Дискусії навколо того, чи варто залишати математику серед обов'язкових предметів Національного мультипредметного тесту (НМТ), не вщухають. Пропозиції лунають різні: від цілковитого скасування до диференціації іспиту на три рівні складності. Проте це питання значно глибше, ніж просто формат тестування на випускному. Воно стосується безпеки та майбутнього всієї країни.
На моє переконання, поки ми не маємо обов'язкового іспиту з математики після 9-го класу, прибирати її з одинадцятого — небезпечно.
Проблема "наскоку" та прогалини базової освіти
Сьогодні тест НМТ з математики і так є максимально лібералізованим. Задачі, які потрібно розв'язати, щоб просто подолати бар'єр "склав/не склав", насправді стосуються рівня 6–7 класів. Це навіть не матеріал старшої школи (10–11 класи), де вивчають математичний аналіз та інші складні розділи.
Тому тут немає що далі лібералізувати. Проблема криється значно глибше — у базовій освіті. Математика — це не історія, яку за потреби можна вивчити або бодай наздогнати за рік: вивчив, повторив, запам'ятав карти чи дати, опанував базові компетентності. Математика влаштована інакше. Якщо у дитини є прогалини з попередніх років, її неможливо взяти "наскоком" в 11-му класі. Не маючи фундаменту, наздогнати матеріал стає практично нереально.
Звісно, коли запрацює реформа профільної освіти (а старт профільної освіти в рамках НУШ ми чекаємо з 2027 року), іспит природно розділиться на два рівні — стандартний та поглиблений. Пропозиції ж запровадити три рівні складності вже зараз — це занадто громіздко і не має сенсу. Головне завдання наразі в іншому: перенести фокус контролю на випуск із базової школи.
Головний іспит має бути після 9-го класу
Найважливіше — запровадити Державну підсумкову атестацію (ДПА) у вигляді незалежного оцінювання після 9-го класу. За планами Українського центру оцінювання якості освіти (УЦОЯО), це має відбутися орієнтовно у 2030 році.
Я переконаний: іспит з математики після завершення базової освіти має бути залізобетонно обов'язковим для всіх без винятку.
І вже залежно від його результатів можна диференціювати подальші освітні траєкторії дітей. Ба більше, скажу річ непопулярну, але логічну: якщо учень не спроможний скласти навіть базовий рівень математики за 9 клас, я б узагалі не рекомендував йому продовжувати академічне навчання в ліцеї. Адже математика — це не просто цифри, це логіка, дедукція та інструментарій, необхідний для виживання і прийняття рішень у дорослому житті.
А ось коли ми вибудуємо цю систему контролю після 9-го класу, тоді на випуску з 11-го (чи 12-го) класу математику можна буде зробити предметом на вибір. Наприклад, повернутися до моделі, яка колись існувала: українська мова — обов'язкова для всіх, а далі абітурієнт обирає між історією та математикою залежно від свого майбутнього профілю.
Економічний прорив та загроза для технологій
Якщо ж ми зараз залишимо обов'язковою лише історію, а математику зробимо повністю факультативною, ми опинимося у пастці. Обов'язковий іспит при вступі — це колосальна мотивація для учнів обирати складні профілі: фізико-математичний чи хіміко-біологічний.
Подивіться на статистику минулих років: НМТ з фізики складали менше ніж 2% абітурієнтів, а з хімії — взагалі близько 1%. Це критично мало! Без фахівців із цих дисциплін ми не зможемо розвивати високі технології та будувати проривну економіку в Україні. Якщо ми заберемо у дітей стимул вчити ці предмети, охочих пов'язати життя з інженерією чи наукою стане ще менше. Для країни, що воює і відбудовується, це пряма загроза.
Тому правила прийому до вишів мають бути суворішими: для інженерних спеціальностей, окрім математики, обов’язковою має стати фізика, для інших технічних чи природничих — хімія або біологія.
Чому падає рівень і де ми втратили відповідальність
Міжнародні дослідження показують, що рівень математичних знань в Україні знизився. Він не є "на дні", як інколи радикально кажуть, але він є нижчим за середній показник серед країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). І він суттєво нижчий, ніж був колись. На це є кілька системних причин:
Зрізання годин: Якщо в школі на математику виділяють менше 5 годин на тиждень (а в багатьох закладах це лише 4 години), якісно засвоїти державний стандарт і розв'язати достатню кількість задач просто фізично бракує часу.
Кадрова криза: Середній вік учителів математики, фізики та хімії стрімко наближається до 60 років. Хто вчитиме дітей завтра — велике питання.
Провал у 5–6 класах: Перший серйозний зсув відбувається під час переходу з початкової школи в середню. Тема дробів — ключовий камінь спотикання. Якщо дитина не зрозуміла дроби в 5 класі, далі математика для неї просто випадає.
Криза оцінювання: У нас зникли незадовільні оцінки в класичному розумінні. Система стала занадто толерантною, і переводити дитину в наступний клас, якщо вона абсолютно не засвоїла базу попереднього — це, як на мене, навіть морально неправильно щодо самої дитини.
Найголовніше, що ми послабили — це трикутник відповідальності: вчитель — учень — батьки. Раніше цей зв'язок був міцнішим. Сьогодні учні часто немотивовані і не відчувають відповідальності за свій результат. Учителі через знецінення професії теж не завжди мають ресурс вимагати на повну. А батьки інколи міркують надто легковажно: "Нічого, якось воно буде, потім наймемо репетитора — підтягне".
Математика не терпить підходу "якось воно буде". Це не просто, потребує праці та наполегливості, але, водночас, красива логічна система. І якщо ми хочемо мати сильних інженерів, айтівців та винахідників, ми повинні не полегшувати тести, а повертати якість, години та вимогливість у шкільні класи.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
