Клепарівська череха, відома в міжнародних довідниках як Griotte de Kleparow, свого часу була однією з гастрономічних візитівок Львова. Після зникнення клепарівських садів її вирощування перервалося більш ніж на століття.
Нині науковці намагаються відродити автентичний сорт і повернути його до Львова. Як це відбувається та чи вдасться відновити знамениту череху — дізналося "Твоє місто".
Клепарівська череха — це унікальний гібрид вишні і черешні, виведений у старому передмісті Львова Клепарові. Сьогодні це вулиці Клепарівська, Золота та Джерельна. У XVIII–XIX століттях клепарівська череха славилася на усю Європу та дійшла навіть до США й Канади. А перша письмова згадка про неї датується 1555 роком.
А у 30-х роках минулого століття знамениті сади на Клепарові, де росла унікальна череха, зникли. Їх почали масово вирубати через промислову забудову та прокладання залізниці.
Смак соковитої винно-солодкої клепарівської черехи забули на більш як 100 років. Згадка про череху залишилася лише в кулінарних книжках галицької кухні. А автентичний генетичний матеріал — у європейських ботанічних розсадниках та у США, оскільки саджанці експортували по всьому світу.
Читайте також: Куди зникли старі сади Львова: історія клепарівської черехи та “галицьких” яблунь
У ГО "Інститут Галицької Кухні" та Ботанічному саду ЛНУ ім. Івана Франка вирішили повернути клепарівську череху до Львова.
Втім, ще жодного разу співробітникам Ботанічного саду не вдалося отримати дозрілих плодів клепарівської черехи, щоби оцінити їх з наукової точки зору. Чому саме?
Щоб з’ясувати, чи вони генетично ідентичні історичній клепарівській чересі, планують порівняти їхній матеріал зі старими гербарними зразками.
Андрій Прокопів розповів про те, що науковці Ботанічного саду ЛНУ шукають на Клепарові старі дерева, щоб відновити автентичну череху безпосередньо з її історичного місця. Вони вже взяли живці з двох садиб на Варшавській та прищепили їх на звичайні черешні в ботанічному саду.
Ми запитали, чи прижилися прищеплені гілки черехи з Клепарова в Ботанічному саду?
Клепарівська череха, на думку Андрія Прокопіва, є унікальним львівським явищем і може стати гастрономічним брендом міста. Її високо цінували в Європі, а назва Griotte de Kleparow досі збереглася в міжнародних помологічних довідниках.
Череху використовували для десертів, конфітюрів, мармеладів, а також наливок і лікерів. Науковець наголошує, що її історію важливо зберегти та продовжити у Львові
Андрій Прокопів наприкінці нашої розмови зачитав цитату з культової книги "Мій Львів" відомого польського письменника Юзефа Вітліна, що була видана 1946 року у Нью-Йорку, в якій він увічнив череху: "Між черехами найбільш відомою є череха клепарівська. Вона має дуже темні плоди, вирощування її відоме з 16 сторіччя в Клепарові біля Львова. Для львів’ян, крім горілки, яка була відома як «вудка Юзефа Бачевськего», хліба з пекарні Натана Шварца з Куликова клепарівська череха була одна з трьох найліпше знаних речей в місті".
Про що розповідають залишки старих фруктових садів? Яку роль відіграють в екології, історичній пам’яті та культурній спадщині Львова? Чому, так звані, "галицькі сорти" яблунь та інших фруктових дерев зберігаються у Польщі? Про це читайте за посиланням.
