Завершальний етап Горлицького прориву

19 червня 1915 р. війська Центральних держав остаточно та безповоротно прорвали Городоцьку укріплену лінію, що спричинило відступ російських сил на позиції третьої оборонної лінії львівських міських укріплень, розташованої в радіусі близько 8 км від ядра (укріплень Львівської Цитаделі). Перед відступом укріплення третьої лінії були незначно посилені, а Львівська Цитадель у зазначений період слугувала для росіян лише дислокаційною базою і не мала значення як військове укріплення.

Завдяки тому, що львівські укріплення третьої лінії були зведені австро-угорськими військовими інженерами, а росіяни не мали відповідного часу та ресурсів на їх модернізацію, військове командування Центральних держав було добре ознайомлене зі специфікою цих укріплень, а саме: зорієнтоване у слабких місцях цих укріплень, можливостях підходів до них, місцях концентрації військ перед атакою, можливих векторах руху деблокуючих підрозділів тощо. Завдяки цьому штурм цих фортифікаційних об’єктів не становив особливих труднощів.

До укріплень третьої лінії належали форти в районах Грибовичів, Дублян, Сихова, Зубри, Сокільників, Скнилівка, Рясне, Зявленьської гори та ін.

Інформація про укріплення третьої лінії збереглась у мемуарах начальника австро-угорського генерального штабу генерала Конрада, який згадував: «З метою забезпечення Львова від можливого удару російської кавалерії, ще в мирний час (до 1-ї Світової війни), на стратегічних шляхах, які ведуть до міста, були зведені автономні польові укріплення, проміжки між якими були слабо заповнені лише після оголошення війни».

Рис.2. Львівські укріплення станом на 1912-1914 рік. Схема згідно карти Львова 1931 р. Штриховою лінією окреслено територію міста Львова. Червоним кольором показано ядро комплексу укріплень Цитаделі. Прориси фортів третьої лінії укріплень Львова: ІІ – Грибовичі ІІ, ІІІ – Дубляни, VІ – Сихів, VІІ - Зубра, VІІІ – Сокільники, ІХ – Скнилів, Х – Рясне, ХІ – З'явленська Гора.

Характеристика третьої лінії львівських укріплень

В австрійській історії Першої Світової війни ці укріплення третьої лінії описуються так: «місто Львів було оперезано земляними укріпленнями з мурованими цегляними стінками, загальна довжина оборонного обводу сягала 48 кілометрів. Передбачалося, що у разі необхідності, польова армія власними зусиллями створить укріплений фронт відповідної потужності, спроможний до ефективної протидії противнику».

Детальніше про планування і конструкцію цих укріплень розповідає польська Військова енциклопедія 1939 року. Там зазначено, що " … ті об’єкти не заслуговують називатись фортами. Вони у плані аналогічні давнім редутам з земляними валами висотою 2 м. Їх нариси були пристосовані до території. В середині вони облаштовані додатковими валами, зведеними для полегшення комунікацій та для захисту укрить. Частина цих укріплень мала відкриті позиції для артилерії. Через високий профіль форти добре відчитувались в терені (що було істотним недоліком – курсив наш). Значного оборонного значення ці укріплення не мали."

Детальні плани та відомості про укріплення Львова, локалізацію ліній фортів, штучних загороджень та перешкод, фугасів та мін містить інструкція по проведенню атаки львівських укріплень, опрацьована російським полковником М. Д. Бонч-Бруєвичем незадовго до підходу російських військ до Львова у вересні 1914 р.

Рис.3 . Форт Дубляни (ІІІ), форт – Сихів (VІ) третьої лінії укріплень Львова ХІХ – поч. ХХ ст. та профілі укріплень.

Послідовність бойових дій в околицях Львова

Командування армії Центральних держав провело детальний аналіз загалу розвідувальних даних, в результаті якого було виявлено і підтверджено значні недостачі вогневих і людських ресурсів у російській армії саме на даному відтинку фронту. Також було локалізовано розміщення російських резервів та ідентифіковано зайняті росіянами позиції у третій лінії укріплень Львова. За підсумками всебічної розвідувальної підготовки був розроблений детальний план штурму львівських укріплень третьої лінії. 20 червня 1915 р. армія під командуванням Бем-Ермолі та правий фланг армії Макензена розпочали наступ у напрямку Львова. 21 червня було розпочато інтенсивний артилерійський обстріл львівських фортів третьої лінії.

У процесі бойових дій праве крило 11-ї армії і так званий «Бескидський корпус» відтіснили російські війська аж до району Зашкова. Одночасно активні наступальні дії на інших відтинках фронту посилилися настільки, що російське угруповання у Львові опинилося під реальною загрозою часткового оточення та втрати можливості виходу на північні й північно-східні комунікаційні напрямки.

Згідно публікації О. Козака події на теренах Львова відбувалися у наступній послідовності: 22 червня 1915 р. підрозділи XIX та IV корпусів австро-угорської армії, що входили до складу 2-ї армії генерала Едуарда фон Бем-Ермолі, розпочали систематизований штурм укріплень третьої лінії, які складали зовнішній оборонний периметр Львова. В ході запеклих бойових дій, які розгорнулися на світанку, о 4:00 підрозділи полків № 1 та № 24 ландверу XIX віденського корпуса, встановили контроль над укріпленняи форту в Рясне; станом на 9:00 форт Брюховичі був захоплений частинами 34-го угорського піхотного полку, а вже о 10:30 укріплення форту Скнилів перейшло під контроль підрозділів 29-ї піхотної дивізії, сформованої на території Богемії.

Бойові дії під час опанування іншими укріпленнями третьої оборонної лінії, за винятком вищезгаданих окремих ділянок, не характеризувалися високою інтенсивністю. Поодинокі деблокуючі заходи російського командування успіху не мали. У ряді секторів третьої лінії супротивник здійснив організований відступ із займаних позицій під мінімальним тиском з боку наступаючих військ, що вказує на усвідомлене рішення російського командування уникнути ризику оточення та зберегти боєздатність особового складу.

Рис. 5. Картина художника Р.А. Хегера: Вступ австро-угорських військ під командуванням генерала Бем-Ермоллі до відвойованого Львова 22 червня 1915. року / sammlung.wienmuseum.at

Результати Горлицької операції

Проведена операція по витісненню підрозділів російської армії з фортів третьої лінії засвідчила ефективність артилерійської підготовки, яка, передуючи штурму, відіграла ключову роль у забезпеченні успішного розвитку наступу, та високий рівень координації між з’єднаннями армій Центральних держав.

22 червня 1915 р. війська Центральних держав урочисто увійшли до Львова, що вважається офіційним завершенням Горлицької операції. Унаслідок цього російські збройні сили були змушені залишити територію Галичини та відступити на рубежі Холм, Володимир-Волинський, а також вздовж річок Стир та Стрипа.

Як наслідок, Горлицький прорив зруйнував досягнення російських армій у кампанії 1914 року та створив реальну загрозу існуванню російських імперських військ на території Привісленського краю.

Поразка російських військ була зумовлена не лише кількісною та технічною перевагою німецьких і австро-угорських сил, але передусім — критичними помилками в управлінні й логістиці з боку російського верховного командування. Згідно з історичними оцінками, російське командування неправильно інтерпретувало бойову обстановку, характеризувалося відсутністю чіткої стратегії та послідовного управління армією. Резервні сили застосовувалися фрагментарно, командування фронту не забезпечило військам необхідний рівень боєпостачання, а також не було своєчасно організовано повноцінних оборонних рубежів. Також слід зауважити, що розміщення російських військ в укріпленнях третьої лінії було тактичною помилкою.

Партнерська публікація

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.

Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі