу дитячих майданчиків із фото та можливістю подати скаргу або пропозицію.

«Велика проблема – всі п’ять сотень дитячих майданчиків міста однакові. Навіть коли громадські організації розробляють проекти інклюзивних дитячих просторів, де зможуть бавитись усі діти, батьки кажуть, що їм того не треба – вони хочуть, як вони це називають, “рошенівські” майданчики. Часто люди не знають, як може бути краще, тому їм треба показувати», – каже Юлія Гвоздович. За її словами, зараз на вулиці Зарицьких біля Парку культури споруджують перший не лише у Львові, а й в усій Західній Україні інклюзивний дитячий майданчик.

«Якщо ви взялися за громадську ініціативу, ніхто вам за це відразу не подякує», – попереджає Юрій Танасійчук із громадської організації «Наше право». Його досвід показує, що з сотні учасників установчих зборів ініціативи активними може залишитись двоє-троє. Треба бути готовим до того, що більшість не розуміє доцільності вашого проекту та вважає, що все може залишатись як є. Проте це не має зупиняти ініціативу.

«Наприклад, ми хотіли встановити на подвір’ях шкіл велопарковки. Жоден директор не погодився – знайшли сто відмазок. Ми встановили парковку в одній школі, й за пару тижнів директор зателефонував нам із проханням установити ще дві секції, адже багато дітей почали приїжджати на уроки на велосипеді», – розповідає активіст. І радить не зупинятись на перших перепонах – «бо суспільство не безнадійне, а найгірше – бути диванною сотнею».

Чи завжди, щоб організувати громадянську ініціативу, потрібно реєструвати громадську організацію? Голова об’єднання співвласників багатоквартирного будинку та член ГО «Мотодопомога» Тарас Стогул уважає, що для невеликої інфраструктурної проблеми це не обов’язково: «Якщо ви хочете спорудити дитячий майданчик або зібрати підписи, це можуть зробити й звичайні громадяни. А ось отримати ґрант без юридичної особи – ГО – буде складніше».

Читайте також: Що можна зробити, щоб у центрі Львова жилося краще

Юлія Гвоздович говорить, що їй як депутату легше працювати з зареєстрованими ГО. «Вони мають тяглість ідей, ініціатив, викликають довіру не лише у влади, а й у людей. Я можу зайти на їхню сторінку в інтернеті й переглянути її. Лише члени ГО можуть увійти до складу громадської ради, брати участь у конкурсах. ГО варто створювати для галузевих ініціатив, наприклад, освітніх або культурних», – говорить вона.

Натомість, Юрій Танасійчук рекомендує легалізувати об’єднання громадян тоді, коли команда ініціативи впевнена, що готова йти до мети разом. «Це – своєрідна точка еволюції ГО. Адже організація не є додатком до ідеї, вона має правила, статут, регламент. Її члени беруть на себе певні зобов’язання, зокрема, ухвалювати й виконувати рішення в певному порядку», – пояснює він. За словами модераторки зустрічі Анастасії Загайної, зареєстрованих громадських організацій у Львові понад чотири тисячі, проте беруть участь у конкурсах близько трьох сотень.

Підготувала Ірина Ладика