Підготовка до народження дитини сповнена щемкого очікування дива. Та коли диво матеріалізується в немовля, нове життя починається і для батьків. Як пише блогер Володимир Гевко, переважно воно не зовсім солодке, бо у вихованні дитини батьки неминуче поступаються своїми інтересами й потребами задля щасливого майбутнього улюбленого чада.
Вважаю, що після народження дітей людина сама собі більше повністю не належить. Мовою юриспруденції, це такий собі процес відчуження особистого тіла, життя і часу третім особам, котрі з моменту набуття чинності угоди миттєво стають першими. Багато з нас підписують цю угоду легковажно, не вчитуючись у текст, особливо той, що дрібним шрифтом, і у примітки із зірочками, а їх безліч. І тому потім виставляють претензії, пробують оспорити угоду із самим собою та світом, розривають її в односторонньому порядку, починають по-своєму трактувати деякі пункти чи недобросовісно виконують свої зобов’язання.
Читайте також: Скільки треба заробляти жінці, щоб чоловік сидів вдома з дітьми
Так, особливо талановиті та шестирукі можуть майже вирівнювати баланс і будувати свої кар’єри, пильнуючи дітей, але зазвичай це виходить як у старому британському жарті:
– Та нас до тебе приводили після чаю на 5 хвилин, щоб ти поцілувала перед сном!
– Так, але це було щодня.
Як казав хтось – у пари батьки-діти тільки хтось один має шанси на психологічне здоров’я. Або ви по міліметру витрачаєте себе, вибудовуючи здорові особистості, або навпаки. Бо так це все влаштовано. І можна скільки завгодно себе переконувати, що я можу по-іншому, але це самообман, і без самопожертви ніяк. Хай навіть у найлегшій її формі.
Звісно, батьківство та материнство – річ важлива, але зовсім необов’язкова. Діти обов’язково виростуть, просто їх виховуватиме хтось інший.
Читайте також: 6 світів. Як виховують дітей у різних країнах?
І головне у цьому всьому для батьків – мовчки робити свою роботу, лупати скалу і не очікувати ніяких подяк, склянок води і поваги за свою роботу. Бо це все ми вже отримали від своїх батьків. Хіба має якісь претензії до своєї ікри лосось після нересту, котрий виперся тисячу кілометрів вгору по річці і тепер знесилений перекочується по камінні, гублячи луску?
Зрештою, кращого способу надати хоч якогось сенсу загалом дивній і трохи безглуздій людській екзистенції наразі ще не придумали.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
