Підгорецький замок – одна з найвеличніших історичних перлин Західної України, зведена у середині XVII століття. Це архітектурний комплекс, який пережив століття, війни, зміни моди та власників. Реставрувати його планували ще у 2022 році, але не вдалось. Ще тоді були частини замку, які потребували протиаварійних робіт. У коментарі "Твоєму місту" генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького Тарас Возняк запевнив, що замок не на межі руйнації.

Комплекс складається не лише з палацу: це і гетьманський заїзд, і колишній костел Святого Йосифа (нині – Церква Блаженного Миколая Чарнецького та новомучеників УГКЦ). І саме костел став символом системної реставрації: місцеві пам’ятають, у якому аварійному стані він був ще донедавна – із розвалюваними сходами та небезпечною покрівлею. Сьогодні купол, раніше наполовину іржавий, замінений на мідну бляху, а конструкцію відновили.

З початком повномасштабної війни фінансування пам’яток суттєво скоротилося. Із великих державних програм залишилися лише ті, що оплачують найнеобхідніші роботи.

"Ми прийняли рішення, що будемо йти малими кроками. Принаймні ліквідовувати те, що є в аварійному стані. І не сподіватися на державні кошти, а розраховувати і шукати кошти за кордоном, що ми успішно і робимо", – каже Тарас Возняк.

“Частина таких коштів надходить від фонду Polonica Міністерства культури Республіки Польща – не величезні, але достатні, щоб точково вирішувати складні технічні проблеми”, – додає директор галереї.

Зокрема замінюють пошкоджені ділянки муру на равеліні, вирішують питання з терасами та водовідведенням у Підгорецькому замку.

Тарас Возняк розповів, що посаджене колись на терасі дерево спричинило заливання води, після того те місце кілька разів ремонтували, але зараз вдалося остаточно вирішити проблему.

“Одного разу невелике дерево, посаджене прямо на терасі палацу одним із тодішніх його власників, спричинило таке запливання води, що мур почав випучуватися. За три століття це місце ремонтували кілька разів – і лише нині остаточно вирішили проблему за допомогою сучасних гідроізоляційних мембран. Це така робота, яка ніби непомітна, але абсолютно необхідна, і вона робиться", – пояснює він.

Тарас Возняк наголошує, що минулого року у всіх замках галереї, зокрема й у Підгорецькому, модифікували вбиральні під потреби людей з обмеженими можливостями, зокрема тих, які втратили кінцівки. А також зробили доступними під'їзди до замкового комплексу.

Другий поверх у палаці також пережив зміни: старі приміщення, завалені будівельними залишками, стали просторами для виставок сучасного мистецтва – зокрема робіт Влади Ралко, Володимира Буднікова та інших митців.

Проєкти великого масштабу: регулярні сади та центральні осі

“Перед тим, як перейти до нових великих кроків, потрібно підготувати проєктно-кошторисну документацію (ПКД) – дорогий і тривалий процес. Саме тому роботи ведуться поетапно”, - зазначає Тарас Возняк.

Один із стратегічних напрямків – відновлення барокових садів. У радянський час там посадили ряди яблунь, які ніколи не відповідали оригінальній планувальній структурі. Сьогодні стара садиба змінена, і завдання реставраторів — повернути ті регулярні композиції, які свого часу декого захоплювали навіть більше, ніж сам палац.

І хоча частина старих дерев збереглася, сад сьогодні не є таким, яким він був у XVIII столітті.

"Мода, історичні зміни, епохи романтизму – усе це залишило слід на території. Але сьогодні є чіткий намір відновити регулярну вісь від костелу до центральної алеї замку".

Як працює замок

Попри те, що Підгорецький замок щодня приймає туристів, він не фінансується ані з міського, ані з обласного бюджетів. За словами Тараса Возняка, всі кошти від продажу квитків йдуть у спеціальний фонд, використання якого контролюється Міністерством культури. Тобто гроші не покривають зарплати працівників чи великі реставраційні роботи напряму, але дозволяють підтримувати замок у робочому стані і точково вирішувати технічні проблеми.

Щоденна виручка коливається залежно від дня тижня: у будні це кілька тисяч гривень, а у вихідні – десятки тисяч. Наприклад, по суботах Підгорецький замок може заробити понад 58 тисяч гривень, що дозволяє оплачувати частину витрат і підтримувати об’єкти галереї.

Державна модель і приватизація

У Європі приватна особа може брати історичний об’єкт, реставрувати його та використовувати в комерційних цілях. Але Тарас Возняк вважає, що Україна до цього "ще не дозріла".

"У нас це закінчується мародерством, так як було свого часу у Новому Роздолі. Повноцінна приватизація великих об’єктів – це ще не наш шлях. Для об’єктів такого масштабу, як Підгорецький, Жовківський, Олеський чи Золочівський замки, потрібно сотні мільйонів євро для повного відновлення – і це не під силу ані окремим меценатам, ані дрібним інвесторам", – каже очільник галереї.

До слова, у 2024 році "Твоє місто" дізналось, що реставрація такого об'єкта мала би бути комплексною. Площа замку понад 3000 м2. Пам’ятку планували реставрувати у 2022 році, однак через початок повномасштабного вторгнення цього не сталося.

«У 2022 році мала бути реставрація Підгорецького замку. Ми пройшли перший етап програми «Велике будівництво», де були реалізовані костел у Підгірцях, частково – Олесько (монастирський комплекс, де є фондосховище) і частина замку у Жовкві. На кінець 2021 року ми виготовили 5 науково-проєктних документацій, які мали бути у 2022 році втілені в життя, але початок повномасштабної війни не дав це зробити».

Об'єкти галереї фінансуються з державного бюджету, власником пам’ятки є держава, а саме – Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, а опікується нею на підставі права оперативного управління Львівська національно галерея мистецтв імені Б.Г. Возницького.

Історична довідка

Підгорецький замок – архітектурна пам’ятка XVII століття, зведений як резиденція родини Потоцьких у стилі пізнього ренесансу з елементами бароко. Побудований у 1635–1640 роках, він був одним із найцінніших палац‑садових комплексів на східних кордонах Речі Посполитої та прикрашений величними інтер’єрами, садами й парками, а також слугував елітною резиденцією європейської знаті.

Замок неодноразово зазнавав руйнувань і грабунків під час воєн, особливо під час Першої та Другої світових. У радянські часи в палаці розмістили санаторій для хворих на туберкульоз, що призвело до руйнування внутрішніх інтер’єрів і значної втрати історичного оздоблення.

Пожежа 1956 року знищила більшу частину критичного оздоблення замку, а внутрішні зали, що колись мали розкішні мармурові підлоги, картини та меблі, були практично знищені. Лише після здобуття незалежності України у 1990‑х роках Підгорецький замок передали Львівській національній галереї мистецтв ім. Бориса Возницького, і з того часу поступово розпочали його реставрацію.

У 2008 році замок в Підгірцях занесли до списку Всесвітного фонду пам'яток. У 2020 році замок потрапив у список покинутих і занепалих грандіозних і величних будівель світу.