Нині Чистий Четвер – один із найбільш символічних днів у році. Серед ключових його елементів – омивання ніг. Цього року через карантинні обмеження УГКЦ його не буде проводити. Про вміння коригувати свої дії відповідно до вищої мудрості, не впадати в догму, йти за духом обряду, а не за буквою, також бачити велику картину та пам’ятати, що субота для людини, а не людина для суботи – це і є наслідування Христа, пише викладач УКУ Юрій Опока.

Сьогодні християни східного обряду відзначають Великий Четвер. Для мене – це один із найсимволічніших днів у році: Тайна вечеря, головні заповіді, хліб і вино, тіло і кров, омивання ніг, Гетсиманський сад – це квінтесенція його філософії. Христос у дуже символічному стилі підсумував власну науку в одному дні перед іспитом, до котрого готувався все життя.

Серед ключових елементів цього дня – чин омивання ніг апостолам. Латиною це називається «Mandatum» від Mandatum novum do vobis ut diligatis invicem sicut dilexi vos (Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як я полюбив вас). Ця заповідь є однією з наріжних каменів унікальності християнства з поміж інших монотеїстичних релігій, несучою стіною християнської ідентичності.

Омивання ніг апостолам – це символ власного упокорення і демонстрація служіння. Служіння, до речі, є іншою несучою стіною християнської ідентичності. А ще омивання ніг – це ламання ієрархій і соціальних норм. Ісус був вправним руйнівником ієрархій, звичаїв і норм (Субота для людини, а не людина для суботи).

Католицьке духівництво практикувало омивання ніг одне одного починаючи з Середньовіччя. З середини ХХ століття цей обряд вписали у літургію Великого Четверга. У 2013 році це було трохи гучно, бо Папа Франциск порушивши древні традиції, пішов омивати ноги у в’язницю для біженців. Щобільше, він тоді омивав ноги мусульманам і жінкам. Багато людей не поділяли, м’яко кажучи, таких революційних практик Папи. А той пояснював, що омивання ніг значить: «Я живу, щоб тобі служити».

Сьогодні я краєм вуха слухав четвергову літургію з Патріаршого собору в Києві. І от наприкінці Блаженніший Святослав каже, що через епідемію цього року він не буде проводити обряд омивання ніг. Перша моя реакція: дуже прикро, що і це робити не можна. Але подумавши трохи і перечитавши свіже інтерв’ю Блаженнішого Святослава, я усвідомив, що цей крок і є наслідуванням Христа. Вміння коригувати свої дії відповідно до вищої мудрості. Не впадати в догму, йти за духом обряду, а не за буквою. Бачити велику картину та пам’ятати, що субота для людини, а не людина для суботи.

Найближчі дні ми будемо багато говорити про деякі церкви і карантин. Виглядає, що більшість розмов будуть у негативному руслі. І це закономірно. Священники, котрі беруть у заручники довірливу паству, наражаючи її на небезпеку, а дух свята підмінюють порожніми ритуалами – заслуговують на осуд.

Проте, щоб не потонути в негативі, котрий завжди є лише частиною цілого, нам важливо бачити позитивні приклади праці українських церков і священників. Відмова від традиційних обрядів, передача власних резиденцій під обсервації медикам, витримування тиску зі сторони консервативного крила пастви і кліру, а також зі сторони прогресивного крила українського суспільства – все це приклад слідування духу, а не букві. А ще приклад служіння, про котре нам розказали і показали 2000 років тому. Воно, як виявилося, не втрачає актуальності ніколи.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.