Зараз, коли випускники складають НМТ, хвилюються та переживають, у стінах парламенту з'являється ініціатива скасувати обов'язковий іспит з математики. Цей законопроєкт, зареєстрований моєю колегою по комітету Юлією Гришиною, є суто популістичним кроком, який підкидає суспільству додатковий тригер для обговорень і хайпу.
Одразу заспокою батьків та абітурієнтів: у профільному комітеті освіти цей документ майже не має підтримки, тож шансів на його ухвалення немає. Проте сама дискусія навколо доцільності вивчення точних наук є симптоматичною і небезпечною.
Я не знаю жодної економічно розвинутої країни, де математика не була б одним із основних екзаменів для закінчення школи. Західний світ, Європейський Союз, США, Британія, Канада — всюди точні науки в пріоритеті. Навіть у Китаї, який сьогодні є глобальним технологічним конкурентом, навчання надзвичайно гостре та активне, з фокусом на математику й фізику.
Мистецтво мислити та вчитися
Найпопулярніший аргумент противників точних наук: «Навіщо гуманітарію чи художнику інтеграли?». Я сама здобула економічну освіту і з того часу не розв'язала жодного інтегралу. Але вища математика та початки аналізу навчили мене головного — вміння вчитися, сидіти годинами над складним завданням і структурувати власне мислення.
Сучасна освіта — це не про зазубрювання інформації, яку сьогодні можна знайти в гуглі за три секунди. Це про вміння мислити, ставити запитання та досліджувати тему.
Математика потрібна навіть митцям. Адже коли художник організовує власну виставку, він має прорахувати вартість матеріалів, оцінити свою нормо-годину та зрозуміти, як вийти в нуль, а потім — у плюс. Якщо ж він захоче відкрити власну художню школу — без базового фінансового та логічного аналізу не обійтися. Люди, які схильні до аналізу, ухвалюють зважені, а не емоційні рішення.
Окрім того, коли абітурієнт вступає на гуманітарну спеціальність, він конкурує за бюджетне місце не з "технарями", а з такими ж гуманітаріями. Базовий пороговий бал НМТ з математики зараз є цілком доступним, це не є якийсь космічний рівень.
Приклад Польщі: від освіти до сильної економіки
Нам варто частіше дивитися на досвід сусідів. До повномасштабного вторгнення Україна та Польща були близькими за чисельністю населення країнами. Радянський Союз не встиг дібратися до польської середньої освіти та зламати її — там завжди вчилися 12 років. У них давно функціонує те, про що ми лише дискутуємо у контексті реформи Нової української школи: чіткий поділ на академічні ліцеї, технікуми та галузеві школи (szkoła branżowa).
У Польщі математика є обов'язковим іспитом не лише наприкінці 12 класу, а й після 8 класу (так званий egzamin ósmoklasisty). Це аналог нашого ДПА, яке, на мою думку, нам теж потрібно якнайшвидше повертати, попри всі складнощі воєнного стану, шукаючи безпечні формати в укриттях.
І як результат: минулого року Польща увійшла до двадцятки найбагатших економік світу. Реформа освіти та ставка на точні науки відіграли в цьому ключову роль. Рівень математичних знань там — і навіть у Румунії — суттєво вищий за наш. Ми ж, за міжнародними рейтингами, суттєво відстаємо від цивілізованих країн. Скасувати іспит зараз — це свідомо погіршити й без того складні результати.
Особливі умови для прифронтових міст та освіта для виживання
Говорячи про іспити під час війни, ми повинні розуміти нерівні умови абітурієнтів. Коли випускники в Києві, Харкові чи Дніпрі змушені складати тести після важких нічних обстрілів і безсонних ночей, їм психологічно та фізично значно складніше, ніж дітям у відносно тилових регіонах, наприклад, у Львові. Для таких випускників має бути забезпечена реальна можливість додаткової сесії. Але труднощі війни — це привід адаптувати логістику іспитів, а не скасовувати сам предмет.
Сьогодні Україна має величезну проблему з браком інженерів та фахівців технічних спеціальностей. Якщо ми хочемо стати багатою країною, яка здатна захистити себе і виграти у війні технологій, нам недостатньо продавати лише агропродукцію, металургію та частково IT-послуги.
Щоб вижити і перевести країну на рейки сильної економіки, кожен громадянин має знати не просто базу рівня "2+2". Потрібно вміти порахувати відсоток, аналізувати дані та мати внутрішній ресурс для постійного навчання.
Щодо диференціації іспитів. Нещодавно освітній діяч Ігор Лікарчук запропонував ідею розділити математику на НМТ за трьома рівнями складності: для точних наук, для дотичних професій та для гуманітарій. Теоретично про це можна говорити і варто почути думку очільниці УЦОЯО Тетяни Вакуленко. Проте в умовах війни забезпечити таку складну логістику тестування технічно непросто. Диференціація — це тема для майбутніх експертних дискусій, але повне виключення математики з обов'язкових предметів — це крок назад, який не має жодного сенсу.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція "Твого міста" не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
