Ренета золота, ренета сіра, зелена щетина та залізяки — давні сорти яблунь, які колись були окрасою галицьких садів, сьогодні стали майже рідкістю. Частину з них вдалося відшукати на Львівщині та зберегти в помологічній колекції поблизу Перемишля. У Львові ж окремої колекції автентичних галицьких фруктових дерев досі немає. Про це йдеться у матеріалі "Твого міста".

Більшість старих сортів плодових дерев Східної Галичини зникла через історичні потрясіння ХХ століття — дві світові війни, радянську колективізацію та поступову заміну традиційних садів промисловими сортами. Те, що не вдалося зберегти в Україні, дослідники нині намагаються віднайти у старих садах та історичних колекціях України й Польщі.

У Львові немає колекції старих галицьких яблунь

За словами директора Ботанічного саду ЛНУ імені Івана Франка, доцента кафедри ботаніки Андрія Прокопіва, у Ботанічному саду є кілька сортів яблунь, однак це переважно сучасні сорти. Повноцінної помологічної колекції автентичних фруктових дерев Галичини у Львові немає через обмежену площу саду.

Читайте також: Куди зникли старі сади Львова: історія клепарівської черехи та “галицьких” яблунь

Водночас Львівський університет бере участь у міжнародному українсько-польському проєкті "Забуті сорти Східної Галичини". Його мета — відшукати, ідентифікувати та зберегти історичні сорти яблунь, груш, слив і вишень, які масово вирощували на галицьких землях до середини ХХ століття.

До проєкту долучилися ботаніки, історики та гастрономічні дослідники з України та Польщі.

Частину галицьких яблунь знайшли у старих садах Польщі

Дослідники шукали зниклі сорти не лише в українських селах, а й у польських помологічних колекціях та ботанічних реєстрах Відня, Кракова й Любліна. Також обстежували занедбані сади у Надбужжі та Підкарпатті.

У результаті вдалося зібрати живці багатьох старих сортів яблунь. Їх передали до Арборетуму в Болестрашицях неподалік Перемишля — одного з найбільших осередків збереження історичних сортів фруктових дерев у Європі.

Там зберігається понад 300 історичних сортів яблунь, груш та вишень, зокрема тих, які свого часу вирощували у Галичині. Українські та польські дослідники також створили там спільний сад старих сортів.

Попри те, що багато давніх сортів зникли, окремі старі яблуні досі ростуть у садах Львівщини.

Серед них — ренета сіра, ренета золота, зелена щетина та залізяки.

Деякі з цих дерев можуть плодоносити навіть у 60–70-річному віці. Старі сорти також вирізняються властивостями, які робили їх цінними для господарств: плоди добре зберігаються, а дерева часто стійкіші до хвороб і шкідників, ніж чимало сучасних сортів.

Старі яблуні можуть стати основою для нових сортів

Йдеться не лише про збереження смаків минулого. Давні дерева мають важливу генетичну цінність для сучасної селекції.

Саме з колекційних дерев можна брати живці та використовувати їх для щеплення. Генетичні особливості старих сортів можуть стати основою для створення нових гібридів, стійкіших до хвороб і шкідників, але водночас зі збереженням цінних смакових та господарських властивостей.

Таким чином, давня яблуня у львівському чи галицькому саду — це не просто старе дерево. Вона може бути живим фрагментом історії регіону та водночас генетичним матеріалом, який допоможе створити сорти майбутнього.

Більше про давні фруктові сади Львова читайте тут.