Учора Зеленський зі своєю командою нарешті офіційно презентували мобільний додаток «Дія». Це знакова подія. Дуже тішусь, що держава дійсно рухається в напрямку диджиталізації послуг, пише експерт із онлайн-комунікацій та медіатренер Максим Саваневський і розмірковує, чому Мінцифра збирає додаткові дані про користувачів, які не мало б збирати.

Але в мене є деякі побоювання, про які писав вже не раз, що сам підхід до диджиталізації в нинішніх очільників держави має закладений баг by design. Цей баг полягає в ігноруванні того факту, що персональні дані громадян України є цінністю, і до їх збору, обробки та зберігання треба підходити виважено. В принципі держава повинна збирати тільки ті дані, без яких вона не може виконати якусь функцію.

Під час авторизації у додатку «Дія»(а це можна зробити через Приват24 або БанкID), додаток захоче отримати від вашого банку ваші ПІБ, стать, індивідуальний податковий номер (облікову картку платника податку), імейл, номер телефону, місце проживання, місце народження. І у вас є лише один варіант – дозволити банку передати Мінцифрі всі ці дані, або не користуватись додатком.

Для чого додатку «Дія» всі ці дані? Є ІПН, який є наскрізним ідентифікатором, і який дає можливість знайти вас в базі даних водійських прав. Для чого, щоб я зміг мати в додатку електронну версію водійських прав, знати мою стать, мій імейл, місто в якому я народився, телефон?

Фактично Мінцифра зараз збирає додаткові дані про користувачів, які не мало б збирати. Суть додатку «Дія» – це місток між вами та реєстрами даних. Додаток має лише правильно ідентифікувати вас і дадати доступ до даних відповідного реєстру з метою надання якоїсь послуги чи видачі документу. Але для цього не потрібен весь набір даних, які «Дія» хоче отримати від користувача, і потім буде їх зберігати в себе.