Школа лицарів. Як бійці вчать львівських школярів рятувати життя

Дев’ятикласники поспішають на п’ятий урок. Здивовано роззираються, заходячи до класу; розглядають нових учителів у військовій формі. Це Андрій Каретник і Дмитро Гурний – бійці 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу. Обоє рятували поранених на фронті, а тепер у львівській школі №48 вперше проводять практичний урок із надання першої домедичної допомоги. Упродовж тижня уроки на різні теми, де вчителями були волонтери та учасники бойових дій, пройшли у шести школах Львова. На одному з них побувала кореспондентка Tvoemisto.tv.

Андрій пояснює учням, що не обов’язково бути дипломованим медиком, аби врятувати чиєсь життя. «Ніхто з нас не має медичної освіти. Я був штурмовиком у медичному батальйоні, проте навички домедичної допомоги мені знадобилися», – говорить боєць.

Учень Андрій Шидлівський сидить сам за третьою партою. На запитання викладача-ветерана про різницю між венозною та артеріальною кров’ю школяр відповідає першим: «В артеріальній більшій тиск, а венозна – густіша й темніша».

Після теоретичної частини починається найцікавіше – практика. Вчителі роздають учням індивідуальні аптечки, складені за стандартами НАТО.

«Хто знає, як накладати джгут?», – запитує боєць.

Діти, не чекаючи на допомогу старших, самі намагаються розібратись із вмістом аптечки. Андрій із третьої парти грає пораненого; його рятує однокласник, що сидить позаду. «Ай, болить, болить!», – репетує Андрій, змушуючи весь клас озирнутись. До нього підбігає вчитель, перевіряє джгут: «Перетиснув!».

«Незвично, – ділиться враженнями школяр. – Спочатку почала терпнути рука, змінився колір шкіри. Коли відпустили, стало легше». Але урок він засвоїв: «Спершу потрібно, щоб людина не панікувала. Взяти руку і затиснути вище поранення. Так має стати краще».

Учням цікаво вчитися надавати першу допомогу, але ще більше їх цікавлять історії з фронту. Затримуються навіть після дзвоника.

Читайте також: У Львові відкрилась виставка ікон на ящиках від набоїв. Фоторепортаж

«Медичний батальйон колись ділився на чотири зони – водії, медики, парамедики і штурмовики, – згадує Андрій Каретник. – Командир штурмової роти з позивним Єнот любив знущатися з новоприбулих. Розкидав гранати на полігоні, змушував бігати з колодами на спині».

Цього тижня Андрій і Дмитро також розповідали про домедичну допомогу у 69-й школі. Також школярі разом із волонтером Костянтином Ковалишиним готували їсти в польових умовах, із Левом Скопом – малювали святого Юрія Змієборця. Співали історичних пісень з офіцером Національної академії сухопутних військ Тарасом Гривулом, вчилися самозахисту з Сергієм Артемюком та проходили спортивне орієнтування з ветераном війни на Донбасі Віктором Баранником.

Тарас Гривул

Теми нетипових уроків підбирали під звичні шкільні предмети – «захист Вітчизни», фізкультура, музика тощо. Проектом «Школа лицарів» організатори хотіли показати школярам, що бійці та волонтери – звичайні люди, які можуть поділитися корисним досвідом.

«Воїни, які захищають Україну на Донбасі, є авторитетами для дітей, – розповідає Ольга Бачинська з відділу промоції Львівської міської ради, співорганізаторка проекту. – Важливо, що про медицину їм розповідають не просто лікарі, а люди, які свого часу зрозуміли, що потрібно бути готовим до будь-чого. Не тільки на війні, а й, наприклад, на турніку в парку». «Школу лицарів» організували до Дня захисника України 14 жовтня, проте хочуть продовжити уроки з військовими і волонтерами й після свят. Найбільше школи зацікавлені в уроках домедичної допомоги.

Віка Слобода